В Україні стрілки годинника повернули назад. Не минуло й півроку після останніх виборів, а від колишнього демократичного підйому мало що лишилося. Письменник Юрій Андрухович описує «внутрішню окупацію» своєї країни та кошмар, на який життя в ній перетворилося. На сторінках німецької Frankfurter Allgemeine Zeitung він звертається по допомогу до Європи.

«Сьогоднішня Україна дає винятково повчальний матеріал на тему «Крихкість демократії, або Як загнати нас назад у диктатуру», - пише Юрій Андрухович. На думку письменника, замість реалізації обіцяних реформ, влада та її лідер, який глибоко затамував «образу 2004 роком», насолоджуються реваншем.

В Україні відбулася узурпація влади: Конституція немає значення, якщо є контроль над суддями конституційного суду, слухняна парламентська більшість і суперлояльний прем'єр. «Уже до середини березня новообраний президент непередбачувано легко захопив усю владу й розвернув країну на 180 градусів», - констатує Юрій Андрухович.

«Що справді вражає: не так блискавична узурпація влади, як іще блискавичніше повернення страху. Ні, спочатку було обурення, страх лише потім. А зараз? Перехід страху в апатію? Була така гарна країна, подавала надії, в Європу просилася. Де вона нині?» - риторично запитує автор.

В Україні, припускає письменник, створюється варіант путінської Росії - така собі Росія-2. осінні вибори до місцевих рад повинні закріпити цей сценарій. Необхідного результату влада досягне адміністративними важелями. Суспільний лад, який будується в країні, - це «неосталінізм феодально-олігархічного штибу». Невипадково ж, нагадує Андрухович, в Україні знову відкривають пам'ятники Сталіну.

«У всьому цьому лишається загадкою тільки одне: навіщо режимові Януковича Європа? - запитує письменник. - Навіщо ця гра в інтеграцію й незмінна єврориторика? Невже справа лише в банківських реквізитах?.. Щось тут не так.

Насправді тут усе не так. Настільки далекою від європейських цінностей українська влада не була ще ніколи. Інколи хочеться, щоб повернувся Кучма. Інколи хочеться жити в Білорусі Лукашенка. А всю європейську спільноту мені хочеться просити: «Пильнуйте за діями цієї української влади як ніколи прискіпливо! Чомусь їм іще важливо, що ви про них думаєте. Не дайте їм обводити вас круг пальця їхніми балачками про порядок!»

Сьогоднішню ситуацію Юрій Андрухович називає «програною війною», наслідком якої стала «внутрішня окупація» країни. «Нас окупували зсередини, шляхом президентських виборів і парламентських махінацій. Тому найближче майбутнє я бачу в радше похмурих тонах, - зізнається письменник. - Але тільки найближче. Бо не може ж настільки анахронічна система родом зі Сталіна перемогти у довшій історичній перспективі! У цьому переконанні, навряд чи безперечному, й засіла нині вся моя надія, точніше, все, що від неї лишилося».