Анатолій Ревуцький знаний не лише в області, а й в Україні. Він у 1989-му на Прикарпатті створив госпрозрахунковий футбольний клуб, який належив до п’ятірки перших професійних клубів країни. Він безпосередньо причетний до організації незалежної футбольної федерації, проведення першого незалежного всеукраїнського чемпіонату і в 1995-му — до створення ПФЛ (став її віце-президентом). Упродовж семи сезонів був президентом вищолігового «Прикарпаття». Із 2001-го очолює засновану асоціацію «Футбол-Захід». Він є співзасновником ФК «Факел» ІФТУНГу. З 2007-го знову президент, але вже першолігового Івано-франківського «Прикарпаття». І морочиться з цією командою ось уже три роки...

Пане Анатолію, після тривалих поневірянь нарешті, здається, вирішено долю нашого «Прикарпаття». Початком цього стало насамперед засідання колегії ОДА, де, крім обговорення ситуації з командою, розглядали ще й питання розвитку спорту в області. І голова ОДА Михайло Вишиванюк запропонував організувати акціонерне футбольне товариство із залученням державних та приватних коштів, і це треба було робити спішно, бо на носі був старт першолігового чемпіонату країни... Яким чином на горизонті з’явилося ТзОВ «Скорзонера»?

— У контексті вашого запитання хочу зазначити, що останні півтора місяця варті значно більшого, ніж останні кілька років. Проблема комплектування команди, її існування, інфраструктура, добудова стадіону «Рух» на порядку денному стояла завжди. На жаль, постійні намагання вийти зі скрути самостійно і звернення по допомогу до колишнього керівництва ОДА, за великим рахунком, завершувалися нічим. І  я дуже вдячний Михайлові Вишиванюку, який попри свою велику зайнятість знайшов можливість провести колегію ОДА щодо розвитку спорту і зокрема футболу. Тоді перед керівництвом клубу і його засновниками поставили завдання: або виходимо з глухого кута, або зупиняємо нашу авантюрну участь у чемпіонаті першої ліги. Адже на той час фінансові ресурси остаточно вичерпалися, тому не було сенсу дурити себе, тренерів, гравців і вболівальників. Зрештою, все перебувало на виду, а брак фінансування призводив до плачевних турнірних результатів. Постійна боротьба за хоча б мінімальні перемоги і за місця виживання три роки поспіль. І треба було нарешті покласти цьому край. Переговорний процес тривав з травня, йшли активні пошуки ефективного інвестора як з боку клубу, так і з боку ФФУ, яку очолює Григорій Суркіс. На засіданні колегії М. Вишиванюк озвучив лише один із варіантів утворення акціонерного товариства. І буквально через день  провів перемовини з народним депутатом Ігорем Палицею, де було надано відповіді на всі запитання. Ось таким чином на видноколі з’явилася «Скорзонера». Проте на заваді могли стати депутати під час ухвалення відповідного рішення на сесії  міської ради.

Справді, тут могли виникнути проблеми, бо знаємо, як важко в міському парламенті розглядаються питання землі, комунальної власності тощо.

— Відбулися гострі дебати, було багато запитань і до міського голови Віктора Анушкевичуса, який доповідав, і до директора ТзОВ «Скорзонера» Олександра Шевченка. Промовці відповідали чітко, конкретно, фахово, що й спонукало 41 народного обранця проголосувати «за». У протилежному разі довелося б розформовувати «Прикарпаття» і ми б втратили потенційного інвестора. І через два-три роки стадіон «Рух» перетворився б у руїну. Хоча цю спортивну споруду треба рятувати вже.

Що представляє собою інвестиційний проект «Скорзонери»?

— Проект поділено на дві головні частини. Найперше — на рівні першої ліги термінова фінансова  підтримка футбольної команди «Прикарпаття». До речі, ми напередодні проаналізували річні бюджети першолігових клубів і дійшли висновку, що вони становлять від шести до 30 млн. грн. Тому, згідно з домовленостями, взяли середній річний бюджет у сумі  12 млн. грн. Фінансування розраховано на п’ять років, і за цей час клуб повинен отримати 60 млн. грн. Таку цифру зафіксовано в ухвалі міської ради. Друге зобов’язання інвестора — розбудова інфраструктури стадіону «Рух» та його навколишньої території. В цьому разі витрати значно більші, аніж грошове забезпечення команди. Фахівці «Скорзонери» тепер вивчають стадіон, що розвалюється, і планують добудувати його в межах сучасних вимог. Першим етапом, який вони подолають, мабуть, буде 2012 рік, коли святкуватимемо 350-ліття заснування Станіславова, нинішнього Івано-Франківська, і до старту «Євро-2012». Туристи й учасники цього великого спортивного дійства приїжджатимуть до нашого обласного центру і, напевно, будуть відвідувати стадіон. А біля нього «Скорзонера», отримавши земельні ділянки, передбачає звести спорткомплекс, критий багатофункціональний манеж зі штучним полем, плавальний басейн, готель.

