Роман Вірастюк - не тільки уславлений спортсмен, але й досвідчений водій. Об'їздив дороги всіх континентів, знає правила дорожнього руху кількох десятків країн, опанував знаки солідарності тамтешніх автомобілістів та особливості спілкування з поліцейськими. Проекція закордонного досвіду на франківську дійсність щоразу викликає у пана Романа вибух емоцій. Ними він ділиться з «Галицьким кореспондентом».

Там, де нас нема

- У Латинській Америці добрі дороги, - розповідає Роман Вірастюк. - Під час зйомок проекту «Битва українських міст» була можливість трохи поїздити Аргентиною. Ми брали авто на прокат і подорожували. Як і під час серії турнірів «Гран-Прі IAAF» (комерційні змагання з легкої атлетики найвищого рівня - кор.). Тоді я проїхав всю Європу. Організатори забезпечували «проїзні», а вибір транспорту залишали за

нами. В межах цієї суми ми орендували авто і діставалися з країни в країну, з одного місця змагань до іншого. Зазвичай спортсмени кооперувалися. Вибирали автомобіль економ-класу, щоби «з'їдав» небагато пального. Бо, за правилами оренди, віддавати треба машину з повним баком. А бензин в країнах Євросоюзу значно дорожчий, аніж в Україні.

То були повчальні мандрівки. У Великобританії ми випробовували себе, бо треба було блискавично перелаштуватися на правобічне кермування. У Франції випробовували дороги. Більшість тамтешніх автошляхів - платні. Як не дивно, на них часто бувають затори. Особливо щоп'ятниці, коли в кінці дня городяни їдуть відпочивати за місто. А також надвечір у неділю, коли вони повертаються. Щоби не застрягнути, треба перебиратися на «дорогу бізона».

На платних магістралях це маршрути, що позначаються зеленими вказівниками - частина національної мережі «Хитрий бізон». Вона збудована саме для того, щоби водії могли обминути «пробки». Але на цих дорогах треба їхати по-черепашому: 80 км/год замість 130-ти.

На дорогах усіх європейських країн за швидкістю руху і дотриманням правил наглядають відеокамери. І дисципліна - сувора. Всі - водії і перехожі - безумовно дотримуються правил дорожнього руху. Пасажири в авто пристібаються, навіть ті, хто їде на задньому сидінні. Інакше - штраф. Штрафи виписуються автоматично. Тож ти можеш роками не зустрічатися з поліцейськими.

Якось ми їхали з Іспанії до Швеції, захопили Францію,

Швейцарію, Німеччину, Австрію. Жодного разу під час кількаденної мандрівки нас не зупинив дорожній патруль. Пізніше ми дізналися: поліцейські мають право зупиняти авто тільки в тому разі, коли підозрюють, що кермує п'яний. От у Німеччині, наприклад, поліцейські проходять спеціальні курси, їх вчать визначати стан водія за траєкторією авто. І вони можуть «на око» розпізнати гальбу пива. Таке задоволення коштує водію 250 євро. Якщо випито більше, штраф на розсуд поліцейського - подвоюється чи потроюється. Нас попередили, що зі стражами порядку сперечатися не заведено. Але щоби вони зупиняли тебе задля перевірки документів - немислимо.

Загалом європейський поліцейський водієві - товариш. Показовий приклад. Виступаючи у Ніцці на етапі чемпіонату Європи з метання, ми мали трохи вільного часу і вирішили подивитися Монте-Карло. Всі вулиці і стоянки довкола головної площі цього міста Place du Casino були запруджені машинами. Що робити? «Треба під'їхати до поліцейського, «моргнути» стопами і показати поворот», - підказав колега. У Монако це означає: «прошу парковку». Яке ж було моє здивування, коли поліцейський півгодини під дощем шукав місце, де ми могли би поставити свою машину. І знайшов.

Проекція на місцевості

Незважаючи на різні мови, водійський етикет у європейських країнах - єдиний. Як і в Україні, блимають фарами, щоби попередити про наближення до патруля. Дякують увімкненою аварійною сигналізацією за те, що пропустив, поступився місцем, дав змогу виїхати. Є специфічний сигнал, на який усі реагують допомогою - коли виїздиш задом з двору чи стоянки і

маєш увімкнуту аварійку. На мові авто це означає: «прошу термінового маневру». По-людськи - є нагальна потреба. Це розуміють і пропускають завжди.

Тамтешні водії не дозволяють собі «підрізань», не влаштовують перегонів на світлофорах, не заступають дорогу на лівій смузі, не обганяють на пішохідних переходах. Там діє правило: зараз поступлюся я, а через кілька футів поступляться мені. А от у нас в Україні, зокрема у Франківську, правил дорожнього етикету дотримуються одиниці.

Щодня стикаюся з тим, що загороджують проїзд, затискають, не реагують на присутність на дорозі. Хамство - поширений діагноз серед франківців. Особливо серед водіїв автобусів і маршруток. Дається взнаки брак загальної культури. Ці не вмикають світлову сигналізацію перед маневрами, зупиняються

посеред дороги, висаджують пасажирів на перехрестях, створюючи аварійні ситуації.

Сумно також, що немає порозуміння між водіями і пішоходами. Про те, як треба дороги переходити, і говорити не варто. За кордоном блукання по проїжджій частині - моветон. Плюс великий штраф. Нечемних пішоходів поліцейські зупиняють одразу. А у нас одні бігають, де хочуть, а інші бояться на «зебру» стати - бо якийсь дядько з діагнозом може на машині з-за тієї, що зупинилася, вискочити...

Після закордонних відряджень я продовжую їздити за водійським етикетом. Хоча не раз переконався: наші водії сприймають це як нижній брейк. Мовляв, оце ти, слабак, прогинаєшся. Дуже рідко відповідають увічливістю на

ввічливість. З цим усім треба щось робити. Можливо, посилити відповідальність? Переконаний: дисципліна на дорогах має підтримуватися покараннями. Нехай кажуть, що Вірастюк - поганий, але я наполягаю: свідомість виховується через вплив на кишеню.

Якщо би наш муніципалітет узявся навести лад на вулицях - на перехрестях і парковках бодай у центрі міста, бюджет Франківська вже тріщав би від грошей. І на ремонт вулиць назбиралося би! Наразі складається враження, що до безладу на дорогах і мерії, і ДАІ байдуже. Не чіпають же багатолінійну стоянку бусів і таксі біля готелю «Дністер». Не помічають паркування в кілька рядів довкола площі Ринок. Не зауважують заторів. Але ж змінити ситуацію просто.

Треба поставити на перехресті Чорновола - Січових Стрільців пост ДАІ, як зробили на Пилипа Орлика. Це розвантажить зупинку. На переході від медакадемії до торгового центру «Мальва», де є постійний потік пішоходів, варто встановити спеціальний «пішохідний» світлофор. Це дозволить уникнути хаотичного руху пішоходів і постійних заторів на початку Бельведерської. Слід влаштувати пости автоінспекторів на найжвавіших перехрестях в центрі та мікрорайонах міста. Встановити обіцяні камери спостереження і зробити так, щоби працювали наявні. Жити за правилами - не складно. Жити без правил - страшно.

Галицький кореспондент