Уже сам заголовок «Америка: втрачений чи віднайдений рай?» на обкладинці книжки, яку львівська журналістка Ростислава Павлишин презентувала в Івано-франківському культурно-мистецькому центрі «Є», спонукає читача шукати для себе відповідь на це запитання разом з її автором. Себто поринути у світ розповідей з перших уст про життя-буття українських заробітчан у США. А пані Ростислава сама була його безпосереднім очевидцем, спілкувалася з багатьма українцями за океаном і, скажемо наперед, чула різні відповіді на те сакраментальне запитання — залежно від вибудуваної для себе співрозмовником ієрархії життєвих цінностей.   Книжка написана не безсторонньо і споглядально — ці розповіді Р. Павлишин, журналіст фаховий, досвідчений, пропустила крізь призму власного серця і розуму. Бо й сама на власній шкірі відчула, що то значить бути невільником ХХI століття. На п’ять років її домом став гуртожиток, де познайомилася з емігрантами із країн Європи та пострадянського простору, як і вони, заробляла на хліб насущний прибиранням помешкань, доглядом за літніми американцями.

Так би мовити, журналіст змінив професію. Хоча не зовсім змінив: кожну найменшу нагоду пані Ростислава використовувала для пізнання людей, котрі шукають птаха щастя саме тут, за океаном, і самої Америки, зароблені гроші щедро витрачала на поїздки по цій країні, цікаві зустрічі з колишніми співвітчизниками та громадянами України, які прибули сюди з різних її регіонів відносно недавно.

 Як кажуть, кожен судить зі своєї дзвіниці. Від тих колишніх галичан, котрих погнала за океан розруха в уже незалежній Україні і котрим пощастило знайти добре оплачувану роботу в Сполучених Штатах, авторка книги чула і такі порівняння-сентенції:

«Багато чого, що є звичним в Америці, у нас не так. Нашим людям важко відчути той внутрішній потенціал, який закладений у кожному з нас від природи. Нас привчали до того, що хтось за нас подумає. Звідси й закомплексованість, пасивність у життєвій позиції. Нам було дуже дивно бачити, в який спосіб американці привчають змалку дітей до праці: платять їм за те, що гуляють з бабусею, прибирають свою кімнату. В нас такого немає. Тож не дивно, що не всі емі­гранти витримують американські правила гри — повертаються назад.

Ми на собі переконалися: в Америці кожен має шанс на щасливе життя. Хто хоче, знайде собі роботу. Звісно, є люди, наперед зорієнтовані на бідність. Їм нічого не треба. А я поспішаю жити. Мені вже п’ятдесят, а виглядаю, кажуть, на сорок».

Це слова оптимістично налаштованої Ірини, яка зі своїм чоловіком (обоє колись працювали інженерами у львівському виробничому об’єднанні «Електрон»), донькою та мамою вже друге десятиліття живе на американській землі. Вони належать до четвертої хвилі еміграції до Сполучених Штатів.

Але, як переконалась Р. Павлишин, міркують так далеко не всі. Аби розговорити Дмитра, який колись був начальником відділу на тому ж «Електроні», а нині він уже громадянин США, авторка зумисне прихвалила теперішні його гаразди:

«То добре, що ви виїхали з України! Живете добре, у достатку, шасливі.

Але замість відповіді враз несподівано відчула на собі прикрий, сумовитий погляд. Помовчавши трохи, Дмитро відказав:

— Та як сказати: живемо і добре, і зле. Іноді така нудьга за серце стисне, що душа вовком завиє: полетів би на рідну землю».

Дмитрові не до вподоби передусім те, що в Америці «кожен живе своїм життям».

Р. Павлишин наводить у книжці й міркування 70-літнього пенсіонера Ісаака, вони з дружиною приїхали на постійне проживання до США з Одеси: «У цій країні чимало недоліків. Черчілль правильно сказав про демо­кратію: поки що людство не придумало нічого кращого. Тож, аби робити висновки про життя в Америці, треба пожити тут не один рік. Тоді й дивишся на все іншими очима».

Розділи книжки «Вони стали американцями» та «історії з життя заробітчан» виписані з добротною літературною майстерністю — на рівні саме книжки, а не просто газетних кореспонденцій, що живуть один день. Мова оповідей соковита, образна, авторка вміє підмітити точні психологічні деталі. Читач сповна відчуває мінливий спектр емоцій, що переповнював душу героїні оповіді  «Як я на Брайтоні шубу купувала». Власники магазину хутряних виробів, як виявилось, приїхали в Америку 20 років тому зі Львова, і вони начебто щиро зраділи своїй землячці. Однак потім сухо попрощались, коли вона не дала себе вмовити купити у них норкове манто в кредит. Повернувшись в Україну, жінка — навіть з деяким жалем — розповіла рідним про цю втрачену можливість. І коли, збираючись на вулицю, одягла звичне своє пальто, «син не без іронії усміхнувся: 

— От тепер ти виглядаєш, як усі, тобі нічого боятися. Та й не скажуть, що багачка-злодійка пішла. Мамо, ти ж живеш в Україні, де сьогодні на свою чесно зароблену платню не купиш такого розкішного, принадного хутра!».

Обширний тематичний пласт книжки становлять матримоніальні історії, що трапляються з нашими співвітчизниками і співвітчизницями за океаном. Читаєш ці історії мовби на одному подиху — безперечно, дається взнаки їх інтерпретація автором-жінкою, яка назагал завжди глибше й чутливіше, аніж чоловік, сприймає моральні категорії кохання, шлюбу, сім’ї.