інвестор має облаштовувати і територію навколо стадіону. Поряд — парк ім. Т. Шевченка, а ми знаємо чимало прикладів, коли хтось, щось будуючи, заодно нищить зелені парки чи насадження. Чи не може таке трапитися і в Івано-Франківську?

— Паркова зона жодним чином не має стосунку до «Руху». Розбудову здійснюватимуть з боку вулиць Дорошенка, бо тут є запасні футбольні поля, і Чорновола. Наголошую: стадіон і парк — чітко розмежовані. Причому вже є проект, підготовлений для забудовника-інвестора.

Як структурно виглядатиме ФК «Прикарпаття»?

— На сесії міської ради ухвалено рішення про те, що реорганізований футбольний клуб перетворено у ТзОВ «Професійний футбольний клуб «Прикарпаття» з новими засновниками. Основний з них — «Скорзонера». Співзасновниками також будуть Івано-Франківська міська рада зі своїм внеском — стадіон «Рух» і прилегла територія — і футбольний клуб «Прикарпаття» з відповідними активами — трансфери та контракти з футболістами і тренерами. У перспективі сесія міської ради звернеться до керівництва ОДА та обласної ради з пропозицією ввійти зі своїми активами теж до числа співзасновників.

Команда «Прикарпаття»  через критичну невизначеність практично втратила підготовку до нового сезону...

— І справді, підготовчий період «змазали», однак ми не сидимо склавши руки, думаємо, як підсилювати колектив і виходити на високоякісний рівень гри. Отож вирішили запросити досвідчених футболістів, які мали стосунок до Івано-Франківщини, бо, за збігом обставин, наші вихованці покинули рідний край, або тих, чий ігровий потенціал добре знаємо. Втім, трансферне вікно закривається 31 серпня, тому нема часу довго «розкачуватися». З огляду на це підсилили команду Андрієм Канюкою з «Кримтеплиці» з Молодіжного, Андрієм Герасименком з білоцерківського «Арсеналу», молодим перспективним воротарем Андрієм Новаком з львівських «Карпат», Володимиром Ковалюком з луцької «Волині», Сергієм Зелді — рік тому виступав за «Прикарпаття» — із сімферопольської «Таврії», вихованцем львівського футболу Олегом Шкретою, Василем Плехтяком з ФК «Полтава». Нині розглядаємо ще дві-три кандидатури на конкретні позиції. Це дасть можливість в обоймі команди мати 18—20 футболістів достатньо високої кваліфікації, створити серйозну конкуренцію між ними в ігровому ансамблі, а також дозволить тренерам піднести рівень навчально-тренувального процесу.

Наявні борги не заважатимуть це зробити?

— Хлопці знають про позитивні зміни, отож готові почекати із зарплатнею і матеріальними стимулами.

А чи не передбачаєте ви підсилювати і тренерський штаб?

— Нині гарячку пороти не варто. Нехай це питання вирішують співзасновники.

Співзасновники  можуть вирішити і долю керівництва клубу?..

— Авжеж. Такі реалії життя, і їм за певних обставин слід підкорятися. Я врешті-решт нині більше клопочуся не облаштунком свого життя, а порятунком «Прикарпаття».

На тому засіданні колегії ОДА і Михайло Вишиванюк, і ветерани Івано-франківської команди виступали за відновлення колишньої назви «Спартак».

— Як співзасновники вирішать, так і буде. Водночас наголошую: назва «Прикарпаття» для інших регіонів країни — немов візитівка нашого краю. Так само як «Карпати», «Закарпаття», «Волинь»...

Є потужний інвестор, а чи є  якісь конкретні завдання, наприклад, на теперішній футбольний сезон для команди?

— Дехто вважає: якщо на рахунок клубу надійдуть гроші, то відразу виростуть результати команди. Аж ніяк ні! Поступово ми повинні увійти до першолігової десятки. А  прем’єр-ліга, про що ходять чутки, — це далека перспектива.