Народний депутат України від Партії регіонів Василь Чуднов пишається тим, що є галичанином. Багато працює, проте любить і добре відпочити. На Івано-Франківщині і у Закарпатті немає жодної вершини чи полонини, де б він не побував. Парламентар, на думку пана Василя, має створювати ті правила, за якими б жила вся країна, тягнути «фінансову ковдру» на свій регіон і допомагати людям шукати правду. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Василем Чудновим.

— Вас мало наразі знають як публічного політика. Ви прийшли в політику з бізнесу?

— Радше, я прийшов у політику з виробництва. Розпочинав з посади начальника сувенірного цеху в колгоспі ім. Галана у своєму рідному с. Космачі на Косівщині. Весь мій свідомий шлях починається з Космача, де я народився, хоча так потім склалися обставини, що до чотирнадцяти років проживав у Казані.

Відтак будував у Космачі механічний завод, де пройшов шлях від майстра до директора. Згодом у 1999 році, залучивши в область близько 20 млн. євро австрійських інвестицій, разом із партнерами з Австрії взявся за розвиток деревообробної галузі. Нам вдалося підняти зруйновані лісокомбінати у Ворохті, Верховині, частково в Осмолоді; збудувати нові заводи в Коломиї, Івано-Франківську, на Буковині — загалом вісім деревообробних заводів, де працювало понад три тисячі людей. Це було до 2004 року. А в 2005-му у зв’язку з приходом нової влади — а, на превеликий жаль, тоді сировинна база залежала від керівництва області — я зрозумів, що наше виробництво буде приреченим. З огляду на це ми прийняли рішення продати наші заводи. Тоді я спробував свої сили у будівництві, організувавши з нуля ТзОВ «Галичинабуд», яке також було доволі успішним, про що свідчать численні нагороди і грамоти, якими відзначали нашу компанію як одну з найкращих саме з будівництва промислових об’єктів.
Потім так склалося, що доля звела мене з Василем Джарти — тодішнім міністром охорони навколишнього природного середовища, який запросив мене очолити Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області. Я пишаюся цим періодом свого життя, бо за півтора року роботи в управлінні зумів зробити з командою чимало — зміцнити матеріально-технічну базу, вперше виготовити екологічний паспорт області та екологічні паспорти всіх районів, розпочати серйозне інвестування з метою вирішення екологічних проблем Івано-Франківщини, зокрема утилізувати пестициди. На жаль, усе заплановане  не вдалося завершити у зв’язку з достроковим розпуском парламенту. Уряд також припинив свою роботу, а я звільнився з посади і повернувся у своє будівництво. Тоді розпочав грунтовніше займатися політикою. Згодом очолив Івано-Франківську обласну організацію Партії регіонів.

— Набувши депутатських повноважень 30 березня, ви вже встигли у ВРУ подати декілька законопроектів...

— На моє переконання, народний депутат в умовах однопалатного парламенту повинен виконувати три основні завдання. По-перше, займатися законотворчою діяльністю, тобто створенням та прийняттям тих правил, за якими має жити країна та забезпечувати її життєдіяльність; по-друге, бути лобістом свого регіону, відстоюючи його інтереси у центральних органах влади; ну і по-третє, допомагати людям знаходити правду, бо, на жаль, не зовсім об’єктивні і наші суди, і правоохоронна система, і чиновництво.

В міру своїх сил та можливостей стараюсь виконувати свої обов’язки. Зокрема, прийняв особисто понад 500 виборців, надіслав 300 депутатських звернень, відвідав 24 населені пункти області, очікую рішення Мінфіну щодо виділення області додатково 50 млн. гривень на ремонт доріг. До речі, я переконаний, що пріоритетом сьогоднішньої влади повинно бути будівництво сільських доріг і прикладу до цього максимум зусиль.

А щодо моїх трьох законопроектів, які я встиг внести за два місяці своєї роботи у ВРУ, то вони стосуються адміністративного кодексу і бюджету. Також я вніс близько двадцяти поправок до інших законопроектів та постанов.

— Ви належите до парламентського комітету з питань бюджету, отож можна сподіватися, що Івано-Франківщина матиме від цього якісь преференції?

