Серед численних напрямів, які курирує перший заступник голови ОДА Василь Плавюк, є надзвичайні ситуації. Тож який був для нього липень, можете собі уявити. Та розмовляємо ми з Василем Сидоровичем не про те, що було. Приблизні збитки від стихії на Прикарпатті вже підраховано — близько мільярда гривень. А слово «приблизні» написали тому, що руйнації, викликані сильними зливами, особливо 7—8 липня, продовжуються. Це, по суті, нова для нас біда — зсуви ррунту. На нинішній день вони зруйнували в області 16 житлових будинків. Найбільше у цьому плані потерпів і продовжує потерпати Верховинський район. Наразі до вирішення цієї проблеми, передусім пошуку відповіді на першочергове запитання: що робити далі? залучено провідних науковців країни. Тут навіть невеличке непорозуміння вийшло. Бо коли з ініціативи Василя Плавюка з цього приводу звернулися до фахівців Рівненського інституту водного господарства, які мають значний як теоретичний, так і практичний досвід з локалізації зсувів ррунту, образилося керівництво нашого технічного університету нафти і газу. Адже у них також займаються цією проблемою. Тож знайшли компромісний варіант. Рівненці працюватимуть разом з іванофранківцями.

Першочергова увага — меліорації

Але, Василю Сидоровичу, — звертаюся до першого заступника голови ОДА, — доводилося чути від людей, щоправда, не науковців, а тих, хто безпосередньо пов’язаний з відновлювальними роботами — «надзвичайників», що цю «бомбу», найімовірніше, було закладено ще липнем 2008 року. Хоча два роки тому нам було виділено певні кошти, але, складається враження, що ми просто латали діри, котрі теперішня вода знову виявила.

— У нас виникла доволі непроста ситуація на Медичній вул. в Івано-Франківську. Там фірма спорудила житловий будинок і провела берегоукріплення. Щоправда, так «доброякісно», що їх нині просто рве. Та спитати вже немає з кого. Фірма квартири продала, а нам залишилася серйозна проблема.  Нинішня повінь яскраво показала, що всі питання треба вирішувати в комплексі. Якщо, наприклад, будувати дамбу, то вона має бути повністю завершена. А не десь там шматок спорудили, десь там... Якщо робити берегоукріплення, то, знову ж таки, треба мати науковий підхід з урахуванням специфіки тієї місцевості, де їх будують. Щоб не було так: в одному місці нині береги укріпили, а завтра їх прорвало в іншому.

Як уже йшлося на початку, ця повінь нині на перше місце вивела зсувні процеси, які тривають. Друге питання — це занедбана меліоративна система, яка колись працювала. Земля не приймає воду, їй кудись треба витікати. Раніше вона могли зійти у меліоративні канави і централізовано виводилася туди, куди й треба. А тепер ці канали захаращені побутовим та будівельним сміттям. До цього, до речі, призвело й те, що поряд з ними почали давати дозволи на спорудження житлових будинків. Наприклад, в Івано-Франківську був надзвичайний випадок, коли вода, яку спустили з аеропорту, підтопила чимало будинків. Звичайно, там мали б подумати, куди її спрямовувати під час сильних злив. Але, з другого боку, не всі потерпілі мають право на претензії, бо неподалік від них свого часу була ме­ліоративна канава, яка б могла відвести значну масу води від житла. Але нині замість неї городи.

Василю Сидоровичу, якщо ми вже заговорили про людський фактор, то не можна оминути такого питання, як будівництво на заплавах. У радянські часи дозволів на спорудження там житлових будинків не давали. Адже ці місця чи не традиційно, особливо навесні, заливала вода. Туди вона стікала, не завдаючи великої шкоди. До того ж заплави найкраще підходили для випасу худоби та заготівлі сіна. Тепер, по-перше, будинки перетинають шлях воді, яка змушена розливатися значно ширше, підтоплюючи й ті місця, куди раніше не доходила. По-друге, потерпілі починають волати про допомогу та компенсацію збитків, яких зазнали, по суті, з власної вини чи необачності.

