Не знаю, наскільки активно обговорювали цю подію в офісах  та  кав’ярнях міста, але те, що вона буквально сколихнула ЗМІ та Інтернет – незаперечний факт. Численні інформагенції та веб-сайти повідомили про те, що голова ОДА Михайло Вишиванюк запровадив дрес-код для тих, хто заходить до приміщення облдержадміністрації. До такого кроку голова вдався після зустрічі в одному з коридорів “білого будинку” з суб’єктом в шортах та з ланцом на шиї, якого Михайло Васильович із властивим йому почуттям гумору нарік  Попандопалом. Ця здибанка так вразила очільника обласної виконавчої влади, що Вишиванюк розпорядився не пускати до адмінбудинку чоловіків у джинсах, майках, сандалях. Обмежено також доступ жінкам у надто відвертому вбранні. Причому, за даними джерел на Грушевського, 21,  нововведення стосується  не лише державних службовців, а поширюється також на відвідувачів владної будівлі. І хоч наразі це – лише усна вказівка (документально оформити своє ноу-хау Вишиванюк збирається найближчим часом), з 21 липня її вже почали виконувати.

Обґрунтовуючи власну ініціативу, пан Михайло стверджує, що «дрес-код – це самодисципліна в першу чергу, культура», за нею можуть судити про українську владу, повагу до неї і про Україну”.

Запроваджений дрес-код, стане додатковою перепоною для тих, хто хоче зайти в білий будинок і, очевидно, має на це повне право. У зв’язку з цим мимоволі напрошується аналогія з нещодавньою спробою встановити при  вході до ОДА турнікет, до якої більш ніж два роки вдалася ОДА в часи головування Миколи Палійчука. Одним з ідеологів нововведення, здається, був тодішній заступник голови облдержадміністрації та керівник її апарату Олег Коржак. Встановлення турнікету його хрещені батьки також мотивували необхідністю підвищення дисципліни службовців, протидією запізненням на роботу, передчасним втечам з робочого місця та “самоволкам”. Водночас, цей крок обласної влади показав: у “білому будинку” як свого часу співав вікопомний “Наутилус Помпилиус”, «мерилом работы считают усталость», й основним  критерієм діяльності держслужбовця досі є кількість , просиджених у кабінеті людино-годин. Багато хто побачив тут також намагання влади відгородитися, віддалитися від співгромадян. Слід сказати, що до того часу, в тому числі в часи “антинародного режиму Кучми”, адмінспоруда чудово обходилася без   турнікетів та загорож. 

Автори турнікетного ноу-хау, схоже, не вельми переймалися  його законністю (жоден правовий акт не передбачає повноважень ОДА запроваджувати у своїх приміщеннях пропускний режим), Не збентежило “помаранчевих” й не дуже гармонійне поєднання турнікету  із декларованою ними політикою прозорості,  відкритості та доступності влади. У підсумку, на мою думку, встановлення турнікету суттєво не підвищило виконавську дисципліну та ефективність діяльності адміністрації, зате зашкодило іміджу тодішньої влади, збільшило й без цього немале число тих краян, хто після відставки обласного керівництва зітхнув якщо не з радістю, то з полегшенням.

Одним з перших кроків нового/старого голови ОДА М. Вишиванюка став демонтаж горе-турнікету. Це було сприйнято як обнадійливий знак. І ось тепер нам знову ставлять перепони для проникнення у владні кабінети – тепер шляхом запровадження дрес-коду.

У практиці цивілізованих країн, на яку посилається шанований мною Михайло Васильович, дрес-код запроваджується для співробітників установ чи компаній, а також для  обмеженого кола учасників певних заходів (як-от прийоми, звані гостини тощо ). Дрес-код для державних службовців при цьому підлягає обов’язковій регламентації в офіційних документах, що ґрунтуються на чинному законодавстві. Уряд М. Азарова раніше декларував  намір запровадити дрес-код для державних посадовців, однак до появи відповідної постанови чи розпорядження це лишатиметься лише наміром.

Та попри всі благі наміри, якими керувався керівник ОДА, очевидним є те, що так званий дрес-код не можна в наказовому порядку застосовувати до громадян, які відвідують “білий будинок” По-перше, з правової точки у голови ОДА навряд чи є повноваження встановлювати для громадян будь-які не передбачені законом обов’язки або обмеженням (а дрес-код, як для відвідувачів,  так і, до речі, до службовців,  законом наразі не передбачено). По-друге, з моральної сторони питання, не зовсім коректною є ситуація, коли влада ставить додаткові вимоги для тих, за чиї податки вона існує. Влада не може і не повинна виховувати громадян (тим більше – сучасна влада в сучасній Україні), не за це ми їй платимо, а за надання певних адміністративних послуг.

Що ж до поваги до влади..... Зараз про потребу в такій повазі нерідко говорять представники нової владної команди, і до  нинішньої короткої заяви голови ОДА можна було почути, скажімо,  розлогі розважання на цю тему від ватажка “регіоналів” у ВР О. Єфремова. Поваги  відверто прагне будь-яка влада. Однак, власник джинсів та футболки, який приїхав з Косова і був недопущений через цей самий дрес-код до “білої хати”, навряд чи більше поважатиме владу і навряд чи охарактеризує цю ненормативну новацію нормативною лексикою (і буде повністю правий). Адже у взаєминах влади та громади навряд чи доречна радянська логіка: бояться, отже поважають («Чтобы все дрожали, чтобы уважали», як любить повторювати Вовк з мультісторії про Капітошку, яку із задоволенням дивиться мій малюк).  Така повага є недовговічною – повага до радянського режиму мала скінчитись, бо ті, що боялись, забирали страх у власні могили, а  людин, а на зміну їм народжувались  люди, що вже  не мали страху як і кожне нове молоде життя.  Куди більш міцною та природною є повага  взаємна, повага, заснована на довірі, а не на дресурі (до речі, схоже, що  слова дресура та дрес-код, співзвучні невипадково.

Як практикуючий юрист дозволю собі зауважити, що авторитет судової влади суттєво не збільшився від того, що судді стали носити мантії, і від того, що до них стали звертатися “Ваша честь”. Водночас один мій знайомий адвокат, який вдягав костюм та краватку на судові засідання, тепер заходить у святилище Феміди у джинсах та сорочці поверх них. На моє запитання про зміну іміджу колега відповів, що багатий досвід роботи в судах знищив у ньому будь-який пієтет та трепет перед місцями відправлення правосуддя.

У випадку запровадження дрес-коду, як і у випадку запровадження турнікету, влада проявляє турботу про зовнішні, можливо, важливі, проте – другорядні атрибути. Суть же влади, суть її авторитету є куди глибшою. Не дарма народ каже, що по одежі лише зустрічають. І нинішній владі, не зважаючи на її запевнення щодо приходу всерйоз та надовго, вже треба думати про те, якими поглядами дивитимуться їй услід

Кирило Рубановський Матеріал опубліковано на правах співпраці