— Колеги, які вже давно працюють у Верховній Раді України, радили мені різні комітети, такі як закордонних справ чи по боротьбі з корупцією, тобто такі комітети, які дають змогу або поїздити задарма по світу, або стати впливовим нардепом. Але я попросився в бюджетний, бо чудово розумію, що так зможу принести максимальну користь, зокрема і для Івано-Франківщини. Сподіваюсь, наші краяни знають про те, що обласний бюджет майже на дві третини дотаційний і для того, щоб ми могли повною мірою забезпечити  соціальні виплати (пенсії, зарплати, допомоги), утримувати заклади культури, освіти, медицини та інше, нам необхідна допомога з Державного бюджету, який теж не є переповненим  і там може не знайтись двох млрд. гривень, необхідних нам дотацій. Тому, працюючи в комітеті, буду відстоювати інтереси Прикарпаття, зокрема при формуванні Держбюджету України на 2011 рік.

Я доведу нашим гуцулам, що треба вірити своїм людям і підтримувати їх. Сподіваюся, що ми зробимо Космач найкращим селом, залучимо належну кількість коштів, щоб Івано-Франківщина була самодостатньою і привабливою областю, щоб зріс добробут наших людей. Гадаю, найголовніше — переконати наших краян обирати своїх, купувати своє, йти до свого. 

— Яке ваше ставлення як вихідця з Галичини і переконаного галичанина до галичанофобії Табачника та окремих ваших колег-«регіоналів»?

— В історії будь-яких країн чи народів можна знайти і добре, і погане, залежно від того, які завдання перед собою ставити. Галичина — багатий і квітучий край, який споконвіку вабив завойовників. Під ким ми тільки не побували. І звичайно, що в боротьбі за незалежність були і герої, були й покидьки. Як і у росіян, поляків, німців, угорців, та зрештою тут нема винятків. Але я переконаний: треба шукати в історії такі події, які єднають народи, говорити про людей, які були героями. Про це треба писати політикам та історикам, в тім числі і Дмитрові Табачнику.

Пишаюсь тим, що я галичанин і засуджую будь-які висловлювання, спрямовані проти мого рідного краю.

— Завжди погоджуєтеся з думкою своїх однопартійців у парламенті чи іноді виникають суперечки?

— У нас часто тривають дискусії, адже фракція неоднорідна. Вона по-різному представлена у Верховній Раді і регіонально — від Криму до Галичини, і фахово — від учителів до екс-міністрів. Тішить одне: по завершенні дискусії виробляється єдина позиція, і вона є домінуючою при голосуванні.

— На переконання багатьох галичан, приїзд Патріарха Кіріла в Україну має радше політичний, ніж пастирський характер. Як наслідок — пікети, акції протестуѕ Як оцінюєте цю ситуацію?

— Вважаю, що візити в Україну таких осіб є корисними. Немає значення, чи це керівники держав, чи церковні  ієрархи, адже якщо такі поважні люди відвідують країну, то це означає, що вона цікава і знана в світі. Як Папа Римський, так і Патріарх Кіріл прагнуть зміцнення своїх позицій, а нам потрібно всіх слухати, але мати власну думку. Думаю, що миряни самі повинні зробити вибір, до якої церкви їм ходити, у якого священика сповідатися.

А до протестних акцій, пов’язаних з приїздами Патріарха Кіріла, ставлюся негативно, бо, переконаний, все треба сприймати спокійно і з розумінням. Головне, що до нас їдуть, а не ігнорують, й що ми присутні у світовому співтоваристві.

— Що думаєте з приводу підвищення ціни на газ аж на 50% — це закономірність чи наслідок якихось форс-мажорних обставин?

