Про івано-франківське «Прикарпаття» ось уже кілька років точаться розмови. І переважно — навколо фінансового стану команди та її матеріально-технічної бази. Недостатністю фінансування або взагалі його браком пояснювали і низькі турнірні результати. З цих причин часто міняли тренерів, відбувалася велика плинність кадрів. Не був винятком і минулий сезон, який, здається, до краю загострив ситуацію в клубі. Щоправда, у нашій розмові нинішній головний тренер Сергій Пташник з певних причин уникав питань про деякі проблеми. До речі, він єдиний в області підготував чотирьох майстрів спорту міжнародного класу — Миколу Ревуцького, Ігоря Грибінського, Ігоря Худоб’яка та Володимира Іконникова.

— Сергію Володимировичу, коли ви приступили до обов’язків головного тренера? 

— На початку минулого чемпіонату. Пригадуєте, тоді вирішувалося питання: існуватиме команда чи ні? Тому готувалися до сезону поспіхом, без належної підготовки. Нікуди не їздили на збори і не встигли придбати футболістів належного рівня.

— А коли був перший ваш прихід на цю посаду?

— Тут є певна плутанина. «Факел» національного університету нафти і газу, який я очолював, перейшов з другої до першої ліги. Основа цієї команди набула статусу обласної й згодом її перейменували на «Прикарпаття». Після мене на головному тренерському містку недовго перебували Степан Матвіїв і Микола Пристай. А я тоді очолив «Княгинин» із Підгайчиків, який зайняв четверте місце у першій лізі чемпіонату області. Не довершивши сезон, знову перейшов у «Прикарпаття».

— Навіть попри невизначеність ситуації у першоліговій команді?

— Хотілося їй допомогти, адже деякі футболісти — мої вихованці. Хоча, правду кажучи, не сподівався, що з фінансами аж такі погані справи.

— Попри все керівництво клубу перед вами і командою ставило якісь завдання на сезон, чи принаймні на перше коло?

— Ставляться завдання тоді, коли є відповідна матеріальна і технічна база. А тут, крім того, треба було виступати на два фронти. Після другого туру група футболістів поїхала на чемпіонат Європи серед студентів, що й внесло певні труднощі (у фіналі поступилися сусідам з Тернопільської області). Хлопці фізично «підсіли», тому й «Прикарпаття» «посипалося»...

— Ви сказали, що перед початком чемпіонату не зуміли придбати гідних футболістів, однак у ході першості фігурували нові імена.

— Справді, Зелді, Заріцький у найкращі роки грали на хорошому рівні, проте, знову наголошую, тренувальна підготовка тривала недовго і футболісти не встигли набрати потрібних фізичних кондицій. Окрім того, через травми на деякий період ми втратили Гаврилишина і Худоб’яка. Команда ніби й підсилилася, але вона була незіграною. Ясна річ, як тренера, напевно, в цьому є і моя вина. Таким чином отримали плачевний першоколовий показник.

— У таких випадках у міжколовий зимовий період керівництво клубу повинно старатися налагодити тренувальну підготовку і кваліфіковано підсилити команду...

— На початках ситуація була складна. Всі збори провели в Івано-Франківську. Починали з малою групою футболістів, бо хтось поїхав на оглядини, а хтось взагалі пішов з команди. Довелося набирати молодих місцевих перспективних футболістів, котрі грали в чемпіонаті області. Займалися на аматорському рівні, беручи участь в «Кубку Підгір’я». Ганяючи м’яча в снігу, важко було розраховувати на якийсь позитив у другому колі. А брак коштів не дозволив запросити досвідчених виконавців. Добре що хоч перед самим початком чемпіонату завдяки президентові клубу Анатолію Ревуцькому в колективі з’явилися троє орендованих молодих футболістів з київського «Арсеналу», а потім — досвідчені Лебидинець і Бровкін. Перший сім років носив капітанську пов’язку в харківському «Геліосі», а другий — пройшов школу київського «Динамо-2» і харківського «Металіста».

— «Прикарпаття» в першому колі набрало вісім очок, а в другому — 14. Прогрес намітився. Звичайно, не настільки, щоб уболівальників заспокоїти, бо 16-те турнірне місце свідчить саме за себе.

— Команда в другій частині чемпіонату справила двояке враження. Були провальні матчі і матчі, що сподобалися. Наприклад, як в останньому турі на стадіоні «Рух» з охтирським «Нафтовиком-Укрнафтою», коли ми, програючи з рахунком 0:1, спромоглися добитися нічиєї — 3:3. Зрозумійте, в таких жебрацьких умовах ми зробили все, що могли. І хто би що не казав, та я хочу навіть через газету подякувати  досвідченим і молодим футболістам Микуляку, Локатиру, іконникову, Ревуцькому, Гаврилишину, Барчуку, Мульничуку, які показали себе не тільки справжніми професіоналами, а й патріотами нашого краю (більшість із них вихованці Івано-Франківщини).

— Патріотизм це добре, але за щось треба жити?

— Якщо знайдуться гроші, то команда залишиться в першій лізі. Врешті-решт скажу прямо: якби не міський голова Віктор Анушкевичус і Анатолій Ревуцький, давно вже не було б команди.

— А все-таки, від якого часу футболісти не отримували зарплатні?

— Це запитання до президента клубу.

— На порозі — новий сезон, а ви не маєте жодної інформації щодо майбутнього фінансового забезпечення команди. Час летить, а хлопцям пізніше буде важче працевлаштуватися...

— Слушне зауваження. Та й не лише футболістам буде важко, а й мені і всьому персоналові. Думаю, керівництво веде перемовини із співзасновниками і дай Боже, аби все владналося...