Перелік платних послуг, які виші можуть надавати своїм студентам, Кабмін доповнив наприкінці літа. Тож, із початком нового навчального року студенти мали би платити не лише за проживання у гуртожитках, ксерокопіювання та ламінування документів, але і — за пропуски пар без поважних причин та відпрацювання прогуляних семінарських, практичних та лабораторних занять. Платним також має стати користування бібліотекою та Інтернетом у позанавчальний час. Вартість “послуг” наразі узгоджують.

Запроваджувати платні послуги у вишах почали кілька років тому. Відтак, на плечі студентів та їхніх батьків лягли не лише витрати, пов’язані з проживанням у гуртожитку, але і ламінація, ксерокопіювання документів та отримання різних довідок. Згідно з законодавством, платними також є здобуття другої вищої освіти, поновлення на навчання та перевід із одного вишу до іншого тощо.
Незабаром платити студентам доведеться і за пропуски занять без поважних причин, повторне складання іспитів чи користування Інтернетом у позанавчальний час. Це  наповнить бюджет вишів і дисциплінуватиме студентів, — переконують одні. Це породить низку зловживань із боку педагогів та потягне додаткові витрати, насамперед, для батьків студентів, — натомість стверджують інші.
Між тим, у вищих навчальних закладах багатьох країн, причому — як приватних, так і державних, платні послуги вже давно стали нормою. Так, за інформацією Радіо “Свобода”, у сусідній Польщі доводиться платити не лише за переекзаменування, але і за повторення курсу, можливість студій на багатьох факультетах. При цьому виші самі встановлюють розцінки за повторний іспит чи залік. У державних університетах тариф на повторне складання іспиту коливається у межах 20-100 доларів. Натомість третя спроба, вже у присутності комісії, обійдеться студентові не менше, ніж у 100 доларів. Повторне прослуховування курсу коштує 1000 доларів.
Скільки доведеться платити українським студентам, наразі не відомо. Адже “розцінки” ще не погоджені. Так само достеменно не відомо, чи відрізнятиметься вартість прогулу у різних навчальних закладах.
Між тим, деякі калушани, які навчаються у львівських та івано-франківських вишах, переконують: їх уже повідомили, що за пропуск без поважної причини доведеться офіційно платити у касу 50 грн. Водночас студенти побоюються, щоб педагогам не стало вигідно відправляти їх на перездачі.
— Якщо те, про що зараз говорять усі студенти, і справді стане реальністю, і з нас почнуть вимагати гроші за пропущені заняття, користування бібліотекою та щось подібне, то, не виключено, що доведеться організовувати страйки, — поділилася з “Вікнами” студентка четвертого курсу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Юля. — Студенти у цьому плані — народ організований. Тому, думаю, зрештою, до нас змусять прислухатися. І справа тут зовсім не у “халявному” ставленні до навчання. Ну от, що вважається поважною причиною для пропуску? Зазвичай — власна хвороба або смерть когось із близьких родичів. Усе інше, фактично, — прогул. Насправді ж, причини можуть бути не менш серйозними, але не кожну з них можна підкріпити відповідною довідкою. Відтак, якщо за одну пару братимуть 50 гривень, то за день можна “нагуляти” 150-200 гривень. Стипендію, таким чином, ми “профукаєм”, максимум, за три дні. Я не впевнена, що це допоможе дисциплінувати студентів. Адже ті, хто прийшли вчитися, пропускають рідко. Є ще, звичайно, “контингент”, який до вишу прийшов із інших міркувань, а тому не надто переймається своїм відвідуванням. Утім, таких студентів, мабуть, і штрафи не зупинять.
Між тим, у Калуші поки що студенти пропускають заняття безкоштовно. А керівники вищих навчальних закладів запевняють: поки немає чітких інструкцій та рекомендацій “згори”, штрафувати “гуляк” ніхто не буде. Не йдеться наразі і про конкретні розцінки. Їх, щоправда, незабаром узгоджуватимуть бухгалтери вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. Відтак, принаймні, по області вони мали би бути однаковими в однакових навчальних закладах.
У коментарі “Вікнам” директор Калуського політехнічного коледжу Петро Гринькевич запевнив: він і сам — не прихильник таких нововведень, а тому, якщо вони не будуть обов’язковими, з легкістю від них відмовиться.
— У коледж, в основному, приходять випускники 9-х класів, тобто 15-16-річні підлітки. Звісно ж, ніхто з них на роботі не працює. Тому застосовувати до неповнолітніх дітей такі заходи — недоцільно. Адже платити все одно доведеться їхнім батькам. Пропускають, загалом, не часто. Хоча, є поодинокі випадки, коли студент “наполегливо” не хоче вчитися. Тут уже треба працювати педагогам, якось зацікавлювати, стимулювати. 
“Бити гривнею”, вважає Петро Гринькевич, можна хіба що на 3-4-ому курсах, та і то — хіба студентів, які пропускають навчання через роботу. З цієї ж причини, найімовірніше, виконувати відповідну постанову будуть здебільшого інститути, університети та академії, де навчаються повнолітні та цілком самостійні люди.
— Не варто забувати і про той факт, що подібні зміни у навчальному процесі повинні бути погоджені зі студрадою, — наголошує Петро Гринькевич. — Так, згідно зі статтею 38 Закону України про вищу освіту, у вищих навчальних закладах та їхніх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід’ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Воно забезпечує захист прав та інтересів осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їхню участь в управлінні вишем. У нашому коледжі до студентської ради входить 21-а особа. Усі ці молоді люди беруть активну участь у житті навчального закладу. Тому навіть, якщо ми захочемо ввести платні послуги, а студрада буде проти, ми не зможемо їх запровадити.
Отож, страйк, до якого вже сьогодні морально готуються студенти, можливо, і не знадобиться. З одного боку, попри постанову Кабміну, у вишах платні послуги вводити не поспішають. З іншого — студенти мають доволі багато прав і можливостей, щоб не допустити подібних нововведень. Відтак, згідно із тим же Законом про вищу освіту, повинні погоджувати не лише вартість “прогулу”, але і приймати рішення про відрахування та поновлення окремих осіб, їхнє переведення з державної форми на контрактну і навпаки. Зрештою, — навіть призначення заступника декана та проректора, які відповідають за роботу зі студентами, поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, у гуртожиток і виселення з нього.