Рішення, прийняте минулого тижня суддями Конституційного Суду (далі — КС) за поданням 252 депутатів владної коаліції, виявилося більш ніж дискусійним і спричинило шквал критики як в Україні, так і за кордоном. У попередньому числі «Галичини» ми вже частково інформували про діаметрально протилежну за оцінками реакцію на цю подію від представників владного та опозиційних таборів в Україні. Сьогодні надамо слово політично незаангажованим українським і зарубіжним експертам.

Олексій Гарань, професор політології  Києво-Могилянської академії: «Я думаю, після рішення КС цілком можна говорити про узурпацію влади... І це свідчить про те, що в Україні навіть не починається, а завершується формування авторитарного режиму... Влада діє дуже цинічноѕ ігнорує все на світі: закон, мораль. Думаю, що рано чи пізно суспільство все-таки самоорганізується і висловиться з цього приводу».

Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії: «Судова влада в Україні завжди слугувала виключно політичним потребам. А нині КС перебуває під цілковитим контролем Партії регіонів, яка таки вирішила переформатувати Конституцію під себе. Є, безумовно, дуже сумні наслідки цього рішення... Під сумнів ставляться не просто законодавчі акти, а взагалі легітимність української влади, причому всіх її гілок. І як із цієї ситуації виходити, залишається незрозумілимѕ Йдеться швидше не про перехід до президентської республіки, а про перехід до квазімонархії, в якій немає контролю над основним фігурантом влади, над ключовою особою в країні».

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр»: «Насправді КС прийняв рішення, яке з легкістю скасує будь-який інший  КС і навіть Верховна Рада. Тому що в Конституції України чітко записано, що єдиним джерелом влади в країні є народ і його представник — законодавчий орган ВР. Там не написано, що найвищим законодавчим органом країни є КСѕ Я думаю, що КС вийшов за межі Конституції. Цим рішенням дуже сильно дестабілізували конституційний простір України... Це навіть не повернення до епохи Кучми, тому що Кучма мав критично налаштований щодо нього парламент. Ми маємо повністю підконтрольні силові структури, прокуратуру, Кабінет Міністрів, потужний прообраз КПСС — Партію регіонів і тотальну більшість у Верховній Раді. У такій ситуації отримання повноважень зразка 1996 року свідчить про неймовірну концентрацію влади».

Елмар Брок, речник Європейської народної партії з питань зовнішньої політики: «Зміна частини суддів КС для отримання більшості, яка би ухвалила потрібне владі рішення, призводить до розбалансування системи влади, а це стає загрозою верховенству права. Такі кроки важко назвати позитивними і конструктивними».

Ніко Ланге, керівник київського представництва Фонду ім. К. Аденауера (ФРН): «Дивує те, що КС після того, як вніс зміни до правил формування коаліції, змінив тепер і рішення про політреформу. Адже впродовж шести років не тільки судді казали, що не мають претензій до конституційних змін, а й багато політиків дотримувалися такої думки. Тепер вони кажуть, що все було неправильно й потрібно повернутися до Конституції 1996 року. Така ситуація викликає принаймні здивування. Головна проблема розвитку України минулих років, незалежно від того, про які партії йдеться, полягає в тому, що політичні діячі намагаються використати суди й політичні структури з їхньою власною, абсолютно приватною метою».

Дейвід Креймер, старший експерт Фонду Маршала (США): «Серйозне занепокоєння викликає продовження консолідації влади в Україні у руках вузького кола осіб. Владна система не матиме достатньо стримувань та противаг. Викликає занепокоєння, що виконавча влада буде мати занадто багато повноважень. Вже нині бачимо, що Рада стала таким собі формальним органом порівняно з минулими п’ятьма роками».

Крістіан Форснер, політолог (Бельгія): «Як мінімум рішення КС викликає подив. Воно спрямоване на посилення влади президента, але навряд чи буде слугувати демократичному розвиткові суспільства. Влада, тим більше сильна, вимагає контролю, який починає зникати».

Броніслав Коморовський, президент Польщі: «Це, безумовно, зміна ладу. А чи відбувалася вона згідно з механізмами демократичної і правової держави? Якщо це так, то тоді це справа виключно внутрішніх дебатів України. Якби з’явилися сумніви щодо демократичного характеру цих змін, то тоді це дійсно була б серйозна проблема, що кинула б тінь на шанси участі України в європейській інтеграції».