На Прикарпатті під охороною держави перебуває майже півтори тисячі пам’яток містобудування та архітектури, з них 133 – національного, решта – місцевого значення.

Це пам’ятки дерев’яної і мурованої сакральної архітектури, житлового і громадського будівництва, які зосереджені в основному в історичних містах. Обласна влада хоче паспортизувати 500 таких пам’яток до 2016 року з метою удосконалити ведення їх обліку та забезпечення державної реєстрації. На думку чиновників, це дасть більше даних про об’єкти. Нинішні паспорти пам’яток введені ще у 1972 році і мають ряд недоліків: відсутні відомості про сучасний стан об’єктів, недостатні наукові характеристики.

Івано-Франківськ ввійшов до десятка міст України, внесених до проекту Ради Європи про збереження давніх міст. Днями в столиці Прикарпаття презентовано альбом «Івано-Франківськ на давній поштівці» — видання раритетних поштових карток колекціонера Зіновія Жеребецького. Книжка вміщує репродукції 303  листівок у натуральну величину, котрі повертають нас в епоху давнього Станиславова, який уже майже 50 років — Івано-Франківськ.

Міська рада реорганізувала управління архітектури та житлово-комунального господарства. Рішення про це було прийнято на Х сесії Івано-Франківської міської ради.

Зокрема, ліквідовано управління житлово-комунального господарства, відділ транспорту і зв’язку, управління архітектури та містобудування та створено на їх основі два департаменти.

Для обговорення було винесене два проекти. Один з них вніс міський голова Віктор Анушкевичус, де передбачалось створення експертно-аналітичного відділу ради та незначні кадрові переміщення.

На лаві підсудних за хабар опинилися двоє посадовців Архбудконтролю.

Начальника інспекції та начальника Управління адміністративного забезпечення та ліцензування інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської області затримали на місці скоєння злочину співробітники СБУ у липні 2009 року.

Чиновники вимагали у підприємця 5 тисяч гривень за видачу йому ліцензії на право провадження діяльності, пов’язаної з будівництвом.

У ніч на понеділок, 28 березня, в Івано-Франківську обвалилася стіна однієї з найдавніших міських споруд - солодового цеху пивзаводу, який є пам'яткою промислової архітектури 18 століття національного значення.

"Сталося! - так лаконічно прокоментував репортерові "ГК" начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури ОДА Андрій Давидюк те, що трапилося з пам'яткою архітектури, і додав: - Можна вважати, що ми повністю втратили будівлю старої пивоварні".

28 березня в обласному Художньому музеї (м. Івано-Франківськ, площа митрополита Андрея Шептицького, 8) відбудеться нагородження лауреатів обласної премії ім. Я.Лукавецького - в галузі мистецтва та архітектури, народного та декоративно-ужиткового мистецтва.

Початок урочистостей о 14.00 год. Запрошуються представники засобів масової інформації.

Історія України останніх десятиліть рясніє численними втратами пам’яток архітектури, що стали жертвами будівельного буму. Сучасні скоробагатьки дуже часто мають власне бачення на історичну цінність, автентичність, коли йдеться про землю в історичному середмісті, на котрій мозолить око  якась будівля, котру чомусь названо пам’яткою. Як свідчить практика, майже ніколи державні інституції, покликані ніби захищати культурне надбання народу, не мають вирішального впливу на ситуацію.

Історія кожного міста складається з історій його мешканців. І дуже добре, коли серед мешканців був хоча б один магнат чи меценат, який залишив на пам’ять нащадкам хоча б одну будівлю, яка могла би претендувати на архітектурний шедевр. Але у Калуші, здається, не жив жоден магнат, тому історичну забудову міста можна назвати типовою. А ті старовинні будівлі, які збереглися до сьогодні, тримаються хіба що через якість тогочасного будівництва і не можуть претендувати на звання архітектурних перлин.

Справжнім архітектурним шедевром, прекрасним зразком сакральної дерев’яної архітектури Гуцульщини на колишніх теренах Австро-Угорської імперії була церква Успіння Пресвятої Богородиці, що у Жаб’ю-Слупійці.

У цій гуцульській святині молилися Богу, хрестили дітей, вінчали князів і княгинь. У ній бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Михайло Драгоманов, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Олександр Довженко та багато інших видатних українців.

Івано-Франківська міська рада вирішила оголосити конкурс на будівництво дамби і житлову забудову вздовж річки Бистриця Солотвинська від вулиці Галицької до залізничного мосту - території, схильної до паводків.

Про це повідомили в Івано-Франківській міськраді.

