Цьогорічні вибори міського голови Івано-Франківська обіцяють стати одними з найцікавіших в історії міста.

Попри те, що сьогодні основна боротьба точиться між чинним мером Віктором Анушкевичусом та лідером «Громадського форуму» Юрієм Солов'єм, виборча кампанія подарує громаді чимало альтернативних - як «технічних», так і з реальними амбіціями - кандидатів. Вони можуть постати в ролі альтернативи обом і скласти реальну конкуренцію у боротьбі за крісло.

З наближенням офіційного старту кампанії потенційні претенденти починають потроху «світитися» на політичному обрії. Ще напередодні свою участь у виборчих перегонах підтвердили лідер ГО «Наше місто» Андрій Микитин, чинний мер Калуша Ігор Насалик, а минулого тижня - депутат обласної ради Павло Андрусяк.

Оскільки свідомий вибір неможливий без повної й неупередженої інформації про кандидатів, інтелектуальний клуб «Здоровий глузд & партнери» та редакція «Галицького кореспондента» розпочинають проект «Кандидат під рентгеном» - серію політичних портретів та неофіційних біографій претендентів на посаду міського голови Івано-Франківська. Першим до нашого рентген-кабінету ми запросили Павла Андрусяка.

Епікриз

Шлях у політику Павло Андрусяк почав із громадської діяльності. У 1989 р. він був одним із засновників Студентського Братства в Івано-Франківську, брав участь в студентському голодуванні в Києві.

У 1998 р. Андрусяк був вже одним із лідерів команди, яка привела Зіновія Шкутяка в крісло міського голови. І, певно, за внесок у перемогу Андрусяк був обраний секретарем міської ради. Однак на другу каденцію Шкутяка Андрусяка не вистачило - чи то він не впорався, чи то мер вирішив, що заслуги Братства не такі вже й значні і вистачить в команді одного Олега Синютки, чи то, може, Синютка сам вирішив кинути «братчиків». Але в 2002 вихідців з Братства в команді мера суттєво поменшало, а сам Андрусяк не став навіть депутатом міської ради.

З 2002 р. Андрусяк безпосередньо пов'язаний з Миколою Круцем. Саме через зв'язок з Круцем очікуваною була участь Андрусяка у виборах на посаду міського голови 2006 р. Однак тоді «Братчики» (і не тільки вони) вирішили поставити на Синютку, а влада (в особі губернатора Романа Ткача) висунула кандидатом Романію Постолянюк. Так Андрусяк знову залишився на периферії міської політики. Не варто нагадувати, хто тоді переміг на виборах...

У 2006 Павло Андрусяк став депутатом обласної ради за списком «Нашої України». Передислокації політика з міської в обласну сесійну залу, окрім безпосередніх зв'язків з Шкутяком та Круцем, посприяла Помаранчева революція.

Події 2004-го для багатьох стали «вікном» у політику. Андрусяк під час Помаранчевої революції працював заступником керівника регіонального департаменту Центрального Штабу Нашої України в Києві. А після призначення Ткача губернатором отримав посаду начальника Управління євроінтеграції та зовнішньоекономічних зв'язків. «Наша Україна» на виборах 2006 р. взяла в обласній раді 63 мандати із 120, відтак прохід Андрусяка цілком закономірний: мандат отримали і менш знані особи.

З приходом до влади в країні Віктора Януковича, а в області - Михайла Вишиванюка, який починає формувати «власну» більшість в облраді, відцентрові тенденції у фракції «НУ» лише посилюються. Це чітко проявилося під час розгляду облрадою заяви щодо «харківських» домовленостей. Заяву вдалося схвалити лише з четвертої спроби й у пом'якшеному варіанті. До цього ж окремі депутати, в тому числі «нашоукраїнці», або вчасно покидали сесійну залу, або взагалі не з'являлися на голосування. Інстинкт самозбереження в багатьох виявився сильнішим за партійні переконання.

Що стосується Андрусяка, то, вільний від посад і зобов'язань, він засідань не ігнорував і голосував «за». Тому дорікати йому «зрадництвом» опоненти не зможуть. Навпаки, можна припустити, що цей аргумент команда Андрусяка використає в боротьбі з менш незалежними кандидатами.

До речі, на сесії обласної ради 16 липня, на 20-у річницю Декларації, серед чоловічої частини депутатського корпусу у вишиванках з'явилися лише двоє - свободівець Сич і єдиноцентрист Андрусяк.

Саме посада голови обласної організації Єдиного Центру може завдати найбільшого удару по мерівських амбіціях Андрусяка. Єдиний Центр, а точніше, один із лідерів партії Віктор Балога викликає в області не найкращі асоціації. Без сумніву, конкуренти цим скористаються. Андрусяк очолює обласний ЄЦ практично з часу його створення. Не останню роль у його переході в лави єдиноцентристів відіграли «помаранчеві» події, під час яких в Києві Андрусяк працював разом із Ігорем Крілем.