— У неділю ми з головою ОДА завітали до села Коршева Коломийського району, а потім об’їхали область, щоби подивитися, як сільські голови на місцях наводять порядок після стихії. І виникла така пропозиція, яку зініціював я, а Михайло Васильович її підтримав — про розробку спеціальної програми та виділення коштів саме на меліоративні роботи. Ще раз повторюся — не на відшкодування, так звані компенсації. Вони нічого не дадуть. Ну скільки нині держава може компенсувати?!

Ці гроші тільки розсварюють людей, як це було в 2008 році.

— Це перше. Адже всім людям тепер не вгодиш. До того ж якби хоча б ті кошти, які були реально виділені на ліквідацію наслідків повені, пішли за призначенням, ми б не мали таких проблем, які виникли нині. До речі, коли у неділю ми їхали до Коршева, то побачили, що в селі Лісному Хлібичині місцеве населення, зорганізоване сільським головою, взялося за розчищення меліоративних каналів. Це приємно. Коли бачиш, що люди працюють, їм хочеться й допомогти. Друге — а це вже позиція голови ОДА — людям пора страхувати своє майно. І отримувати компенсації вже не від держави, а від страхових компаній. Останні, до речі, готові до такої співпраці.

Місяців за два пестицидів не буде

Василю Сидоровичу, на оперативній нараді міжвідомчого штабу з ліквідації повені, яку ви провели 9 липня, йшлося і про ще одну серйозну біду, котра нас підстерігала. У Снятинському районі в одному місці вода ледь не розмила склад пестицидів, які у нас вже не використовуються, але ще зберігаються. Якби вони потрапили в ріки, це було б, по суті, екологічною катастрофою.

— Так, в області на нинішній день зберігається ще понад 260 тонн пестицидів. Над вирішенням цієї проблеми вже працюють фахівці Національного центру поводження з небезпечними відходами при Мінприроди України. Вже почалося завантаження пестицидів і незабаром їх вивезуть з області. Тобто якщо цю роботу буде проведено до кінця, то протягом місяця, максимум двох, на Прикарпатті цих небезпечних речовин уже не буде.

До речі, якщо свого часу у нас багато писали і говорили про небезпеку меланжу, який недавно благополучно вивезли, то на таку «бомбу» сповільненої дії, як мінеральні добрива, ніби й не звертали уваги.

— Проблема в тому, що в області наразі є 155 тонн пестицидів, на вивіз яких уже було укладено угоду з комерційною фірмою «Динамік», але її не виконано. І ще є трошки більше ста тонн добрив, які ніде не були обліковані, практично ніде не згадувалися і таке інше. Саме з ними працює вже згаданий центр, а щодо інших ми проводимо роботу з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, аби фірма «Динамік» довиконала свої зобов’язання. Хоча на нинішній день склалася така ситуація, що у неї закінчилася ліцензія на цей вид діяльності.

Я, зрештою, не розумію: навіщо взагалі було укладати угоду з комерційною структурою? Є ж державна організація, вже загаданий Національний центр, який займається такою ж самою справою. Він має ліцензію, ліміти вивезення і таке інше. Я минулого тижня зустрічався з його представниками в Києві. Вони вже приступили до роботи, до речі, навіть без передоплати. Врахували те, наскільки критична ситуація з цими пестицидами склалася у нас в області внаслідок повені. Тож пішли нам назустріч, ми уклали угоду. Сесія обласної ради затвердила рішення про виділення коштів на ці роботи, триває процедура погодження на рівні Києва. Зауважу, що ми домовилися з Національним центром поводження з небезпечними відходами про вивезення також тих 155 тонн добрив, які вже завантажено. Міркую, що коли всі пестициди будуть вивозити з області, то організуємо працівників засобів масової інформації, щоби вони це висвітлили і місцеве населення було спокійне. Бо стільки розмов відбувається навколо цих добрив. Ходять навіть чутки, що їх таємно, чи не ночами, закопують у наших лісах.

