Цей матеріал уже був готовий до друку, коли Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу)». Він вносить зміни до Закону України «Про дошкільну освіту», відповідно до яких запроваджується обов’язкова дошкільна освіта дітей старшого дошкільного віку.
Крім того, внесено зміни до Закону України «Про загальну середню освіту» в частині встановлення 11-річного терміну для здобуття повної загальної середньої освіти, унормування типів навчальних закладів, запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.

«За» проголосували 248 із 426 народних обранців, зареєстрованих у сесійній залі, а саме: 169 народних депутатів із фракції Партії регіонів, 22 — від БЮТ, восьмеро — від  «НУ—НС», 27 — від КПУ, 19 — від Блоку Литвина і троє — позафракційних. Експерти кажуть, що з підписанням Закону Президентом України проблем не буде.

На парламентських слуханнях, які відбулися на початку червня, міністр освіти і науки Дмитро Табачник пропонував перейти на 11-річний термін навчання у школах, мовляв 12-річна система себе не виправдовує і може призвести до значних фінансових витрат. Як зазначив міністр, до близько чотирьох мільярдів гривень. В цю суму входить забезпечення підручниками, витрати на харчування і медичне обслуговування, комп’ютеризація шкіл та реалізація програми «Шкільний автобус» тощо.

Проблемою та водночас особливістю шкільної реформи щодо терміну навчання є неодностайність думок, суспільство не має чіткої позиції щодо цього надзвичайно важливого питання. Та все ж більшість освітян б’є на сполох, адже попереду невідомість: за якими навчальними програмами та підручниками відбуватиметься навчання вже з 1 вересня цього року? А десятикласники — ті, хто першим апробував нову програму 12-річного навчання, уже втомилися бути об’єктами експериментів. «Галичина» вирішила з’ясувати у вчителів, якою є найоптимальніша та найкраща система освіти для України і скільки, на їх думку, повинно тривати навчання у школах.

Дев’ять років основної школи 

На парламентських слуханнях у Києві була присутня делегація з нашої області у складі десяти чоловік, вони відстоювали позицію про перспективу 12 років навчання. Про враження від цієї поїздки, суть 12-річної освіти, готовність українських шкіл уже з 1 вересня відмовитися від реформи дванадцятирічки та інше розповіла вчитель української мови та літератури Голинської ЗШ I-III ступенів Калуського району, заслужений вчитель України, письменниця Оксана
Тебешевська.

— Парламентські слухання щодо терміну навчання школярів, на мою думку, були підпорядковані одній меті — повернення до 11-річного терміну навчання. Краще це чи гірше? Рух вперед чи повернення назад? Що маємо при 11-річному навчанні, знаємо всі. А що ж матимемо при дванадцятирічці? Найперше, слід зрозуміти, що це не просто продовження тривалості навчання на рік чи два, а передусім зміна якісної сутності освіти, яка має максимально відповідати підготовці дитини до майбутньої фахової  діяльності і життя.

— Які позитивні зміни може дати  12-річне навчання?

— Як на мене, ліквідацію розриву між дошкільним вихованням та початковою школою, надзвичайно важливим є охоплення дітей-п’ятирічок підготовкою до школи, особливо в сільській місцевості, де, як знаємо, бракує дитячих садків. Стабільне просування національної системи освіти до інтегрованого міжнародного освітнього простору. Реальне розвантаження учнів. Свідомий вибір школярами майбутнього фаху внаслідок переходу до високоякісної старшої профільної школи, яку, на мою думку, доцільно було б назвати ліцеєм. Випускники таких закладів різних профілів, окрім початкової професії, здобували б загальну середню освіту та мали можливість за бажання вступати до вищих навчальних закладів. Також це вирішить питання зайнятості молодої людини, адже перебуватиме у звичному рідному сімейному середовищі до повноліття і забезпечить нові робочі місця в умовах кризи.

Для того, щоб ці ідеї не залишилися лише ідеями, нам потрібно зробити дуже багато. Діти, які вже закінчили дев’ятий клас, ішли за програмою 12-річної освіти і фактично витримали цей експеримент, і знову ж, якщо ми повертаємося до одинадцятирічки, ці діти разом з учителями попадають під ще один експеримент.

— А які кроки потрібно зробити для доброякісного переходу на
12-річну школу?