Єдиний Центр створювався Крілем і Балогою, тоді головою Секретаріату Віктора Ющенка, як партія, в яку згодом мав перейти сам Ющенко разом із частиною «Нашої України» та прихильною тоді до Президента «конструктивною» частиною Партії регіонів. Не склалося. Єдиний Центр для багатьох так і залишився партією Балоги.

Втім, на місцях політику роблять не стільки високі вожді, скільки місцеві лідери. Андрусяк поводив себе в цілому толерантно з усіма політичними суб'єктами. Відповідно, гострої критики на адресу ЄЦ в області, як правило, не лунало.

Після приходу до влади Януковича Андрусяк приєднався до анонсованого, однак так і не реалізованого Шкутяком об'єднання національно-патріотичних сил. Але й до Комітету захисту України партія не увійшла. У ВРУ ж, незважаючи на прогнози, нардепи з групи ЄЦу до більшості не увійшли, хоча й опозицією себе не називають. Зрозуміло, що для обласної організації партії дуже важливо, щоб єдиноцентристські «тушки» в ВР і не з'явилися, принаймні до виборів.

Такою, якщо стисло, є політична біографія Андрусяка. Та не секрет, що результати виборів в Україні залежать не тільки від вподобань електорату, а й від волі «сильних світу». Тож правильно поділити кандидатів на «серйозних» і «технічних» вдається лише зазирнувши за лаштунки.

Реляції Андрусяка

В нашій області, як і в будь-якій іншій, є свої «важковаговики», без яких, як правило, не відбувається жоден бал, не роздаються перемоги. Серед них всім відомі Вишиванюк, Круць, Шкутяк, Ткач, Бахматюк та інші. З більшістю із них кандидат Андрусяк мав доволі тісні стосунки.

Андрусяк - Шкутяк. Зіновій Шкутяк - один із «старожилів» місцевої політики. Людина, яка запам'яталась реконструкцією історичного Івано-Франківська в першій своїй каденції і тотальною його забудовою - в другій. Шкутяк має особисту неприязнь до Анушкевичуса і обов'язково втрутиться у вибори міського голови. Не виключено, що Шкутяк особисто візьме участь у перегонах і в такому випадку, безсумнівно, буде розцінюватися як один із фаворитів. Але скоріш за все Шкутяк спробує зробити хід «конем». Чи міг би цим «конем» стати Андрусяк?

Міг би, і причин цьому кілька. Як відомо, Шкутяк родом із села Грабівки Калуського району - столиці бандерівського краю, де з пошаною ставляться до борців за незалежність. Волею обставин дід Павла Андрусяка - полковник УПА Василь Андрусяк - загинув саме в цих околицях. Цей фактор радше на емоційному рівні міг би вплинути на сприйняття Шкутяком Андрусяка та на подальші стосунки між ними. Окрім того, з огляду на родовід, кандидата може підтримати й низка організацій націоналістичного спрямування, однак тут на Андрусяка очікує ще один серйозний опонент - Олександр Сич.

Крім того, Шкутяк та Андрусяк знайомі та працювали пліч-о-пліч здавна. Андрусяк був одним із тих, хто привів Шкутяка на посаду міського голови у 1998 р., відповідаючи під час кампанії за проєвропейську риторику кандидата. Незважаючи на певне охолодження стосунків зі «шкутяковою» командою другого скликання, особисто з Шкутяком Андрусяк продовжує зберігати дружні стосунки. Їх доволі часто бачили разом як на різноманітних заходах, так і просто «на каві». До того ж Шкутяк неодноразово протягом своєї політичної кар'єри робив ставку на молодих. Так, у 2006 році активно агітував за Синютку, який у 1998, як і Андрусяк, був членом його команди і також є вихідцем із Студентського Братства. Тепер Шкутяк може спробувати у разі відсутності реальних альтернатив зробити ставку на Андрусяка.

Андрусяк - Круць. Нардеп і почесний голова ВАТ «Івано-Франківськцемент» Микола Круць - один із патріархів місцевої політики. «Цементний магнат» володіє значним фінансовим ресурсом, користується авторитетом у владних колах міста й області. З Круцем Андрусяк пов'язаний ще тісніше, ніж з Шкутяком.

У 2002 р. Андрусяк безпосередньо очолював виборчу кампанію тоді ще не дуже відомого у політиці Круця. Кажуть, що не в останню чергу завдяки дипломатичному хисту Андрусяка та його команди Круцю вдалося не лише пройти у Верховну Раду під прапором Ющенка, але й не посваритись остаточно з «кучмістською» владою в особі Вишиванюка.

Після виборів Андрусяк до 2006 року очолював офіс тепер уже народного депутата Круця, а його приймальня і до сьогодні знаходиться в приміщенні Благодійної фундації ім. Короля Юрія, головою правління якої є не хто інший, як Андрусяк.