У ліс ходити поменше

Василю Сидоровичу, наразі виникла інша загроза — лісових пожеж. Бачимо, що робиться в Росії. Та й в Україні вже горять  ліси і торфовища. Наскільки мені відомо, у червні ви провели засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій саме з цього приводу.

— Цьому передувала урядова телеграма за підписом віце-прем’єра Андрія Клюєва, і ми того ж дня терміново провели вже згадане засідання, де визначили основні заходи щодо недопущення пожеж у наших лісових масивах, відповідальних за це. Йшлося, зокрема, про заборону заїзду в ліси на автотранс­порті, про особливі заходи безпеки під час робіт з обладнанням, яке певною мірою пожежонебезпечне. Також провели профілактичну роботу з туроператорами щодо поводження відпочивальників під час походів у лісові масиви. Ну, звісно, звернули увагу на підготовку особового складу, насамперед працівників лісового господарства, на яких безпосередньо покладено завдання охорони лісів, у тому числі й від пожеж.

Також готуємося до проведення командно-штабних та практично-тактичних навчань з питання ліквідації лісових пожеж у разі їх виникнення. В області створено оперативний штаб із запобігання лісовим пожежам під головуванням Михайла Вишиванюка. Щотижня звітуємо з цього питання до Києва. Тобто робота ведеться майже цілодобово. Хоча проблем у цій царині ще чимало, передусім у лісових господарствах. Не розчищені проїзди, щоби в разі загорання техніка могла швидко прибути до місця пожежі, не всюди є протипожежні смуги, не зроблено запасів води для гасіння вогню тощо.

Але у нас цього року, слава Богу, ще лісових пожеж не було. Та й погода не така вже й небезпечна у цьому плані.

Проте треба бути готовими до всього. Ми й так вдалися до заходів, які десь обмежують інтереси людей. Скажімо, що стосується того ж доступу до лісових масивів. Як відомо, вже прийнято рішення про перенесення початку мисливського сезону. Користуючись нагодою, хотів би через газету звернутися до населення, щоби особливо обережно поводилося під час перебування в лісі. Навіть якщо йдеться про спалювання сміття чи трави поблизу таких масивів. Утримуватися від так званих виїздів для відпочинку на природу з традиційним смаженням шашликів тощо. Тепер знову з’явилися гриби, що привабило до лісу чимало людей. Хотілося б, аби вони пам’ятали, що навіть недбало кинутий недопалок цигарки може призвести до великої біди.

Лідер області та місцеве населення

Ми переговорили про серйозні речі, а інтерв’ю хотілося б закінчити на більш ліричній ноті. Ви повернулися до нас після п’ятирічної відсутності. Як відомо, ви до 2005 року очолювали наше управління міліції. Чув, що весь цей час перебували в Криму, одні казали, що в Севастополі, інші називали Сімферополь. І керували там місцевим управлінням боротьби з організованою злочинністю. А що спонукало вас покинути курортний регіон та повернутися на Прикарпаття? І де наразі перебуває ваша сім’я?

— Дружина з дітьми відпочиває у Чернівцях.

На вашій батьківщині?

— Так. А з вересня вже будуть зі мною в Івано-Франківську. Я справді після 2005 року працював у Криму, керував тамтешнім управлінням боротьби з організованою злочинністю, був заступником начальника головкому. Пізніше довелося покерувати в Кіровоградській області. А в березні цього року вийшов у відставку. Що мене спонукало повернутися на Прикарпаття, то це Михайло Вишиванюк і місцеве населення. Ні більше, ні менше. Дві позиції. Найперше, тут дуже добрі і працелюбні люди. Щоправда, й більш заполітизовані, ніж в інших областях. Але в періодах між виборами вони вміють і люблять працювати, причому багато. Мені довелося побувати в різних регіонах України. Так ось — наші звичайні прикарпатські села доволі часто за своїм рівнем облаштування, чистоти і таке інше перевершують їхні райцентри. Тож, ще раз повторюю, сюди спонукали повернутися місцеві люди, з якими приємно працювати, та Михайло Вишиванюк, котрий є справді лідером області.