Івано-Франківську потрібен мер-господарник. Сьогодні з цим сперечатися не доводиться: міська господарка в занепаді, бюджет з дефіцитом, комунальні підприємства ледь животіють, дороги, житловий фонд, комунікації вимагають негайного ремонту. Але ж не тільки комуналкою живе місто. Гуманітарна сфера - освіта, культура, медицина - потребують ефективного управління не менше, ніж дорожнє господарство.

Що може запропонувати франківчанам у цій царині найдосвідченіший господарник серед кандидатів на посаду мера? На запитання «ГК» відповідає Ігор ПРОКОПІВ.

- Пане Ігоре, не секрет, що і шкільна, і дошкільна освіта в Івано-Франківську мають чимало проблем. Скажімо, аби влаштувати дитину в дитсадок, батьки ледь не після пологів записуються у черги, готують хабар... Чи реально вирішити проблему дефіциту місць у міських садках?

А згадайте, що дошкільна освіта стає сьогодні обов'язковою! На моє переконання, ліквідувати дефіцит місць усе ж можливо за одну мерську каденцію. Для цього, по-перше, управління освіти міста повинне створити єдиний електронний реєстр новонароджених дітей - своєрідну базу даних, яка б дала змогу наперед планувати завантаженість садків, «прив'язувати» дитину до найближчого закладу. Адже відомо, що намагаючись перестрахуватися батьки нерідко записуються в 5-6 садків, створюючи штучні черги і посилюючи ажіотаж.

По-друге, дефіцит місць таки існує об'єктивно, і лише управлінським способом його не усунути. Тому наша команда пропонує такий варіант: провести ревізію усіх 25 міських садків та прилеглих територій, з'ясувати, у яких закладах можливо з легких сучасних матеріалів надбудувати третій - «мансардний» - поверх, а до яких - прибудувати додаткові приміщення, не порушуючи санітарних вимог. Ми розрахували вартість одного «мансардного» поверху - 1,5-2 млн. грн. Це для міського бюджету - підйомна сума. Для порівняння, вартість будівництва нового садка - від 20 млн. грн. А ще й ділянку десь у зручному місці треба знайти, що після років хаотичної забудови практично неможливо.

Ми ж пропонуємо реальний спосіб, як за 5 років на 30% збільшити кількість місць у садках і проблему дефіциту місць нарешті зняти з порядку денного.

- Одне з найбільш вразливих місць шкільної освіти - слабка матеріальна база закладів, хронічний брак коштів. Навіть на поточні ремонти гроші тягнуть з батьків. Мерія здатна покращити фінансування освіти?

Сьогодні в бюджеті школи 75-80% - заробітна плата вчителів і персоналу, 10-15% - плата за енергоносії, а тих 5-10%, що залишаються, - це мізер, якого вже ні на що не вистачає. Школи ледве зводять кінці з кінцями. На моє переконання, найперше, що слід робити, - матеріально підтримати вчителів, якось додати їм наснаги. Я не хочу обіцяти нереальні речі, але ж і так звана 13-та зарплата, і різні доплати практикуються навіть в нашій області, у тому ж Калуші. І виходить, що там вчителі, та й медики також, отримують на одну зарплату в рік більше. Невже обласний центр не спроможний підтримати своїх бюджетників? Думаю, це цілком посильне завдання для мера.

Щодо поточних чи капітальних ремонтів, закупівлі нової оргтехніки та обладнання, у міру можливостей це буде робитися. Та обіцяти, що завтра настане для освіти рай, було б нечесно. Але навіть ті кошти, які виділяються, можна використовувати ефективніше.

- Франківськ можна назвати студентським містом: у місцевих вишах навчається до 40 тисяч студентів. Для більшості випускників ключова проблема - працевлашування. Які кроки робив би мер Ігор Прокопів, щоб допомогти молоді?

Будучи керівником з чималим стажем, я нерідко зіштовхувався з такою ситуацією: молоді люди після інституту приходять у компанії з своїми пластиковими дипломами, і тут з'ясовується, що вчили вони невідомо що і від реалій економічних, виробничих дуже далекі. Тому навіть коли є у підприємств вакансії, знайти спеціалістів - непросто. От сьогодні планують розширювати виробництво «Ласощі»: підприємство готове добрати на роботу 80 осіб, - а нема! Тому перше, що я пропоную, - створити єдину базу провідних у місті підприємств-роботодавців і укласти угоду між вишами і компаніями про обов'язкове та повноцінне проходження студентами виробничої практики. Молоді це допоможе усвідомити мотиви свого навчання, здобути перший в житті виробничий досвід, першого наставника, показати себе на фірмі, як це в усьому світі заведено, а тоді й на роботу залишитися. Тобто для початку полегшити пошуки роботи можна було б, налагодивши ефективніший зв'язок між підприємствами і вишами.

Але в цілому вирішити проблему може тільки ефективне державне регулювання в освіті. Бо сьогодні одних фахівців є з надлишком, а інших - вдень зі свічкою не знайдеш.

- Залишає бажати кращого і медичне обслуговування в місті. Дефіцит ліжкового фонду, брак медикаментів, застаріле обладнання, високі ціни на ліки і послуги. Що Ви пропонуєте, аби покращити ситуацію у франківській медицині?

Так, у нас вже в деяких районних центрах є передовіше обладнання, ніж в обласному. Щоб потроху змінювати ситуацію на краще, потрібно активніше підключати місцеву медичну галузь до національних програм в галузі охорони здоров'я. Бо на сучасне обладнання місто самотужки зароблятиме дуже довго. Знову ж таки, в Калуші цього зуміли добитися. Що нам заважає, крім ліні?

Хотів би звернути увагу на особливо болючу проблему - ціну ліків. Потрібні комунальні аптеки, у яких ціновим регулятором має бути місто. Такі аптеки треба створити в кожній лікарні. Ще одне - треба відновити безкоштовну аптеку для інвалідів.

Ми також пропонуємо створити в місті лікарняну касу. Вперше в Україні її заснували у Вознесенську Миколаївської області, і працює вона дуже ефективно. Принцип каси простий: кожен її учасник на добровільних засадах щомісяця вносить 15-20 грн., і відповідно, отримує право у разі хвороби на отримання з каси певної суми на лікування. Лікарняна каса - це не бізнес, це не медстрахування, це громадянська взаємодопомога. Курувати її мало б міське управління охорони здоров'я. Гадаю, такий варіант для нас, коли населення ще не в змозі оплачувати медичні страхові поліси, прийнятний. Хто ж про нас подбає, як не ми самі?