Як пояснив головний архітектор міста Ігор Гаркот, четвертий мікрорайон міста не захищений від повеней, і під час останньої повені в 2008 році значну частину його було затоплено. Оскільки в міськбюджеті коштів на будівництво дамби немає, то міськрада вирішила реалізувати комплексний інвестиційний проект житлової забудови з першочерговим будівництвом дамби. 

Одним з основних завдань державної політики у сфері охорони пам’яток містобудування та архітектури є здійснення комплексних заходів щодо обліку пам’яток містобудування та архітектури, які передбачають їх наукове вивчення, класифікацію та державну реєстрацію. З цією метою на Прикарпатті ухвалено регіональну програму паспортизації пам’яток містобудування та архітектури місцевого значення на 2011-2015 роки. Відповідне розпорядження підписав голова ОДА Михайло Вишиванюк 27 вересня ц.р.

Форма існуючих паспортів, запроваджена у 1972 році, має низку недоліків, що ускладнює пошук необхідної інформації про пам’ятки містобудування та архітектури. Нині підвищилися вимоги до інформації, необхідної для оперативного реагування на загрозу об’єкта під час будівництва, проведення меліоративних, дорожніх, земельних робіт в охоронних зонах. Проведення паспортизації дасть змогу збільшити обсяг даних про об’єкти, запровадити електронну форму збереження інформації про них, яка відповідатиме вимогам міжнародних конвенцій про охорону культурної спадщини щодо доступності інформації про пам’ятку містобудування та архітектури.

Чи не кожне місто, і не лише України, а й світу, має свої так звані місця любові: дерева, острови, мости, статуї, балкониѕ і звичайно, саме вони доповнюють традиційні світлини закоханих, здійснюють бажання, забезпечують вічне кохання чи щасливий шлюб та мають чимало подекуди чудернацьких і водночас надзвичайно романтичних легенд. Вони наче переконують, що кохання таки вічне і  має чимало втілень та облич. Івано-Франківськ серед міст, які мають символічні місця любові, не виняток.

Символ любові

2009 року в рамках міжнародного фестивалю «Свято ковалів» на пішохідній частині вулиці Незалежності «виросло» справжнісіньке «Дерево щастя» — спільна робота його учасників. Воно помітно прикрашає місто, іванофранківці його вже полюбили: від найменшого до найбільшого охоче випробовують на міцність металеву гойдалку, що є елементом дерева. А попрацювали ковалі на совість, адже витримує вона всіх.

В Івано-Франківську зносять історичну будівлю, в якій до Другої світової війни був розташований дитячий будинок під назвою "Вифлеєм".

Топографія Івано-Франківська поволі втрачає сліди тривалого перебування у місті добре організованої колись німецької громади. Ще наприкінці 70-х років, за радянської влади, перед початком будівництва облмуздрамтеатру, по-варварськи було знищено німецьку євангельську кірху. Церкву обклали вибухівкою і підірвали. Перед тим, як розсипатися, вона, кажуть, підлетіла вгору, ніби вознеслася до небес...

Якщо архітектуру називають музикою, що застигла в камені, то кожна вулиця історичного центру Івано-Франківська бринить своєю неповторною мелодією. Можна годинами ходити його вулицями, милуватися ліпними фасадами, створеними в давні часи, візерунками кованих балконів і воріт. Мелодії минулих епох не перебивають одна одну, а зливаються в гармонію краси.

Архітектурне обличчя міста до 1939 року формували сотні талановитих архітекторів. Але нині знаємо імена чотирьох десятків, не більше. А про їхні біографії, творчі шляхи — і того менше. В цих нотатках подаємо знайдену інформацію про двох архітекторів, які творили в Станиславові  20-х — на початку 30-х років минулого століття — Станіслава Трелю і Тадеуша Ковальського.

Архітектурним символом нашого міста є, безумовно, ратуша. Її проектував С. Треля, і це найвідоміша його робота. Ратушу почали споруджувати 1929 року з розрахунком закінчити в 1932-му. Але завадила світова економічна криза.

Краєзнавці і представники туристичної галузі знову порушують питання реконструкції палацу Потоцьких та створення на його основі культурно-мистецького туристичного центру, що став би своєрідною візиткою міста.

Концепція створення центру передбачає: перенесення художнього музею, передбачивши площі під «запасниковий фонд» та місце для проведення художніх вернісажів, виставок та презентацій; перенесення експозицій краєзнавчого музею, особливістю якого повинна бути історія нашого краю, його етнографічна специфіка, культурні цінності та регіональні особливості кожного району області, окремих місцевостей; створення музею міста Івано-Франківська на основі матеріалів краєзнавчого музею, музеїв Довбуша та Івана Франка; створення музею сучасного мистецтва; і окремо створення експозиції історії родини Потоцьких.

