Прикарпаття почало позбуватися від пестицидів. Під наглядом фахівців державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» Міністерства екології за кошти обласного екологічного фонду отрутохімікати транспортують до Польщі для утилізації на заводі у місті Домброва Горніча. Обласна влада обіцяє, що до кінця року на Франківщині пестицидів не залишиться.

Однак екологи застерігають, що радіти рано. Довкіллю й здоров'ю людей загрожують не тільки пестициди. Не меншу небезпеку становлять склади та місця, де зберігалися отрутохімікати. В деяких селах мешканці розбирають стіни складів і використовують отруєну цеглу в господарці.

Ще наприкінці минулого року обласна влада запевняла, що невдовзі отруту з регіону вивезуть повністю. Проте з'ясувалося, що запорізька компанія «Динаміка», яка уклала відповідний договір із обласною адміністрацією, не має ліцензії на вивезення отрутохімікатів. Крім того, замість задокументованих 186,1 тонн непридатних для використання добрив в області їх виявилося на 200 тонн більше.

«Проблема не стільки в отрутохімікатах, стільки у відсутності контролю. У нас величезні гроші з еконфонду бере екологічна інспекція, управління екобезпеки, управління моніторингу, - каже радник голови адміністрації з екологічних питань Володимир Красноштанов. - За декілька років на моніторинг витратили декілька мільйонів гривень. Це більше, ніж на знищення отрутохімікатів, то як так сталося, що загубили 200 тонн?"

За словами Володимира Красноштанова, склади, де роками зберігалися отрутохімікати, потрібно утилізувати з такою ж ретельністю, як і саму отруту. «Десятиріччями безвідповідально ставилися до цих відходів. Привезли у бочках і кинули. Бочка тріснула - потекло, пішло в землю. З мішка в мішок пересипали. Куди пішло? В землю. Були так звані ями-нейтралізатори, де виливали ці розчини. Вони мали бути з бетонним дном. На жаль, вони всі проникні й отрута розповсюджується підземними водоносними горизонтами», - каже еколог.

Красноштанов зазначає, що сьогодні захист підземних водоносних горизонтів зводиться до заміни підземних колекторів - каналізаційних труб. «Ці колектори перекладають через те, що хочуть собі набити кишеню. Я знаю, як мінімум, чотири випадки, коли трубу перекладали для того, щоб вкласти назад ту саму стару трубу, а гроші покласти в кишеню. Або замовити кілометр труби, а поставити півкілометра. Або купити поліетиленову трубу, а потім «забути» її покласти і залишити стару трубу». На думку Красноштанова, сьогодні вкрай необхідно захищати водоносний горизонт саме від складів отрутохімікатів.

Адже територія, де зберігалися пестициди, промивається дощами. Крім того, що забруднюються ґрунти, через підземні води отрута потрапляє в криниці. Отрутохімікати містять важкі метали - свинець, ртуть, кадмій, а також стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). "Важкі метали нічим не окислюються. Вони просто існують у воді. Один раз на рік санепідемстанція відбирає воду з одної громадської криниці в селі. Робить аналіз на органіку і на бактеріальне забруднення. Проте на важкі метали вода не перевіряється", - каже еколог.

Місця, де зберігалися пестициди, не були обстежені, не кажучи вже про аналізи ґрунту і води. Тим часом селяни легковажно розтягують складські будівлі на будматеріали. Так сталося у Березівці Надвірнянського району. "Склад ліквідували, а просочену отрутою цеглу люди забрали собі і щось побудували - хто підвал, хто стіни. Шифер теж забрали собі, розібрали деякі дерев'яні конструкції і навіть поцупили колючий дріт, яким був обгороджений склад, - розповідає Володимир Красноштанов. - Тобто за наявності у нас управління екобезпеки, санстанції, екологічної інспекції, в нас отрути розповзаються".

За його словами, в екологічному фонді області кошти на вирішення проблеми зі складами не передбачені. Щоб отрута зі складів не розповзалася, радник губернатора пропонує їх законсервувати за рахунок зменшення витрат на заміну підземних колекторів. «У системі моніторингу на обліку має бути кожен склад і має бути, як мінімум, фотографія того складу, - зазначає Красноштанов. - Повинні бути попереджувальні знаки біля кожного місця, де зберігалися пестициди. Нам не стане ні грошей, ні можливостей робити рекультивацію тих складів. Єдине, що можна зробити, - консервацію».

Галицький кореспондент