Сміття на вулицях Івано-Франківська було б менше, якби не сварка між івано-франківським міським головою Віктором Анушкевичусом і головою облдержадміністрації Миколою Палійчуком

Владними коридорами ходять схожі один на одного люди в туго затягнутих краватках  і сіруватих ділових костюмах. Дрес-код мав би свідчити, що все людське й занадто людське поважні чоловіки в сірому залишили за дверима установ, і з 8.00 до 17.15 вони керуються не власними амбіціями, емоціями, примхами й забаганками, а виключно державними та громадськими інтересами й здоровим глуздом. Але...
Два ключові для життєдіяльності області та її адміністративного центру кабінети розташовані в протилежних кінцях третього поверху івано-франківського «білого дому». Господарі цих кабінетів – голова облдержадміністрації Микола Палійчук і міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус – носять подібні стримані костюми, сидять в подібних шкіряних кріслах, виголошують подібні політичні гасла і виконують подібні завдання перед громадою. Здавалося б, дві голови – краще? Спільного й подібного у посадовців стільки, що відмінності – у поглядах, підходах, командах – виглядають малозначущими технічними деталями. Тим часом вже понад два роки між головами точиться затята й безкомпромісна війна. Саме через амбіції, емоції й примхи. Наслідки сварки між мером і губернатором вже даються взнаки франківчанам.

Після позачергових виборів восени 2007 року новопризначений голова ОДА Микола Палійчук проводив свою першу колегію. Повчальна інтонація, яку обрав для свого виступу на тому засіданні івано-франківський міськи голова Віктор Анушкевичус, може, й не була відверто знущальною, але цілком виразно свідчила, як скептично мер оцінює прихід Палійчука на губернаторську посаду. Досвідчені старожили «білого дому» вже тоді запевняли, що добром це не закінчиться.
Втім, протистояння мера й губернатора довгий час обмежувалося лише дрібними «підколками» на зразок зачинених дверей між виконкомом і адміністрацією, а в активну фазу переросло в 2008 році.
У лютому 2008 року Віктор Анушкевичус спробував змінити керівництво комунальної телерадіокомпанії «Вежа», призначивши гендиректором замість Івана Вовка свого прес-секретаря Ірину Макацарію. Наміри мера наштовхнулися на різкий опір журналістів «Вежі» й обернулися гучним скандалом: Віктор Андрюсович ледь не отримав титул «ворога преси». Тепер вже повчальний тон довзолив собі Микола Палійчук. Губернатор поширив заяву, в якій великодушно пояснив Віктору Анушкевичусу, що таке свобода слова й право громадян на об’єктивну й повну інформацію.
Наступної сутички довго чекати не довелося. На засіданні колегії ОДА 17 жовтня 2008 року Микола Палійчук відкрито звинуватив Віктора Анушкевичуса у зриві підготовки міста до опалювального сезону. У Франківську й справді тепло включили із запізненням. Віктор Анушкевичус тоді пояснив затримку діями Нацбанку й обвалом гривні, через що «Теплокомуненерго» не змогло вчасно отримати кредит для погашення 10-мільйонного боргу й отримати ліміти газу. На дорікання губернатора мер не змовчав. «Влада області не до кінця розібралася у ситуації, яка склалася на початку опалювального сезону в Івано-Франківську», – натякнув на некомпетентність Палійчука Віктор Анушкевичус.
Але на колегіях під головуванням губернатора мер неминуче виявлявся у вразливішому становищі – йому повсякчас доводилося виправдовуватися й огризатися. У березні цього року, коли слухали доповідь начальника обласного управління пенсійного фонду Петра Данилишина, Віктор Андрюсович отримав на горіхи за борги міських комунальних підприємств перед пенсфондом і затримки із виплатою зарплати. Правда, мера в залі не було, тож Микола Палійчук отримав нагоду боляче вколоти самолюбство Анушкевичуса. «Голова боїться прийти і давати відповіді на такі важливі сьогодні питання як заборгованість по виплаті заробітної плати та пенсій», – заявив тоді губернатор.