Однак ім'я та репутація Круця сильно похитнулись у зв'язку з переходом у парламентську більшість. Ймовірно, що Круць спробує реабілітуватись через свою активну участь у житті міста. І найзручніше йому це буде зробити, підтримавши на виборах людину, яку він добре знає і якій, вочевидь, довіряє, тобто Андрусяка. Хоча в будь-якому разі зв'язок кандидата з Круцем зіграє скоріше на користь опонентів Андрусяка. Однак, якщо Круць таки підтримає когось, для самого кандидата, як і для міста в разі перемоги це може стати плюсом у плані можливості залучення додаткових фінансових ресурсів.

Андрусяк - Ткач. Незважаючи на не надто високу останнім часом політичну активність, Роман Ткач може дуже серйозно підставити плече будь-якому кандидату. Що стосується Ткача й Андрусяка, то їх об'єднує не лише політичне минуле і спільна робота в ОДА, але й особиста дружба.

Не секрет, що після розвалу Руху з Ткачем ведуть переговори про вступ відразу кілька партій, яким на Прикарпатті конче необхідні знакові та активні лідери. Однією із таких є «Фронт змін». Не виключено, що за певних обставин позиція Ткача щодо підтримки на виборах міського голови тієї чи іншої кандидатури може бути визначальною для позиції з даного питання особисто Арсенія Яценюка. Тим більше, що відповідно до нового законодавства, «Фронт змін» може опинитись на узбіччі цьогорічної виборчої кампанії. Але й у випадку вирішення даної проблеми, ймовірний кандидат від «Фронту» Ігор Прокопів має не дуже зручний для кампанії стартовий майданчик - посаду директора «Теплокомуненерго». Тому з цієї точки зору кандидатура «компромісного» Андрусяка може влаштувати всіх.

Останні ініціативи Партії регіонів щодо змін у виборчому законодавстві просто кидають в обійми давніх і заклятих друзів - Яценюка, Балогу, Порошенка та інших. Розмови про це ведуться вже тривалий період. У разі створення єдиної партії в Україні з'явиться сильний фінансово та організаційно політичний гравець, а в Івано-Франківську - єдиний від новоствореної партії кандидат Андрусяк, який матиме у своєму розпорядженні не тільки організаційну потугу Єдиного Центру, але й високий рейтинг «Фронту змін» та фінансову підтримку «шоколадного короля» (в якого, до речі, можуть бути власні бізнес-інтереси в місті).

Андрусяк - Вишиванюк. До останнього часу особливого зв'язку між ними не простежувалось. Разом з тим, останні призначення в ОДА та прилеглих структурах свідчать про протилежне. Призначення Вишиванюком дуже близьких до Андрусяка людей - Руслана Гусака на посаду заступника голови ОДА та Василя Бегея на посаду керівника ОБТІ - означають, як мінімум, те, що у голови ОДА немає алергії і на прізвище Андрусяк.

Слід врахувати також і те, що кандидатуру на посаду міського голови скоріш за все Вишиванюку «малюватиме» правляча нині Партія регіонів. І якщо ця кандидатура буде не дуже прохідною, то не виключено, що компромісний Андрусяк зможе її замінити.

Заради об'єктивності варто також зазначити, що їх ймовірний тандем може і не скластись, якщо в гру вступить Коломойський, для бізнесу якого Прикарпаття - один із ключових регіонів. У разі домовленостей «на горі» кандидат, який представлятиме інтереси олігарха, може отримати від нього не лише безмежний фінансовий ресурс, але й активну підтримку влади області при мовчазній згоді Партії регіонів. І скоріш за все, цим кандидатом буде аж ніяк не Андрусяк...

Рецепт

Павло Андрусяк у своїх сорок років - особа в місцевій політиці не нова. Кандидат має певний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, а тому добре ознайомлений із проблемами обласного центру.

За певних обставин та в разі вдалої виборчої кампанії Андрусяк має шанси постати в ролі «третьої сили». Однак для цього попередньо необхідно покращити власну впізнаваність серед громадськості.

В умовах гострої політичної боротьби Андрусяк може виявитися найбільш компромісною фігурою. Компромісність майбутнього мера важлива з огляду на гостру необхідність покласти нарешті край конфліктам у відносинах не лише з міською радою, але й з губернатором. З огляду на особисті зв'язки із «важковаговиками», «компромісність» Андрусяка майже гарантована і знайти йому суперника за цим показником буде доволі важко. При цьому рівновіддаленість кандидата від усіх основних гравців може також стати для нього і головною проблемою, якщо кожен із них візьметься просувати свого ставленика і відмовиться від переговорів щодо спільної кандидатури. Разом з тим, якщо позиції Андрусяка протягом кампанії зростатимуть, то на фінішній прямій, коли потреба в компромісах досягає максимуму, його шанси обіцяють лише збільшуватися. Водночас, можна не сумніватися в тому, що Андрусяк здатен серйозно вплинути на кінцевий розподіл голосів, навіть якщо лише частина небожителів повернеться до нього обличчям.

Чекаємо в «рентген-кабінеті» наступних готових до обстеження «пацієнтів».

Галицький кореспондент