«Я жодного разу не був у бібліотеці, а навіщо — у мене є інтернет» — не сподівалася я почути таку фразу від 12-річного Андрія. Бібліотекарі та книгомани думають інакше, адже переконані, що книгу ніколи не переможуть комп’ютер чи будь-які інші інформаційні технології, мовляв, аура не та. Для того, щоб дізнатися, як змінилися уподобання читачів і чи справді їх поменшало у бібліотечних залах, як здається на перший погляд, «Галичина» завітала до Богородчанської центральної дитячої бібліотеки, історія якої розпочалася 1949 року.

Зима — для читання, літо — для гуляння

Зайшовши до просторої зали бібліотеки, не помітила в ній жодного відвідувача. Заступник директора по роботі з дітьми центральної бібліотечної системи (ЦБС) Дмитро Романюк одразу ж випередив моє запитання. «Всі наші відвідувачі вже були зранку, це ж літо. Недавно діти цілим класом приходили, запаслися книгами на канікули, приходити зі списками — це традиція. Чесно кажучи, взимку маємо більше читачів, і так було завжди. А за день буває до 30 дітлахів», — зазначив він.

Хоча насправді кількість постійних читачів бібліотеки зменшилась.  «У школах скоротилися класи десь наполовину. А технічний прогрес теж дав своє. Колись, якщо книги ніде не було, то вихід був один — йти в бібліотеку, а тепер в інтернеті можна знайти практично все», — розповідає провідний бібліотекар читальної зали Надія Вінтоняк.

З часом й уподобання читачів змінилися. Кільканадцять років тому, як зауважили мої співрозмовники, читали про війну, піонерів-героїв, техніку, спорт, природу, а нині у дітей інтерес більш узагальнений, цікавляться художньою літературою, менше — науково-популярною. Та й читачі різні: найменші вибирають книги, керуючись своїми літературними смаками, найбільше полюбляють казки, пригодницьку літературу, фантастикуѕ Старші обмежуються здебільшого шкільною програмою.

«Дуже популярними є «творіння» Марини та Сергія Дяченків, Сашка Дерманського, Галини Малик і інших сучасних авторів, що мають інший стиль письма. Проте є письменники, книги яких не старіють з часом, це Всеволод Нестайко, Микола Носов, Микола Трублаїні, Олесь Донченко, Олександр Копиленко», — каже Надія Вінтоняк. А Дмитро Романюк додає: «Кілька років тому величезний ажіотаж був на «Гаррі Поттера» та на «Хроніки Нарнії», тепер уже вгамувався. Старшокласники захопилися «Сутінками» Стефані Майер, бо це модно, недавно однойменний фільм вийшов. І це теж ще одна ознака часу, як тільки з’являється нова кінострічка, діти приходять і питають, чи є вже книжка. А ми ж не можемо під усі фільми книжки купувати». 

Російською не читають

Аби повністю задовольнити потреби в читанні сучасних дітей та йти в ногу з їхніми інтересами, треба мати величезні кошти, а також самому читати багато дитячої літератури. «Перечитати всі книги, що є в бібліотеці, неможливо, але кожного разу, коли приходить нова книга, — мусимо ознайомитися з нею, щоби могти щось порадити. Підібрати і знайти читачеві потрібну літературу — велике щастя для нас», — каже Надія Франківна.

Недостатня кількість книг у фондах — це головна проблема всіх бібліотек України: обласних, районних, міських та сільських. Завдяки платному абонементові доба за оренду цінної книги коштує 25 копійок, Богородчанська бібліотека має можливість поповнити свої стелажі книгами кількох нових найменувань. Цього року за так звану абонплату придбали 42 книги. «Раніше за місяць мали 200-300 гривень, тепер менше, бо ж кількість відвідувачів скоротилася», — зазначив Дмитро Романюк.

У фонді Богородчанської дитячої книгозбірні зберігається понад 18 тисяч книг, проте лише частина з них потрапляє до рук читачів. «Багато книг маємо російською мовою, але вони стоять «мертвим капіталом» у книгосховищі, не використовуються. Це і російська класика, яку виключили з програми, адже тепер вивчають лише Пушкіна, Лермонтова, Толстого і Гоголя. І навіть з української літератури є такі письменники, яких уже не вчать», — пояснює Дмитро Романюк. Надія Вінтоняк доповнює колегу: «У нас немає повного запасу потрібних творів, ось зарубіжна література здебільшого російською мовою, тепер мало хто її знає та розуміє. Іноземної літератури українською мовою маємо по декілька примірників, а дітей є набагато більше, як не як, дві школи. Це теж проблема. Шкільну програму частенько змінюють, і буває таке, що навіть у продажі немає потрібних авторів».

Що стосується поповнення бібліотечних фондів, то отримують 200-300 книжок на рік, а ще за часів Союзу стільки ж мали за місяць. Цього року Богородчанська дитяча бібліотека поповнила свій фонд на 451 примірник книг, журналів та газет. Збільшувати його допомагають і колишні відвідувачі, зокрема Лідія Глеб, Наталія Воронич, Ярослав Паранюк та інші.

Хто сильніший: книги чи комп’ютер?

Діти люблять читати, але маємо брак книг та коштів, підсумовують бібліотечні працівники. І ще одне «зло» для книгозбірень  — масова комп’ютеризація населення, що й спричинила зменшення кількості користувачів послугами бібліотек. Наприклад, раніше в попиті були різноманітні довідники, а тепер є Інтернет, і потреба в них відпала, лежать на стелажах без потреби.
Та все-таки книга вічна, переконаний Дмитро Романюк. Своє твердження одразу ж пояснює: «Книгу ніколи не замінить комп’ютер, аура книги діє на читача так, що він проникає в описані події, мимоволі перевтілюється в головного героя, а комп’ютер діє візуально, він як телевізор». і згадує: «У четвертому класі дуже хотів прочитати «Таємничий острів» Жюля Верна, а бібліотекар Зінаїда Ісакова сказала, що мені ще зарано такими книгами цікавитися. Я спав і думав про цю книгу, потім старший товариш позичив мені її на пару днів. То  читав вночі під каганець, тоді ще не було світла, за дві доби всі 800 сторінок «поглинув».

Звісно, для Дмитра Романюка, який уже 49 років є бібліотечним працівником, нічого кращого за книгу не може бути. А ми запитали читачів, що спонукає їх приходити до цієї книгозбірні. «Люблю ходити до бібліотеки, бо там є багато цікавих і захоплюючих книг», — каже восьмикласниця Марія Третяк. А дев’ятикласниця Юлія Киваль завдяки бібліотечним книжкам дізнається багато нового та корисного. Учениця сьомого класу Богдана Момот радіє від різноманіття літератури та цілком задоволена фондом бібліотеки.

Опитавши відвідувачів Богородчанської бібліотеки від восьми до 15-ти років, склали своєрідний хіт-парад найулюбленіших авторів школярів. Отже, п’яте місце розділили — Іван Франко, Вальтер Скотт, Джоан Роулінр, Артур Конан Дойл та Астрід Ліндгрен, четверте — Ліна Костенко, Сашко Дерманський та Марина Павленко. На третьому місці — Всеволод Нестайко, на другому — Леся Українка та італійська письменниця Ніна Вітчер. А ось на почесному першому місці — Тарас Шевченко.