Одному з наймолодших факультетів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу — управління та інформаційної діяльності — виповнюється десять років. Чим є нині цей підрозділ такої авторитетної кузні кадрів для різних сфер життєдіяльності суспільства, як ІФНТУНГ? Чого тут встигли ще досягти, крім того, що випустили понад півтори тисячі фахівців? Що змінилося з часу заснування факультету, які перспективи його розвитку?

Найвагоміший здобуток той, що ми створили дієздатний творчий колектив у складі трьох кафедр, — підсумовує незмінний декан факультету управління та інформаційної діяльності ІФНТУНГ, завідувач кафедри державного управління доктор філософських наук, професор Дмитро ДЗВІНЧУК. — За цей період також підготовлено низку молодих науковців, які разом зі своїми старшими колегами працюють творчо й наполегливо, завдяки чому навчальний процес на факультеті забезпечують висококваліфіковані кадри. Спеціальності, за якими готуємо студентів, мають значну популярність, і наші випускники посідають гідне місце на ринку праці.

— Дмитре Івановичу, ви грунтуєтесь, так би мовити, на зворотній інформації про працевлаштування ваших вихованців?

— Суджу передусім з того, як реагують роботодавці на рівень підготовки наших випускників. З таких відгуків і дізнаємося, як складаються їхні професійні долі. Попередніми роками не тільки не було проблем з їхнім працевлаштуванням, а й самі керівники державних чи приватних структур зверталися до нас із проханням рекомендувати їм на роботу наших фахівців. Складнішим був 2009-й, коли скоротилися можливості з працевлаштування.

Ринкова економіка потребує не просто фахівця, а людини, здатної швидко адаптуватися до швидкозмінних умов праці. А саме на це ми й спрямовуємо своїх студентів. Наших випускників можна зустріти на підприємствах, в установах і організаціях, як мовиться, різних форм власності, в органах виконавчої влади й місцевого самоврядування, у сфері послуг. Адже нині будь-де вимагають організованого документування, відповідного опрацювання інформації, яка надходить. А без документознавця, який знає інформаційні системи, іноземні мови, говорити про доброякісну роботу складно.

— Щойно ви говорили про документознавців. Але це тільки, сказати б, один із профілів ваших випускників...

— Це саме ті фахівці, якими опікується кафедра документознавства та інформаційної діяльності. Її очолює заслужений працівник освіти, кандидат філологічних наук професор Богдан П’ятничко, котрий започаткував цю спеціальність ще 1997 року в інституті гуманітарної підготовки університету. На кафедрі працюють такі досвідчені викладачі, як кандидати наук:  філологічних — Володимир Пахомов та Лілія Бурківська, філософських — Микола Кісіль, із соціальних комунікацій — Любов Демчина, котра першою на теренах Західної України захистила кандидатську дисертацію з цієї порівняно нової наукової галузі, доцент Галина Малик і ряд інших викладачів, які створили імідж цієї спеціальності.

З цього фаху, а також з магістратури державної служби, що перебувала у віданні факультету післядипломної освіти, й розпочинав 2000 року своє становлення наш підрозділ. За цей час у магістратурі відкрили нові спеціалізації, і сьогодні маємо їх чотири: адміністративний; кадровий менеджменти; економіка; територіальне управління й місцеве самоврядування. До магістратури приходять люди, які працюють в органах виконавчої влади й місцевого самоврядування. Працевлаштування цих випускників протягом останніх трьох років стовідсоткове. Це гарантують договори, які видають органи влади, що направляють людей на навчання й зобов’язуються влаштувати їх на роботу після нього. Словом, проблем небагато, а якщо й трапляються, то ми їх розв’язуємо за допомогою ОДА й управління державної служби в Івано-Франківській й Чернівецькій областях, яке очолює Ярема Петрів.

— Магістри державної служби, кажуть, то такі фахівці, для підготовки яких потрібно застосовувати особливі підходи...