— Насамперед оптимізувати мережу навчальних закладів, забезпечити життєдіяльність освітніх округів. Тут слід звернути особливу увагу на сільську школу, адже реформування та профілізація сільської школи вимагають особливої уваги, нестандартних рішень і, можливо, не раптового переходу. Треба переглянути державні стандарти освіти, шкільні програми, внести доповнення з метою реального розвантаження та можливості зосередитись у старшій школі на вивченні профільних предметів. На законодавчому рівні — затвердити обов’язковою дев’ятирічну освіту, яка б, звичайно, передбачала нормативне вивчення усіх предметів і була б фундаментом, на якому дитина будувала б своє майбутнє. Треба нарешті зрозуміти: не можна всіх вчити всього. Зрозуміло, що, наприклад, у 10, 11 класах математику не можуть осягнути всі. Тому, власне, варто затвердити дев’ятирічну освіту обов’язковою та забезпечити різні шляхи здобуття повної середньої освіти, в тому числі через ПТУ, коледжі тощо використовуючи такі форми навчання, як вечірня, індивідуальна, екстернат, дистанційна. Також потрібно готувати майбутніх вчителів в університетах для праці в нових умовах, і тут слід звернути увагу на методику навчання і виховання, створити відповідні умови для видавництва шкільних підручників. На мою думку, шкільний підручник має видаватися разом з посібником для вчителя. Найважливіше, щоб вектор сучасної політики і стратегії держави спрямувати на подальшу розбудову системи освіти, тобто надати пріоритети освіті, про це говоримо впродовж багатьох років, але цього немає й досі. і ще одне — підняти престиж учительської професії, удосконаливши систему оплати праці педагогів, а в пенсійному забезпеченні прирівняти їх до науково-педагогічних працівників. Зрозуміло, що зміни ці тривалі, результат матимемо не одразу, але їх боятися не треба, бо лишень здійснюючи ось такі кроки, ми зможемо модернізувати освіту, зробити так, щоб наші діти розвивалися відповідно до своїх можливостей, здібностей, мали відповідні шляхи для своєї самореалізації та були конкурентоспроможними у непростих умовах сьогодення.

— Чи готові українські школи до того, що вже 1 вересня учні можуть вчитися знову одинадцять років?

— Не знаю, як тепер знову повертатися до старого, адже в цій реформі і учні вже дійшли до дев’ятого класу. Одні кажуть, що це буде нескладно. Не знаю. Зрозумілим є те, що збільшиться кількість навчального матеріалу, проте не уявляю, як можна осягти програму трирічної школи за два роки. Чи не буде це перевантаженням для учнів і чи не упустимо ми щось важливе у змісті освіти?!

— На вашу думку, скільки повинно тривати навчання в школах?

— Наголошую, це моя особиста думка. Навчання у школі, як і в більшості країн світу, має тривати 12 років, за умови, що дитина має дев’ятирічну обов’язкову освіту, після якої обирає свій шлях за своїми здібностями, потребами, можливостями, бажаннями. Головне, щоб діти мали вільний та свідомий вибір. Вважаю, що найкраще виховання та навчання, коли дитина перебуває в лоні сім’ї. Сучасні сім’ї керуються трохи іншою тенденцією — якомога швидше відправити дитину кудись на навчання і т. д. Ще один рік у школі — це можливість для дитини перебувати в рідному середовищі до повноліття. Я б, наприклад, хотіла, щоб моя дитина довше була в школі, а не одразу йшла з дому. Це мої особисті думки — вчителя і мами.

Інтелектуальний потенціал України сильний, хто б там що не казав, бо попри всі негаразди наша освіта живе і виконує свою місію, це треба визнати, виховує та навчає розумних дітей. Українські діти при дванадцятирічці мали б можливість одразу ж вступати до навчальних закладів закордону, тобто нашу освіту було б приведено у відповідність до європейської. 

11 — для всіх, 12 — для обраних

Директор Калуської гімназії Дмитро Бахматюк поділився своїми спостереженнями, згідно з якими лише не більше десяти відсотків школярів вчаться, обдарованих і здібних дітей ще менше — три з половиною відсотка, тому освіта не може бути загальною, єдиною та універсальною для всіх.

«У принципі, перехід на дванадцятирічку був добрим, — переконаний Дмитро Михайлович, — проте непродуманим та скопійованим з чужих систем. Я за масову 11-річну освіту, а 12 років навчання повинно бути у спеціалізованих закладах: гімназіях, ліцеях, колегіумах тощо. Саме вони б мали готувати дітей до високоякісної вищої освіти. Багато наших науковців тиснуть на те, що європейці рахують по кількості годин, при десятирічці навчання триває сім тисяч астрономічних годин, наприклад, в Голландії — 12, тож Європа може не зрозуміти. Але те, чого вчать в Європі та у нас, кардинально відрізняється між собою. Логічно, що лише на час орієнтуватися не варто».

Та все ж питання номер один: чи готова школа вже з 1 вересня перейти на 11 років навчання? «За всі школи не можу говорити, але за своїх вчителів та дітей скажу: ми переб’ємося, проходили і не таку скруту. Проблеми є з підручниками, бо нічого не варті ці нові підручники, в яких інформація вимірюється кілограмами. Наші вчителі підрахували, що прочитати всі рекомендовані програмою твори можна не раніше, аніж за 200 днів! А якщо перейдемо на одинадцятирічку, доведеться повернутися до тих підручників, з якими ми працювали ще кілька років тому. Не сумніваюся, що з  1 вересня можна повернутися до 11-річки», — переконаний директор.

Інший аспект, який може бути упущений при зменшенні навчання на один рік, це перша профілізація, яка є основою дванадцятирічки. «Той варіант профілізації, який ми впроваджуємо, реалізованим ніколи не буде, — вважає Дмитро Бахматюк. — Щоб була справжня профільна школа, треба, щоб одна школа спеціалізувалася на одному профілі, було хоча б три-чотири класи на паралелі, і тоді можна підібрати вчителів, бо в кожній професії майстрів не так вже й багато».