Внаслідок небувалої грози в Косівському районі — у самому райцентрі, селах Черганівці, Вербовці, Старих Кутах, Смодній та Хімчині — минулої суботи величезний, до півкілограма й більше, град пошкодив покрівлі на 1357 будинках, двох ФАПах, чотирьох школах, трьох будинках культури, на дитячому корпусі Косівської ЦРЛ та двох дільничних лікарнях, завдав великих збитків і власникам автотранспорту. У ці дні в селі Черганівці під Косовом можна знімати бойовик чи трилер. Декорацій будувати не треба — вони тут на кожному кроці. Дахи будинків ніби кулеметними чергами прошито. Вікна потрощено, як від осколків бомб і вибухових хвиль. Пластикову обшивку зовнішніх стін, здається, дерло кігтями якесь велетенське чудовисько. Є де розгулятися бурхливій фантазії режисера.

Це сталося минулої суботи. Жителі району знемагали від нестерпної спе­ки. У другій половині дня небо напну­ло над головами ліжник із густих чор­них хмар. Такого у Черганівці не при­гадують навіть старожили. Усі очевидці цього природного явища в один голос дивуються з великих розмірів химер­ної форми льодяних грудок і траєкто­рії їх польоту. Те, що падало на будів­лі і землю, – мало нагадувало звичні для кожного з нас білі горошини, а було більше схоже на уламки крижа­но-снігових брил. Дехто навіть устиг покласти ці великі грудки на ваги і нині стверджує, що стрілка сягала позначки 500-600 грамів.

Через сильний вітер ці уламки роз­літались у різні боки, як метеорити, трощили вікна і пластикову обшивку стін. Але найбільш уразливими стали дахи. Металеву черепицю лише де-не-де прим'яло. Бляху град легенько по­цюкав, як невмілий учень чеканника. А от дахи з шиферу не витримали небесного «обстрілу». Усі вони тепер схожі на решето. Є навіть діри такого розміру, що в них голова людини про­лазить.

Гроза тривала якихось півгодини, а наробила стільки шкоди, яку і за мі­сяць не виправити. Ситуацію усклад­нило те, що наступного дня знову пі­шов дощ. Він просочувався крізь діря­ві дахи, рясно зрошував стелю, з якої на підлогу падали великі пласти мок­рої штукатурки. Меблі і килими зали­вала вода. .Влітку чимало господарів роблять ремонт у своїх помешканнях. Можна уявити відчай цих людей, пра­ця і кошти яких змарнувалися вщент. Жителі села перебувають у шоковому стані: не встигли після цьогорічної повені оговтатись, а тут нова біда, нові проблеми, нові витрати...

Не пожаліла стихія і транспортні засоби. Град, наче купка озброєних до зубів гангстерів, зухвало «обстрілював» беззахисні автомобілі. Найбільше не пощастило гостям кількох весіль. Сти­хійні паркінги стали прекрасною мішен­ню для непроханих гостей із неба — неушкоджених авто практично не за­лишилось. Зате автомобілі, що стоя­ли на подвір'ях будинків, власники рятували як могли — заганяли під дерева, вкривали старими коцами. Для багатьох водіїв стало неприємним від­криттям, що страховка, яку кожен з них справно сплачує, стосується лише ДТП. Збитки, завдані стихією, як-от градом, їм ніхто не компенсує.

Гроза відшуміла, але над Косівщиною продовжували висіти густі хмари. Доведені до відчаю люди поїхали на базари і в магазини — купити бре­зент, аби тимчасово захистити свої помешкання від дощу. Зустріч із про­давцями стала для них ще одним сти­хійним лихом. Торгаші (інакше їх не назвеш) миттю дізналися, якої шкоди наробив град і... підняли ціни на все, чого потребують потерпілі люди. Май­же вдвоє подорожчали брезент, ши­фер, бляха і металочерепиця...

Нині у Черганівці потребує ремон­ту чи не кожне господарство. Град не пожалів практично нікого. Село шукає будівельні матеріали і, звичайно, робо­чі руки, адже перекривати дахи треба швидко і доброякісно. Одному госпо­дарю це не під силу. Потрібні бригади бодай з трьох-чотирьох чоловік. Де їх узяти, якщо у Черганівці на одному подвір'ї стоять по дві-чотири будівлі з дірявими дахами? Дірявий шифер ков­зкий від дощу і провалюється під но­гами. Самодіяльність та авральні тем­пи ремонтних робіт уже призвели до травм: чоловіки ріжуть руки, 19-річний хлопець упав з даху.

Усі ми нарікаємо на владу, але коли приходить біда, по допомогу звертає­мося саме до неї. Ось і жителі села, розуміючи, що самі з цією бідою не впораються, вервечкою потяглися до сільської ради. Вже у неділю до Черганівки приїхав перший заступник го­лови РДА Іван Грималюк. Він зустрів­ся із сільським, головою Марією Мицкан і депутатами. Оперативно обго­ворили ситуацію, що склалася, склали план першочергових дій. Того ж дня депутати вирушили на свої виборчі округи, побували практично в кожній хаті, особливо у тих, де живуть оди­нокі поважного віку та інваліди. До 12 години ночі у сільській раді при свічках (електроенергії не було) приймали заяви від жителів села.

У понеділок у потерпілих від грози селах району — Черганівці, Вербовці, Старих Кутах, Смодній і Хімчині побу­вав голова Косівської райдержадміністрації Ярослав Шинкарук і дав доручен­ня депутатському корпусові сільських рад документувати завдані стихією збитки, їх буде проаналізовано, а узагальнену інформацію передано в облдержадмініс­трацію для вирішення питання про те, яку допомогу можна надати жителям потерпілих від грози сіл. Ярослав Шин­карук звернувся до місцевих представ­ництв страхових компаній з проханням виїхати на місце стихійного лиха і фік­сувати завдані людям збитки оператив­но і безпосередньо на обійстях. Управ­лінню економіки Косівської РДА дано вказівку проаналізувати наявність у тор­говій мережі покрівельних матеріалів, пот­ребу у завезенні в район додаткової кількості будівельних матеріалів та бре­зентових тентів. Водночас поставлено жорстку вимогу - не допустити підви­щення ціни на ці види продукції. Ра­йонний відділ МНС має завезти у по­терпілі від стихії села висотні драбини, необхідні для ремонту покрівель.

— Те, що у нас сталося, — справ­жня катастрофа, — каже сільський голова Черганівки Марія Мицкан. — Ми вже пережили чотири стихійних лиха, але з такою бідою ще не стикалися. Адже за 15 хвилин було пошкоджено практично всі покрівлі з шиферу, зок­рема на школі та двох будинках куль­тури. Якщо наші люди залишаться без допомоги - це буде ненормально. Ми створюємо реєстр пошкоджених будин­ків. На жаль, у багатьох людей закін­чився термін дії страховки. Є й такі господарі, які не застрахували свої бу­динки та майно і тепер дуже, бояться, що не матимуть жодної матеріальної компенсації. Є у нас багато малоза­безпечених сімей, які не мають змоги закупити навіть брезент, а що вже казати про будівельні матеріали і ре­монт. Люди плачуть, питають нас, що їм робити. Ми не повинні залишити їх наодинці з такою бідою.