Віктор Анушкевичус образився й взагалі припинив відвідувати засідання колегії. Зрештою мер був виключений зі складу колегії ОДА за систематичне невідвідування заходів. Це єдиний і безпрецедентний випадок в Україні.
Сам Віктор Анушкевичус недавно в інтерв’ю для інтернет-видання «Остро» запевняв, що рішення губернатора для нього було несподіваним і незрозумілим. «До мене були зауваження, що не всі засідання колегії я відвідував. Але на це я хотів би сказати так, - колегія це не школа, не дитячий садочок і мене не призначав голова ОДА міським головою», – заявив мер. Крім того, він різко відсік спроби губернатора «примазатися» до справи спорудження пам’ятників Бандері й Шевченку в обласному центрі. За його словами, з 7,5 млн. грн. кошторисної вартості меморіалу Бандері облдержадміністрація надала лише 52 тис. грн. Зате обіцянок і розмов було куди більше. Подібно й з пам’ятником Кобзареві – міський голова припускає, що губернатор обіцянками лише й обмежиться.
Відповідь Палійчука на ці випади виявилася жорстко асиметричною: з 23 млн. грн. обласного екологічного фонду Івано-Франківськ отримав 15 тис. грн. замість потрібних для проектів сортування, переробки й утилізації сміття 1,9 млн. грн. А на ремонт міських доріг – взагалі ані копійки. Майже хлоп’яча, здавалося б, сварка двох чиновників переросла в протистояння, наслідки якого починають відчувати пересічні мешканці обласного центру.
Головна причина війни голів, як майже одностайно погоджуються опитані «ГК» місцеві політики й бізнесмени, – особиста неприязнь. Ну, не подобаються вони один одному, і все. Різні команди, підходи, досвіди – це все вторинне. Амбіції, вражене самолюбство – визначальні. Надто багато взаємних образ назбиралося, щоб почати все з чистого аркуша. Губернатор відверто почав демонструвати прихильність до найзатятіших опонентів до міського голови, публічно підтримуючи акції лідера «Громадського форуму» Юрія Солов’я, який претендуватиме на крісло мера. Досить згадати лише так званий «Меморандум порозуміння» між банками й позичальниками. Поки Віктор Анушкевичус нарощує кількість недоброзичливців, навіть в рідній Українській народній партії, Микола Палійчук зумів порозумітися практично з усіма крупними бізнесовими й політичними гравцями регіону.
Лідери найбільших фракцій в міській раді давно слідкують за конфліктом, але примусом до миру займатися не планують. Лідер фракції БЮТ у міськраді Ярослав Бачкур у кометарі «ГК» запевнив, що «бютівці брати на себе роль миротворців між головами не будуть. Є конфлікт – хай між собою вирішують. Нам тільки міжусобних війн в області бракувало!» Значно категоричніший в оцінках голова міськрадівської фракції «Наша Україна» Михайло Івасютин: «Мер довзоляє собі вважати, що він у місті цар і бог, і буде робити, що хоче. Якщо у нас так усі почнуть командувати, то кожне мале село перетвориться на окреме князівство. От які були серйозні розбіжності між Вишиванюком і Шкутяком, а колись хтось чув, щоб Шкутяк на колегію не прийшов? Чи щоб Вишиванюк дозволив собі образливі вислови на адресу політичного на той час опонента Шкутяка?Бо є вертикаль влади, і її треба поважати. А на місці губернатора я б взагалі прямо на сесії заявив, що Анушкевичус – нероба!».
Як би події не розвивалися далі, очевидно одне: перемир’я не буде, залишиться тільки один, як у відомому серіалі. Тож остаточну розв’язку цієї війни в пісочниці, від якої потерпає лише міська громада, принесуть хіба вибори мера або ж зміщення діючого губернатора. Тож доведеться зачекати, принаймні рік.