Вода не лише порозмивала водойми, нанесла чималої шкоди, але й породила численні конфлікти в області. Виявляється, навіть на біді в нашій країні можна не тільки непогано заробити, але й елементарно поспекулювати, граючи на проблемах постраждалих людей.

Найбільше вогнище конфлікту спалахнуло між місцевим БЮТом, даруйте «Батьківщиною», та обласною державною адміністрацією в особі Михайла Вишиванюка. Варто зазначити, що з часу повернення Михайла Васильовича на посаду губернатора, «Батьківщина» вперше так яскраво виступила проти нової влади. Звичайно критичні нотки звучали регулярно, однак – вперше так системно.

Спочатку головний бютівець області Дмитро Шлемко звернувся до в.о. генерального прокурора України з метою відміни абсолютно НЕдемократичного доручення заступника Льовочкіна, яким голів райдержадміністрацій та міських голів зобов’язали надати інформацію щодо даних чиновників, депутатів, впливових місцевих осіб, зокрема щодо їх політичних орієнтацій.

І практично одночасно з’явилася й заява «Батьківщини» в якій гостро критикується діяльність нової влади щодо ліквідації наслідків повені, незацікавленість та байдужість на найвищому державному рівні до проблем пересічних громадян. Водночас, для контрасту у заяві подається порівняння із майже «героїчною» діяльністю Ю. Тимошенко у 2008 році під час все тієї ж повені.

Тут доречно зупинитися більш детально. Справді, на ліквідацію наслідків повені та допомогу населенню уряд у 2008 році блискавично виділив практично безпрецедентну суму коштів – близько 4,1 млрд. грн., при чому 1,41 млрд. грн. з них отримала лише Івано-Франківська область. Це один із головних аргументів послідовників Юлії Володимирівної, який особливо яскраво контрастує із виділеними поки що урядом майже 28 млн. грн.

Однак, необхідно врахувати кілька суттєвих ремарок.

Як правило, швидкість виділення коштів ще не означає їх відповідність реальним потребам, та й самі гроші, як відомо, люблять лік…

По-друге, гроші, а тим паче бюджетні й у такому масштабі потребують суворого обліку та ретельного контролю за їх цільовим використанням.

Не секрет, що багато об’єктів залишились незавершеними, кошти роздавались на ліво і на право. Що й казати, якщо відомо безліч випадків, коли компенсацію отримували мешканці багатоповерхівок, що проживають на Бог зна якому поверсі, при тому що будинок міг взагалі не постраждати від стихії. Щось не віриться, що ніхто на цьому на нажився, точніше «нагрівся». Виникає майже риторичне запитання – винних всіх покарали? Знову заважали…

По-третє, масштаби обох наслідків стихії не порівняти. І дякувати Богу, що цього разу вони таки менші.

Вишиванюк на такі звинувачення на адресу влади, відповів миттєво. Михайло Васильович не лише в категоричній формі зауважив, що заробити на повені не дасть нікому, але й згадав про легковажне розбазарювання коштів у 2008 році урядом Тимошенко та місцевою владою. Вишиванюк звик все в області контролювати особисто й саме відсутністю наявної потреби у приїзді когось з перших осіб держави пояснив їх відсутність.

Хоча приїзд чи то Азарова, чи то Віктора Федоровича особисто міг б додати декілька залікових пунктів Партії Регіонів напередодні місцевих виборів. А так, Прикарпаття продовжує очікувати офіційного візиту Президента в наш край. І хоча й привід був об’єктивний, однак замість перших осіб в область навідався щойно відправлений парламентом у відставку екс-міністр надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич.

