— Івано-Франківськ, Новини, Аналітика, Фото

Жителям Івано-Франківська вкотре пропонують обирати з-поміж одних і тих же партійних «брендів»

Якщо придивитися уважніше до «перших п'ятірок» політичних сил, які йдуть на вибори до міськради, то можна простежити, що за списками стоять обличчя, які не відомі переважній більшості мешканців міста. У владу цих людей тягне перш за все інерція партійного бренду. Що вони вже зробили для міста і що далі зроблять - громаді не відомо.

Така ситуація наразі з більшістю партії. «Батьківщина», «Свобода», «Наша Україна», «Сильна Україна» - окрім того, що люди в їхніх перших п'ятірках партійні активісти, про них ми нічого не знаємо. Не зрозуміло також, яким чином ці п'ять чи десять кандидатів працюватимуть з виборцями у округах, за які по суті ніякої відповідальності не несуть. Для чого й кому взагалі тут потрібен їхній партійний рейтинг?

Не дивлячись на таку невтішну картину, слід відзначити, що вибір у франківчан все-таки є. Боротися з партійною «безликістю» дають можливість вибори, які проходять за змішаною системою. Є шанс обрати не колективну безвідповідальність «списочників», як раніше, а персональну відповідальність депутата по конкретному округу, яких у місті утворено тридцять.

Змішана система є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем. Тобто, одну частину депутатів обирають за мажоритарним принципом, іншу - за пропорційним. Безумовним плюсом такої системи голосування є те, що тепер виборець знатиме свого депутата «в обличчя».

Тільки таким чином можна вплинути на якість життя у конкретно взятому окрузі, а значить - загалом у місті. Тільки мажоритарні депутати відповідають перед виборцями безпосередньо. Тим більше, що самі кандидати-мажоритарники переважно самі ж і мешкають у своїх округах, ходять по одних і тих же вулицях, що і їхні виборці, не гірше за них знають всі проблемні моменти, які потребують вирішення.

Усім зрозуміло, що місту потрібна не балаканина, не війна ідеологій, не політиканство, а пряма робота в інтересах виборця. Ці вибори дають нам шанс обрати порядних, дієвих, професійних виконавців, що партійну приналежність відсуває на другий план.

Щоправда, не всі партії встигли перелаштуватися під потреби часу, і по інерції розкручують старі, до болю знайомі партійні бренди, загальні гасла, емоційну патетику, не наповнену змістом. Це можна сказати про переважну більшість партій, які претендують подолати зі своїми списками прохідний бар'єр.

«Перезавантаження» поки що не видно. Ніхто до людей в округи не йде, прямого діалогу не веде, усталених традицій спекуляції брендами не порушує. І «Батьківщина», і «Наша Україна», і «Свобода», і «Сильна Україна», не кажучи вже про Партію регіонів, в черговий раз ідуть «в останній і рішучий бій», озброївшись програмами центрального штабу і прапорами, які мирно пролежали на партійних складах ще від минулих виборів.

Та як і в кожному правилі є винятки, так і в кожній тенденції є свої альтернативи. Нещодавно, наприклад, Українська республіканська партія «Собор» заявила, що свою професійну команду вестиме, насамперед, по мажоритарних округах.

«Люди втомилися від безликих і загальних обіцянок на кшталт «я дам вам усе», - каже Тарас Виноградник, один із лідерів міської організації «Собору», - кандидатам у депутати потрібно прислухатися до людей на кожному окремо взятому окрузі. Знати всі їхні проблеми і турботи, щоб потім системно їх вирішувати».

Як заявили у «Соборі», їхні кандидати та довірені особи пішли по усіх квартирах виборців по округах, щоб спільно з ними окреслити коло питань та проблем, які потрібно вирішувати. Депутатські програми, за словами представника «Собору» Тараса Виноградника, якраз і формуватимуться на основі цих зустрічей. Кандидати в депутати та мешканці міста мають укласти своєрідний суспільний договір, в основі якого лежатиме чітке виконання поставлених виборцями завдань з одного боку та прямий контроль за цим міської громади з іншого.

Зрозуміло, що всі партії-лідери йдуть різними «своїми» шляхами. Проте, вже зараз очевидно, що у «партійних війнах» на рівні міста виграють не ідеології чи політична орієнтація, а ті, хто дійсно запропонує людям простий, зрозумілий і чесний діалог стосовно шляхів вирішення найпростіших, але таких болючих проблем на рівні мікрорайонів, вулиць, будинків. Тому і радимо дивитися не на партійну приналежність чи красиві очі кандидатів, а на те, чи знає він, що треба зробити для мешканців округу, а головне, чи знає як це зробити і чи вміє він цього досягти.