Для місцевого самоврядування настав час істини. Депутати п’ятого демократичного скликання нині вже готуються до прощання з повноваженнями, наданими їм п’ять років тому прикарпатськими виборцями. Ці роки були вельми драматичними в політичному житті України та Івано-Франківщини. Однак представницький орган краю — обласна рада загалом витримала непростий політичний іспит, стала важливим політичним фактором у житті держави й краю і великою мірою впливала на соціально-економічний та культурний розвиток Прикарпаття.
Сьогодні про це розмовляємо з першим заступником голови Івано-Франківської обласної ради Зіновієм БЕРЕГОВСЬКИМ.

— Що ви назвали б головним у роботі обласної ради впродовж останньої каденції?

— Обласна рада провела 42 сесії, прийняла понад тисячу рішень. А найголовнішими, звичайно, були ті з них, які сприяли підвищенню рівня життя громади, яку ми представляли впродовж цих років. Важливим чинником у цьому стала прийнята обласною радою середньострокова програма соціально-економічного розвитку області до 2011 року, в якій чітко визначено пріоритетні завдання. Як на мою думку, вони й були головними під час нашої каденції.
Звичайно, в житті області за ці понад чотири роки сталося багато подій, були і серйозні виклики. Найбільшим із них виявилася липнева повінь 2008 року, яка істотно вплинула на економіку області і соціальне життя значної частини наших краян.

— Які рішення, на вашу думку, були найвдалішими?

Серед маси тих конкретних справ, які реалізували впродовж останньої каденції обласна рада та її депутатський корпус, чи не найбільше вдалося зробити, як на мою думку, в галузі освіти. Це сталося завдяки формульному розрахунку, за яким виділені кошти в бюджеті області на основні галузі доходили до своїх адресатів, причому до останньої копійки.

Питома вага видатків за 2006—2010 роки на Івано-Франківщині склалася таким чином: на освіту в загальному бюджеті припадає 47%, охорону здоров’я — 30%, культуру — 6%, соціальний захист — 3%, спорт — 2%, державне управління — 6% та 6% — на інше.

Турбота про розвиток освіти як стратегічно важливої галузі була одним із паритетних напрямів роботи обласної ради. Освіті я присвятив усе своє життя, тому кураторство над цією галуззю, що випало мені за функціональними обов’язками першого заступника голови облради, було мені особливо до душі. Отож не покривлю душею, коли скажу, що в освітній політиці області за останні п’ять років був і мій вклад.

Тут я хотів би насамперед згадати стратегічний документ — програму «Розвиток освіти Івано-Франківщини на 2008—2015 роки», яка прийнята рішенням сесії облради 28 березня 2008 р. У ній передбачено реалізацію системного реформування галузі та перспективи її вдосконалення з врахуванням особливостей нашого краю, демографічної ситуації та соціальних потреб прикарпатців.

Хоч нині багато хто нарікає на місцеву владу, і поважні підстави для того знайдуться, але та сама влада спрямувала величезні кошти на розвиток шкільництва в області. іншими словами, я б це назвав інвестиціями в розвиток молодого покоління галичан як високорозвинутих європейців і разом із тим національно свідомих українців.

Протягом звітного періоду на потреби освітянської галузі краю з обласного бюджету виділено понад 5 мільярдів 250 мільйонів гривень. Для порівняння: якщо видатки 2004 року на цю галузь були на рівні 284 мільйонів гривень, то 2009-го вони зросли до 1 мільярда 256 мільйонів.

Наші попередники з облради четвертого скликання розпочали будівництво багатьох шкіл, але, на жаль, з відомих економічних обставин не змогли вчасно це завершити. На Прикарпатті нараховувалося понад 80 таких шкіл-довгобудів і т. п. Визначивши освітні пріоритети, у співпраці з районною владою, з поєднанням державного, обласного та районного фінансування ми взялися за довершення цієї справи. За чотири з половиною роки в різних районах Прикарпаття введено в експлуатацію 25 об’єктів освіти — це загальноосвітні школи, дитячі садки, спортивні зали, в тому числі військово-спортивний ліцей у Надвірні. Будівництво ще чотирьох об’єктів планується завершити до кінця року.
Ефективність освітньої системи, без сумніву, визначає вчитель. Тож з огляду на можливості ми намагалися подбати і про педагогів. На однойменну підпрограму, спрямовану на зменшення відпливу педкадрів, поповнення закладів освіти молодими педагогами, соціальний захист тощо виділено понад 20 млн. грн. Зокрема на вирішення житлових проблем працівників освіти з обласного бюджету виділено понад два з половиною мільйони гривень.

Місцева влада не обминула своєю увагою й дітей. На придбання шкільних автобусів для шкіл сільської місцевості згідно з однойменною підпрограмою з обласного бюджету затрачено 5 млн. 690 тис. грн. інформатизація шкіл теж була на особливому контролі. На закупівлю комп’ютерної техніки для навчальних закладів і під’єднання їх до мережі інтернет виділено понад 4 млн. 640 тис. грн. Завдяки підпрограмі «Обдаровані діти» створюються сприятливі умови для відбору, навчання і виховання здібних дітей, систематизується та пропагується досвід педагогів, які працюють з ними. Сума затрачених коштів становить понад дев’ять млн. грн.

Це все немалі кошти. Звичайно, тут я міг би ще наводити й інші приклади конкретних справ, які нам вдалося здійснити. Гадаю, їх могло б бути більше, якщо б економічна ситуація в державі і в нашім краї була сприятливіша. На жаль, криза жорстко торкнулася нас усіх, тому в галузі освіти, як і в інших — культури, охорони здоров’я, за роки нашої каденції зроблено стільки, скільки дозволили зробити наші фінансові можливості. Звичайно, я далекий від думки, що всі проблеми цим розв’язано. Але вважаю, що в останні роки закладено непоганий фундамент на майбутнє.

Обласна рада немало зробила й для поліпшення ситуації в галузі охорони здоров’я. Про це промовисто свідчить статистика. Протягом звітного періоду на потреби медицини Прикарпаття з бюджету області виділено 3 мільярди 302 мільйони гривень. Для порівняння: галузеві видатки 2004 року були на рівні 192 мільйонів гривень, а 2009-го зросли до 773 мільйонів. За чотири з половиною роки за ці кошти в івано-Франківську здійснено реконструкцію хірургічного корпусу обласної клінічної лікарні, онкологічного диспансеру, інфекційної лікарні та ін. У Коломиї — реконструкцію одного з відділень інфекційної лікарні, в Галичі триває будівництво хірургічного корпусу центральної лікарні, введено в експлуатацію Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в селі Медині Галицького району і т. д. Вкладено великі кошти і в придбання сучасної медичної техніки. Серед іншого встановлено гамма-терапевтичне обладнання в онкологічному диспансері в обласному центрі.

У бюджеті грошей завжди не вистачає, тому вдячний депутатам особливо тих профільних комісій, які приймали оптимальні колегіальні рішення, високофахово мотивували, чому саме так, а не інакше потрібно було вчинити в той момент.

— Ви багато розповіли про освіту й охорону здоров’я. А що зроблено в галузі культури — сфери, яка дбає про духовність людини ?

— Традиційно культура завжди фінансувалася за залишковим принципом, а повінь 2008 року додала ще більше негараздів, особливо у закладах культури сільської місцевості. Але попри це також є позитивні зрушення і в галузі культури. Тут я хотів би навести такий досить банальний приклад: якщо 2004 року з 1 540 закладів культури області 596 не опалювалися, то в минулому сезоні таких залишилося більш ніж наполовину менше — 250. Звичайно, те, що в нас є ще стільки проблемних закладів, вказує на системну проблему. Але проблема ця була під нашим постійним контролем і завдяки нашим можливостям реально розв’язувалася. Маю надію, що обласній раді шостого скликання вдасться остаточно розв’язати її.

Нині закінчується добудова обласної філармонії, це дуже важливий об’єкт, адже професійне мистецтво створює імідж нашому краю. Розуміємо, що, маючи інститут мистецтв, музичне училище ім. Д. Січинського, мережу музичних шкіл, мусимо створити умови для того, щоби високопрофесійні спеціалісти не покидали наш край.

Запам’ятався також рік Йоганна- ўеорра Пінзеля, який ми відзначили спільно з сусідніми областями.

Вважаю, що Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника стає інтелектуальним центром області. Директор інституту історії та політології ПНУ Микола Кугутяк створив Центр з вивчення історії, етнології, археології Карпат. Адже Карпати — це феномен. Обласна рада підтримувала та сприяла виданню колективних публікацій прикарпатських дослідників, що висвітлювали історію національно-визвольної боротьби 1940—1950 років, ЗУНРу і періоду Першої світової війни.

В області належно відзначено 100-річчя від дня народження видатних діячів визвольного руху Романа Шухевича та Степана Бандери. Фінансували відновлення батьківської садиби Бандери з відтворенням колишньої обстановки: придбали раритетні матеріали побуту, провели документальні дослідження. Тож нині там є вже що показати людям. Меморіальний комплекс у с. Старому Угринові Калуського району відвідують туристи з-за кордону, з інших областей України... А от зовсім недавно керівництво обласної ради сприяло відкриттю пам’ятника теоретикові українського націоналізму С. Ленкавському в селі Угорниках Івано-Франківської міської ради. Щоправда, в цій справі немало допоміг і голова обласної організації партії «Наша Україна» Зіновій Шкутяк.

— Чи був достатнім рівень розуміння депутатським корпусом гуманітарних проблем Івано-Франківщини?

— Скажу відверто: часом те, як обговорювали на засіданнях сесій питання гуманітарного профілю, мені як заступникові, який курирує його, було й неприємно. У мене склалося враження, що цю сферу вважають менш значущою. Думаю, питання, котрі стосуються, наприклад, освіти дітей, треба розглядати як далекосяжні інвестиції у перспективну державну справу. Але не сперечатися, де поставити котел чи дах, — це господарські питання, а не питання освіти. Насамперед треба думати, як оптимально, раціонально спрямувати розвиток освіти, щоб вона формувала дитячий світогляд так, аби на виході зі школи ми мали свідомого українця. Це величезна проблема, на жаль, ми всі нею ще мало займаємося.   

— Якби не було певного політичного тертя в депутатських рядах, чи могла обласна рада цього скликання зробити більше в гуманітарних справах?

— Політичного протистояння в депутатських рядах нашої ради як такого не було, хоча полеміка з тих чи інших питань виникала. Стосовно ж проблем гуманітарної сфери, то вважаю, що було їх розуміння всіма фракціями. 

— Що ви думаєте про характер наступних виборів до обласної ради? Чи вважаєте, що вони відбуваються в демократичному річищі?

— Це, напевно, вперше я так досконало проштудіював закон про вибори. Зміст і суть його вже спровокували таке, що не можна назвати демократичним, починаючи від формування територіальних та дільничних виборчих комісій, де абсолютно не передбачено пропорційність у розподілі керівних посад між політичними силами, і закінчуючи встановленням підсумків голосування. Нині так прописано, що рішення про результат може бути прийнято простою більшістю голосів, навіть два члени комісії з 18-ти зможуть прийняти рішення.
Також у законі передбачено друк бюлетенів в одній друкарні, без проведення тендерних процедур, не враховуються підприємства, які мають досвід, потужності, а це одразу вказує на те, що цим процесом хтось управляє.
Згідно з виборчим законом неможливо оскаржувати рішення комісій, на оскарження дано два дні, і дуже мало шансів в такий термін задовольнити позов.

Обласну раду нашого скликання було обрано за пропорційною системою, але життя довело повну невідповідність і нежиттєвість такого підходу. Вважаю, що до обласної ради депутатів треба обирати лише за мажоритарною системою.

— На завершення своєї каденції що ви сказали б своїм виборцям?

— Ми що могли зробити в конкретний історичний момент, у конкретних політичних та економічних обставинах, те й зробили. А ті, що прийдуть після нас, хай зроблять краще і більше. Як би хто критично не ставився до роботи обласної ради п’ятого скликання, але останні п’ять років її каденції стали для Прикарпаття і його людей серйозною школою державотворення й розвитку місцевого самоврядування. Я дякую своїм виборцям, які проголосували п’ять років тому за «Нашу Україну» й надали мені можливість бути причетним до десятків корисних справ на Прикарпатті, реалізованих після Помаранчевої революції.