А у відповідь про байдужість найвищих в державі осіб до проблем на Прикарпатті губернатор повідомив про те, що постійно знаходиться на зв’язку з офіційним Києвом. А вже наступного дня практично по всіх ЗМІ області рознеслась інформація про те, що рівно о 17.00 голові ОДА зателефонував Віктор Янукович. Незважаючи на всю свою зайнятість, Глава держави таки знайшов час. Мабуть, символічно, що інформація з’явилася на третій день після святкування дня народження Президента…

В цілому, заяви подібного характеру з боку «Батьківщини» не здивували. Це і можливість черговий раз нагадати про себе, про відстоювання інтересів громади, і можливість покритикувати владу, зіграти на контрасті, порівняти правління Тимошенко та тандему Янукович-Азаров. Необхідно ж нарощувати не лише рейтинг напередодні виборів, але й ідентифікацію «Батьківщини» з Юлією Володимирівною. В цілому, «Батьківщина» пішла традиційним для БЮТу шляхом критики та звинувачень.

В конфлікт між двома сторонами втрутився Ігор Насалик. Спочатку мер Калуша, розхвалюючи власну політичну силу, не упустив можливості закинути Юлії Тимошенко в тому, що вона єдина, хто не підписала рішення РНБО про визнання Калуша зоною надзвичайної екологічної ситуації. Втім, цю заяву слід розглядати не так як адресовану власне Юлії Тимошенко та її політичній силі, як виборцям Калущини з метою черговий раз продемонструвати хто дійсно переймається й вирішує їх проблеми.

Згодом Ігор Насалик відмовився виконувати скандальне завдання із Банкової. До речі, і Насалик, і Шлемко практично єдині в області, хто наважився публічно виступити з осудом подібних доручень. І цілком правильно. Така практика є поверненням до совдепу й є ще одним приводом для небезпідставних звинувачень у авторитарних тенденціях.

«Засвітився» цього тижня й Зіновій Шкутяк… У опитуванні щодо нової слідом за Миколою Круцем «тушки» у парламенті. Наразі очільник обласної «Нашої України» впевнено лідирує в рейтингу. Зіновій Васильович навіть звернувся із публічною заявою з цього приводу, в якій прохав забрати із опитування його прізвище. Звичайно, політику неприємно. Однак, чи не є це намаганням втрутитися у діяльність ЗМІ. Хоча Зіновія Васильовича можна зрозуміти з етичної точки зору. Втім, українська політика вражає своєю непередбачуваністю й Круць останній яскравий тому приклад. Хоча вважаю перехід Зіновія Шкутяка в коаліцію малоймовірним, а без особистої згоди Віктора Ющенка практично неймовірним. Зіновій Шкутяк залишається одним із небагатьох, кому може довіряти колишній Президент.

Віктор Ющенко ж в черговий раз здійснив традиційне для себе сходження на Говерлу. Можливо, хоча б свіже гірське повітря очистить голови місцевих політиків й у партії нарешті відбудуться необхідні зміни.

Тим часом як Юрій Соловей збирає регіональних «лідерів», яким новий закон про місцеві вибори загрожує так і залишитися лише «лідерами», створює з ними Асоціацію, чинний міський голова займається «господаркою» й нагородженнями від «Фокусу», в обласному центрі, окрім вже оприлюднених Насалика та Микитина, схоже з’явився ще один кандидат на посаду міського голови. В боротьбу Анушкевичуса та Солов’я вирішив втрутитися Павло Андрусяк. На особистості Павла Андрусяка хотілося б зосередитися більш ретельно у одному з найближчих матеріалів, оскільки його кандидатура, як і потенційні перспективи наразі досить суперечливі й викликають багато запитань. Справа в тому, що особа Павла Андрусяка хоча й відома та сприймається як цілком «адекватна» в політичному середовищі області, однак є дещо призабутою серед громадськості міста. До виборів залишається ж лише чотири місяці… Чи зможе новий кандидат стати альтернативою для громади й компромісним варіантом для політичних груп спробуємо дати відповідь вже незабаром.