Тетяна-гуцулка з подругами заповнювала грін-карту в Івано-Франківську. Дівчині пофортунило: ось вона вже за океаном у батька, який подався туди на заробітки раніше. Закінчивши американський коледж, Тетяна влаштувалася працювати в банку. Невдовзі покохала молодого… індіанця, вийшла заміж за нього і прийняла індуаїзм.

Щоб жити у США легально, українки нерідко оформляють фіктивний шлюб із громадянами цієї держави, котрі не проти заробити на такій оборудці. Втім, Світлана, науковець із Києва, якій уже за 50, з цілком чистим, щирим наміром побралася із шофером-негром. А він забирав у неї зароблені важкою працею гроші до копійки і взагалі виявився аферистом: це був не справжній шлюб, який дав би жінці право на грін-карту, — ліцензія на одруження діяла тільки 60 днів.

Дуже рідко, але все ж зустрічаються, судячи з книжки Р. Павлишин, приклади протилежного роду, які свідчать, що й наші співвітчизниці-спокусниці здатні обвести круг пальця американських дідусів. Ольга з Івано-Франківщини — жінка розлучена, приїхавши ще з двома бандуристками давати концерти для української діаспори, так і залишилась у США. Вона зуміла «обкрутити» відомого лікаря-ловеласа, з яким познайомилась на вечірці в українських емігрантів: наполягла на його розлученні з дружиною – співачкою «Метрополітену», з котрою прожив у шлюбі 38 років і має з нею двох дорослих дітей, вмовила старшого від себе на 25 років мужа, якого тепер насмішкувато кличе «бебі», взяти кредит у банку і купити новий будинок для їхнього «сімейного гніздечка». Насправді ж із далеким прицілом — хоче спровадити з України й видати тут заміж і дочку. «А на Прикарпатті швидко поширилася звістка, що донька Кравчучки вийшла заміж за мільйонера. Не кожній жінці так усміхнеться доля». Але сама авторка не випадково назвала цю свою оповідь майже лайливим словом — «Стерва».

Навів так рясно приклади і цитати із книжки Ростислави Павлишин, яка вийшла друком у львівському видавництві «СПОЛОМ», на підтвердження того, що ця книжка справді варта уваги та інтересу читачів. Тих, хто не любить моралізаторства, менторського тону, нав’язування автором власних суджень і висновків з описаних житейських історій, а сам — у зіставленні, порівнянні, розмислах над фактами й явищами дійсності, людськими характерами — дошукується нетривіальних істин нашого буття в цьому світі. Буття на рідній землі і на чужині, що таке несхоже, часом і разюче-контрастне...

19 Серпня 2010, 14:32
Теги:

Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Погода, Новости, загрузка...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Життя:
Мобільний додаток IFCITY - твоя афіша Івано-Франківська
21 Січня 2018, 18:12
У Коломиї в матері забрали 3-річну доньку
30 Грудня 2016, 17:20
Власники 3-х закладів харчування Коломиї не дозволили провести перевірку якості продуктів
30 Грудня 2016, 16:57
УГКЦ планує збудувати на Прикарпатті клініку Святого Луки
30 Грудня 2016, 16:31
Ігор Пасічняк у Рожнятівському районі ознайомився із роботою освітянських закладів
30 Грудня 2016, 16:03
Новорічна красуня у горщику
30 Грудня 2016, 15:42
В Івано-Франківську виміряли Індекс публічності місцевих рад
30 Грудня 2016, 14:31
Святкові заходи з нагоди 108-ї річниці від Дня народження Степана Бандери
30 Грудня 2016, 14:05
За результатами моніторингу прийняття місцевих бюджетів Івано-Франківськ на сьомому місці
30 Грудня 2016, 13:40
В облдержадміністрації відбулася презентація Всеукраїнського журналу «Антикорупційний вісник «Ваша Надія»
30 Грудня 2016, 11:48
11 літрів спирту в каналізацію: Інспектори знешкоджували спирт на ринку Калуша
30 Грудня 2016, 10:57
Маленька косівчанка потребує допомоги
30 Грудня 2016, 10:33
У селі на Долинщині відкрили водопровід
29 Грудня 2016, 22:12
ЦНАП Івано-Франківська оприлюднив графік роботи на свята
29 Грудня 2016, 21:21
В Івано-Франківську відремонтували приміщення дитячої художньої школи
29 Грудня 2016, 20:56
Побачила світ книга поезій Олександра Букатюка “МАДОННА МИРУ (рЕволюція духу)”
29 Грудня 2016, 20:34
Юним глядачам показали прем’єру вистави “Красуня і чудовисько”
29 Грудня 2016, 20:05
В Івано-Франківську запрацював новий пологовий зал
29 Грудня 2016, 19:45
У середмісті створили музей-кімнату на честь патрона Івана Франка
29 Грудня 2016, 18:29
Правоохоронці застерігають водіїв: не сідайте за кермо у нетверезому стані!
29 Грудня 2016, 17:42
Увага! Попередження про лавинну небезпеку
29 Грудня 2016, 15:40
В Івано-Франківську відкрили спортивний майданчик
29 Грудня 2016, 14:55
Прикарпатські художники перенесли красу рідних пейзажів на полотна
29 Грудня 2016, 14:30
На Прикарпатті паспортизували 43 водойми
29 Грудня 2016, 13:13
1 січня в Івано-Франківську святкуватимуть 108-у річницю з дня народження Степана Бандери
29 Грудня 2016, 11:47