В Івано-Франківську працює рейдова група у складі представників управління архітектури і містобудування, муніципальної інспекції з благоустрою, управління торгівлі та міліції, яка виявляє самовільно встановлені торгові точки - так звані малі архітектурні форми (МАФи). Проте за останні 5 років жодного випадку знесення незаконно встановлених торгових точок у місті не було.

"Переважно підприємці організовують незаконний бізнес у найбільш людних місцях - це вулиця Хоткевича, Коновальця, Незалежності, Мазепи, Чорновола та район вокзалу. Тільки минулого року виявлено більше 50 порушників благоустрою", - повідомила заступник начальника управління архітектури Світлана Лосюк.

Знайомий архітектор сказав голові селищної ради Ланчина Надвірнянського району Михайлові Климку, що споруд такого архітектурного стилю в області лише дві. У нашому разі йдеться про будівлю колишньої школи, яка була збудована ще 1903 року. По суті, вона є своєрідною пам’яткою архітектури.

Ще до 90-х років минулого століття це просторе приміщення служило за прямим призначенням. Тут були класи, навчальні майстерні і навіть шкільний гуртожиток, адже вчилися діти й із навколишніх сіл. Та поступово будинок почав руйнуватися. Найбільші проблеми виникли з дахом. Бо стіни ще тієї славнозвісної австрійської побудови, як висловився один з місцевих жителів, такі моцні, що можуть стояти і стояти. Та стіни стінами, але загалом споруду визнали аварійною і, звісно, діти  навчатися тут уже не могли.

Немає закону, який забороняв би городянам міняти вікна з естетичних міркувань. Білі металопластикові, поруч з коричневим євробрусом та старими дерев'яними рамами на одному фасаді перетворюють колись гарний будинок у жалюгідне архітектурне посміховисько. Фотохудожник Юрій Бакай вирішив нагадати франківцям про те, що всі ми живемо в одному місті і разом відповідаємо за його красу.

Мистецьким проектом «Той, що тримає дах» Юрій Бакай прагне привернути увагу до процесів руйнування історичних архітектурних споруд, коли замість реставрації автентичних будинків вони реконструюються і модернізуються, старі рами, що досі залишаються якісними та надійними, замінюють металопластиковими склопакетами, які руйнують органічність фасадів старих будинків Івано-Франківська, псують та спотворюють архітектурну форму.

Стаття архітектора Зіновія Соколовського «Хто руйнує наше місто?» в №15 «Галицького кореспондента» від 15 квітня 2010 року видається актуальною, як ніколи. Дуже шкода, що місцеві засоби інформації не так часто, як хотілося б, звертаються до порушеної автором теми.

Не буду повторювати тези шановного архітектора про руйнування історичної частини Івано-Франківська новітніми забудівниками. Видається, на жаль, що більшість осіб, відповідальних за будівництво, видачу дозволів, архітектурне планування в місті, або просто некомпетентні, або ж керуються тільки власною вигодою й банальним принципом «відкату». Ц

Як за кілька років будівельного буму Івано-Франківськ втратив своє неповторне історичне обличчя - у статті архітектора Зіновія Соколовського.

Напередодні відзначення Міжнародного дня пам'яток архітектури 18 квітня франківські архітектори розповіли журналістам, чому «завдяки» забудівникам обласний центр вже не зможе потрапити до списку спадщини ЮНЕСКО.

Як за кілька років будівельного буму Івано-Франківськ втратив своє неповторне історичне обличчя - у статті архітектора Зіновія Соколовського.

На черговому засіданні комісії з призначення щорічної премії імені Ярослава Лукавецького за підсумками голосування визначено п'ятьох переможців у двох номінаціях “Образотворче і народне мистецтво» та «Архітектура і дизайн». Також вирішено, що урочисте вручення цьогорічним лауреатам Дипломів і Почесних знаків відбудеться 9 квітня 2010 року, в приміщенні Івано-Франківського обласного відділення Національної спілки художників України.

Сьогодні на засіданні міського виконавчого комітету у Івано-Франківську розглядали земельні та архітектурні питання. Голосували впевнено і дружно...адже Віктора Анушкевичуса не було.

Вона відбулася за участю заступника міністра культури і туризму Миколи Яковини, керівників області і галузі культури.

На Івано-Франківщині є майже 4 тис. пам’яток, що перебувають на державному обліку, понад сто з них – національного значення. Це пам’ятки археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування.