В обласному художньому музеї відкрито «Вікна сподівань» — виставку-тандем митців Володимира Сандюка та Олега Чуйка. Спершу художники працювали в форматі «сім художників», з часом їх залишилося двоє. Сьогодні їхній проект «Вітер з Карпат» уже відомий в Україні, щойно завершено виставку в Софії Київській, недавно — в Полтаві, Камянці-Подільському та Кривому Розі. З жовтня минулого року виставка мандрує Україною.

Володимир Сандюк, доцент інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника, викладач спецдисциплін кафедри образотворчого мистецтва, працює в галузі живопису. За його плечима дві персональні виставки та численні групові вернісажі в усіх куточках України, починаючи з 1994 року і до сьогодні, а також у Росії. Одна з картин Володимира Сандюка має назву «Верховинське море». Власне вона є лейтмотивом усієї творчості художника. «Як кажуть гуцули — «йдемо в горби», навіть не гори, а горби з їхнім безмежжям, як море, як безмір між землею і небом», — каже митець.

На виставці представлено переважно пейзажні роботи, котрі «ѕлунають варварською розкішшю червоних, салатових, фіолетових, жовтогарячих, яскраво синіх барв» (мистецтвознавець Лідія Хомяк). Усі вони притягують погляд передовсім своїм колористичним рішенням — сміливим, буйним, неспинним, що заряджає енергією життя. Сам художник пояснює це народною традицією, з якої власне взяло початок мистецтво і в якій яскравий колір завжди був на першому плані. «Барви», «Дощове літо», «Край світу», «Стара хижа», «Верховинські вітражі», «Перед бурею» — полотна Володимира Сандюка підкреслено декоративні, виконані в техніці розкутих мазків, запрошують у подорож цікавим світом Карпат.

Олег Чуйко як науковець досліджує сакральну спадщину Карпат. З цим пов’язані духовні цикли його розпису на шовку. Техніка батику не допускає виправлень і вимагає елегантності, філігранності, зрештою висококласної майстерності митця. «У його творах присутні емблематика часу, наростання ритму спокою, зворотна перспектива почуттів, міфологія і семантика барв», — писав Володимир Лукань у буклеті до виставки О. Чуйка в Америці.

Найцікавішими, як на мене, є цикл робіт мистця, котрі зображають храми, монастирі, духовні центри карпатського краю, як-от «Церква Святого Духа в Рогатині», «Священне світло Гошева», «Манявський монастир», «Провесінь. Криворівня», «Брама до молитви. Крехівський монастир». Олег Чуйко каже, що загалом усі ці святині намальовано на пленерах. Однак стиль його не завжди реалістичний, автор експериментує  з технікою, формою — зображає архітектуру у вигляді вигнутих поверхонь, віддзеркалених у небі чи у власному баченні, кольором — переходячи від елегійних, пастельних тонів до яскравих, однак вишуканих у своєму відтінковому поєднанні.

Шовковий світ Олега Чуйка не піддається часовим обмеженням, бо він «пише» вічні теми, викладає філософські істини у замкнутому просторі картини. Ми маємо щасливу нагоду почерпнути їх, збагатитися духовно й естетично, наблизившись, уважно і небайдуже, до всесвіту, який створив Олег Чуйко.