— Щодо кафедри державного управління, яку я очолюю, то специфіка підготовки людей, які приходять здобувати другу вищу освіту, справді особлива — потрібні й певна мотивація, й інші підходи до навчання. Тут дуже важливо поєднати майстерний виклад теоретичного матеріалу і практичний досвід державної служби. Тому на нашій кафедрі працюють не лише такі серйозні науковці, як доктори наук економічних — Віктор Петренко й Микола Данилюк, філософських — Віталій Скуратівський, філологічних — Лідія Дербеньова, кандидати наук: з державного управління — Андрій Мазак, економічних — Юрій Уманців, Євген Ревтюк, Богдан Гречаник, психологічних — Володимир Кушнірюк, історичних — Олександр Сич, технічних — Олег Дзьоба, з яким, до речі, пов’язана початкова стадія діяльності кафедри. До навчального процесу ми залучили і таких досвідчених практиків державної служби, як заступник голови ОДА доктор політичних наук ігор Зварич, екс-керівник обласного відділення Державного казначейства Ярослав Арабчук, колишній керівник обласного відділення Антимонопольного комітету Мирослав Книгницький, який зарекомендував себе як надзвичайно принциповий викладач.

Працює в нас вельми вимогливий наставник, керівник магістерських робіт, рецензент, член Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) і заступник голови ДПА в Івано-Франківській області Володимир Попович. Не можу не згадати і начальника управління культури ОДА Володимира Федорака, й першого заступника начальника управління юстиції в області Володимира Ковальчука, котрі як викладачі кафедри ведуть практичні заняття з тих сфер, у яких самі працюють. істотну допомогу в роботі кафедри, починаючи з організації набору й аж до випуску, надають і вже згадуваний Ярема Петрів, і керівник відділу кадрової роботи ОДА Анатолій Мельничук, члени ДЕК.

До речі, при кафедрі діє аж три ДЕК. Адже захист магістерських робіт — це квінтесенція підготовки державних службовців. Тож до роботи цих комісій принципово й вимогливо підходять їхні керівники — перший заступник голови обласної ради Зіновій Береговський, заступники голови ОДА Роман Струтинський та Ігор Зварич. Охопити ж кожного разу ту кількість випускників, яку ми готуємо щороку, однією ДЕК надзвичайно складно. Якщо на початку такої діяльності ми мали державне замовлення на навчання в магістратурі держслужби лише 18 осіб, то тепер — 127. В суспільстві зростає потреба професійної підготовки людей для роботи в органах влади. 

— А що спонукало розпочати підготовку перекладачів?

— Цю специфічну й рідкісну спеціальність ми відкрили у 2003 році. Кваліфікований перекладач теж неабияк ціниться на ринку праці. Але таких фахівців потрібно небагато. Тому набір абітурієнтів обмежений — лише 25 осіб. Кафедра теорії і практики перекладу, яку очолює кандидат філологічних наук Емма Дерді, забезпечує високий рівень підготовки. Її специфіка в тому, що готуємо фахівців з орієнтацією на науково-технічний переклад і для нафтогазової галузі. Плідно працюють на цій кафедрі ветерани педагогічної ниви — доценти Марія Титова, Надія Будуйкевич, Марія Якібчук та перспективні молоді науковці: Наталія Чикирис, Мирослава Венгринюк, Ольга Янишин та інші.
Голова ДЕК з Хмельницького національного університету стверджує, що рівень підготовки наших випускників надзвичайно високий. Це спеціалісти не лише усного й письмового перекладів, а й синхронного, який належить до найскладнішого й найважчого виду перекладацької діяльності. Для підготовки таких фахівців університет придбав унікальний лінгафонний комп’ютерний кабінет, який дозволяє здійснювати синхронний переклад. Тому всі міжнародні делегації, які приїжджають до нашого ВНЗ, всіх іноземних студентів, які стажуються в університеті, обслуговують студенти кафедри перекладу.

— Пане Дмитре, а які перспективи відкриваються нині перед факультетом?