Тим часом, зважаючи на те, що до виборів залишилося не так багато часу, великого розмаїття кандидатів поки що не спостерігається. Думаю сезон відпусток вносить свої корективи. З огляду на належність ключових кандидатів до певних політично-економічних кланів, можливо логічно було б розпочати аналіз з цих кланів, а кандидати намалюються пізніше. Отож, думаю за вибори міського голови будуть змагатися: група Анушкевичуса, «Свобода», група Солов’я (назвемо її «Громадський форум»), Партія регіонів (можливо в цю групу змушений буде входити і Михайло Вишиванюк, оскільки ПР позиціонується як партія влади), БЮТ (тепер вже «Батьківщина»), «Фронт змін» або група Яценюка, група Бахматюка, група Шкутяка (який буде позиціонуватися як представник Віктора Ющенка), група Ткача (можливо кандидатом буде сам Роман Володимирович), група Насалика (хоча, можливо, Насалик просто хоче «позлити» Анушкевичуса). Є ще одна, більше економічна, аніж політична група, яка досить потужно представлена в області. Це «Приват» або група Коломойського. Нагадаю, що в області цій групі належить Надвірнянський нафтопереробний, та відомий на всю Україну курорт Буковель, а від недавно, ще й Івано-Франківський аеропорт. З огляду на таку широку представленість, доцільно очікувати й кандидата в мери Івано-Франківська від цією потужної структури.

Людиною ж тижня можна назвати Ліліану Семенович… за творчість в політиці. Жінки при владі, за словами Ліліани Семенович, в першу чергу думають про дітей, культурні та моральні цінності. Голова міської організації Народного Руху виявляється дуже серйозно ставиться до проблем гендерної політики й саме тому повідомила, що на майбутніх виборах у списках партії буде багато жінок. Окрім того, Ліліана Семенович краще будь-якого чоловіка обізнана з проблемами та способами вирішення проблем житлово-комунального господарства. Щоб вирішити проблему вулиці Надрічної, необхідно всього-на-всього збудувати колодязь для каналізаційного колектора. Можливо, заступником мера з питань ЖКГ слід було взяти саме її.

Хотілося б відзначити також Дмитра Захарука, народного депутата України першого демократичного скликання, який брав безпосередню участь в процесі прийняття Декларації про державний суверенітет України. На сесії обласної ради, перше питання якої було присвячене 20-ій річниці Декларації про державний суверенітет України, пан Захарук не лише відмовився приймати грамоту з приводу свята, але й розірвав її на маленькі шматки. Висловлюючи свою громадянську позицію, патріотизм й невдоволеність діями нової влади, колишній народний депутат привселюдно розірвав державний прапор та герб, зображені на грамоті. Співвголова Комітету захисту України вочевидь забув, що патріотизм – це в першу чергу любов до власної країни та її державних атрибутів

Що стосується цитати тижня, то вибрати одну доволі важко. Перли цієї неділі лилися немов із рогу достатку. Чого лише варта одна заява «Батьківщини», в якій чи не кожне речення можна цитувати як політичний шедевр. Однак, одне все ж варто виокремити: «Простих людей заливає брудна водна стихія, а вони по горло заливаються дорогоцінними елітними коньяками, марочними винами з підземних сховищ країни, закусуючи заморськими делікатесами, придбаними за валюту». Мова й де про тих (за заявою), хто «обіцяв почути кожного, а зараз не хоче чути навіть потерпілих людей про їхні проблеми». Солодкий і розкішний смак влади, влади від якої довелося відмовитися. Цікаво, що паралельно із іменинами Віктора Януковича, своє свято мала й «Батьківщина». Михайло Вишиванюк відповів наступним чином: «Державні кошти вимагають чіткого рахунку і заробити на повені обласна державна адміністрація не дозволить нікому». Хочеться вірити…

Хоча безумовно головною подією тижня була 20-а річниця Декларації про державний суверенітет України. Незважаючи на те, що Декларація відіграла важливу роль у відновленні (!) незалежності Української держави, чомусь склалося враження, що основна увага у п’ятницю була прикута не до національного свята, а до розрекламованого параду наречених в обласному центрі…

Ігор Дебенко, політолог