— Це надзвичайно важке запитання для мене, бо представляю правлячу партію, уряд якої прийняв таке рішення. Звичайно, якби ми перечекали і уряд не приймав такого рішення до виборів, то мали б набагато кращі шанси на перемогу. Але це було б нечесно. Ми завжди говоримо про те, що колись потрібно розпочинати реформи, що без реформ нема майбутнього. А сьогодні маємо розвал житлово-комунального господарства, занепад у газодобувній галузі через хронічний брак коштів, і це ні для кого не секрет. Говорячи відверто, це вина попереднього уряду, який боявся прийняти рішення з приводу підвищення цін на газ, а це призвело до того, що країна рік працювала на знищення і житлово-комунального господарства, і газодобування.
І якщо хочемо зберегти економіку країни, то підвищення ціни на газ — безальтернативне рішення. Звісно, воно не популярне, але чесне.
Сподіваюся, що завдяки субсидіям подорожчання газу не буде таким болючим для найменш захищених верств населення. Користуючись нагодою, хочу поінформувати краян, що обласна організація Партії регіонів через свої міськрайонні організації бере на контроль роботу чиновників, які причетні до нарахування субсидій населенню. Якщо траплятимуться хамство, бюрократія, свавілля з боку чиновників, приходьте до нас, і ми поставимо всіх несумлінних на місце, а за грубі порушення в роботі винних буде звільнено. Люди повинні відчути, що влада для них, а не навпаки.

— Подорожчання газу спричинить зростання цін і знизить купівельну спроможність пересічного українця. А це, очевидно, суперечить деклараціям «регіоналів» про забезпечення високого рівня соціальних стандартів для кожного громадянина...

— Уряд Азарова отримав від попереднього уряду стомільярдний борг. І це лише офіційно задекларована цифра. Насправді борг значно більший. Його треба чимось перекрити. Я переконаний, що після стабілізації економіки, а вона вже вирівнюється, наступним кроком буде підвищення рівня соціальних стандартів. І це буде зроблено вже цього року.

— Після обрання Віктора Януковича Президентом  України про вас говорили як про реального претендента на посаду керівника виконавчої влади Івано-Франківщини. Більше того, ходили чутки, що ви відмовилися обійняти цю посаду на користь Михайла Вишиванюка. Як усе виглядало насправді?

— Чутки ходили різні. Правда в тому, що мою кандидатуру на посаду голови ОДА розглядали. Більше того, Віктор Федорович запропонував мені підготувати пропозиції щодо соціально-економічного розвитку Івано-Франківщини та формування команди. Але з огляду на надзвичайно критичну соціально-економічну ситуацію, яка склалася в області, було прийнято рішення на користь Михайла Вишиванюка — як антикризового менеджера з величезним досвідом адміністративної і господарської роботи. Вважаю, що Президент прийняв мудре та правильне рішення, і цілком його підтримую.

— Президент і правляча коаліція перманентно наголошують на кардинальних реформах в Україні. Це потрібно пов’язувати з приходом «регіоналів»-реформаторів на всі чільні посади, зокрема і на Прикарпатті?

— Для проведення тих чи інших реформ потрібні не лише кошти, а й, найперше, кадрове забезпечення. Без команди однодумців вони немислимі.

Якщо на наступних виборах громади довірять ПР і вдасться сформувати владну вертикаль від президента до сільського голови, то, я переконаний, буде впроваджено реформи, буде виконано програму Президента «Україна для людей», будемо мати заможну країну з європейським рівнем добробуту її громадян.

— Чи зуміє Президент, на ваш погляд, об’єднати Україну. Що робиться для цього нині?

— Не погоджуюся з тим, що регіони України дуже різні. Так, вони мають свою специфіку. Але ми всі любимо Україну — як у Криму, так і в Галичині, просто по-своєму. Сумніваюся, що хтось прагне нині від’єднання того чи іншого регіону.
Ви, напевно, чули, як наші міністри почали говорити українською. Наприклад, Микола Янович поміняв уже п’ятьох викладачів. А Президент показує приклад, що є одна державна мова, якою мають володіти всі чиновники. Хіба це не крок у бік об’єднання? А таких кроків робиться немало. Віктор Федорович завжди говорить про те, що він є не Президентом заходу чи сходу, а Президентом усієї України.

— Якраз депутатські канікули. Як відпочиваєте — надаєте перевагу оздоровленню в Україні чи за кордоном?

— Я декілька днів побував у Криму, відвідую своє село, де для мене найкращий відпочинок. Загалом люблю у час відпустки засмагати на сонці, читати, ходити в гори. На Івано-Франківщині і у Закарпатті немає вершини чи полонини, де б я не побував.