В обласному центрі відбулася акція "Завтра належить нам"

22 Червня 2011, 19:47 | Коментарів: 1
http://www.mvk.if.ua/photogallery/main.php?g2_view=core.DownloadItem&g2_itemId=396&g2_serialNumber=1На Вічевому майдані в обласному центрі відбулася акція "Завтра належить нам". Перед мешканцями міста виступив її організатор голова громадської організації "Закон і порядок" Володимир Турчин.

 

Зі словом до вірян звернувся священик УГКЦ.


Америцький край

21 Червня 2011, 13:00

Як і сто двадцять років тому, українські трудові емігранти продовжують відкривати для себе Америку через Канаду.

Про те, що в Америці можна майже задурно взяти багато землі, у прикарпатському селі Небилові Калуського повіту (тепер - Рожнятівського району) вперше почули від німецьких колоністів, які за часів Австро-Угорщини активно селилися на галицьких землях. Улітку 1891 року небилівці Іван Пилипів та Василь Єленяк (по-місцевому - Ілиняк) наважилися перевірити ці чутки і, назбиравши грошей на "корабельну карту", відправилися за океан. У вересні пароплав "Орегон" причалив у порту Галіфакс і на побережжя Канади зійшли перші українські трудові емігранти.

Відтоді минуло вже сто двадцять років, а Канада й надалі омивається хвилями української імміграції, яких дослідники-суспільствознавці нарахували вже чотири. Остання, "четверта хвиля" розпочалася рівно через сто років після "відкриття Америки" Пилипівим та Єленяком, водночас зі здобуттям Україною незалежності, і триває дотепер. Що постійно шукають і чого ніяк не знаходять за океаном українці?

За землею за океан

Тих найперших відкривачів, як тоді казали, Америцького краю виганяла з рідних сіл, насамперед, безпросвітна нужда. Землі було мало, на бідних прикарпатських ґрунтах селянам годі було прогодувати сім'ю, а не те, щоб доґаздуватися до якихось статків.

У Канаді ж поселенцям за символічну плату в десять доларів давали так званий "гомстед" - 160 моргів (64,7 гектара) землі, на якій вони зобов'язувалися впродовж трьох перших років збудувати будинок та розпочати господарювання на 30 моргах. Кожен український емігрант сам обирав собі земельний наділ, а на будівництво житла безкоштовно отримував від тутешнього уряду лісоматеріали. Для «першої хвилі» української імміграції страшенно важило те, що в Канаді на власній ділянці все було безплатним та залишалося виключно у власності і для вжитку українського піонера, у той же час в Австро-Угорщині їм доводилося платити навіть за збирання хмизу на опалення.

У місцевостях, де селилося понад 30 родин з України, виділяли додатково 65 гектарів землі для будівництва церкви і хати для священика. Якщо в поселенні було не менше десяти дітей, канадський уряд будував школу і виділяв дві третини коштів на її утримання. Двоє делегатів від кожної української колонії одержували безкоштовні проїзні квитки для поїздок країною. Щоправда, аби скористатися всіма цими пільгами, потрібно було вступити в товариство опіки «Союз» і платити 50 центів вступних та стільки ж щомісячних членських внесків.

Загалом, прихильна до емігрантів політика тодішнього канадського міністра внутрішніх справ Сіфтона (1897-1903) була спрямована на те, щоб заселити "дикий захід" цієї країни - цілинний пояс степових провінцій Альберти, Саскачевану, Манітоби - переселенцями, зокрема з Західної України. На галицьких землях тоді вели активну агітацію за переселення до Канади сотні агентів, які представляли еміграційні бюро, транспортні компанії і канадські промислові підприємства. Поширюючи агітаційні брошури та листівки, вони не тільки вербували, але й бувало обдурювали неграмотних і необізнаних селян. На весь світ наробила розголосу оказія у 1897 році, коли галицьких емігрантів обманом перевезли замість США на Гавайські острови і змусили працювати на плантаціях цукрової тростини, як справжніх невільників. Щоб убезпечити українських емігрантів від таких аферистів, тодішнє українське суспільство гуртувалося, утворюючи різноманітні опікунські товариства, які виникали часто з ініціативи греко-католицького духовенства.

До кандидатів на виїзд до Канади, як свідчать документи, ще в той час висувалися певні вимоги: вік - від 18 до 50 років, робота хліборобами або на фермі не менше року. Передусім треба було пройти медичну комісію, вміти читати хоча б однією мовою. Ще одна умова - отримання паспорта і придбання квитка на корабель, так званої корабельної карти.

Найжвавіший морський шлях емігрантів зі Східної та Південної Європи починався з порту тоді ще австрійського міста Трієст, де базувалися пароплави Британської морської транспортної компанії CUNARD LINE, яка в 1880 році розпочала регулярні пасажирські перевезення між старим континентом та США. Білет на пароплав коштував 90 доларів, але переселенцям робили всілякі знижки. Частина галицьких емігрантів обирала також "північний потік" втечі до Америки із портами в Бремені, Антверпені та Гамбургу...

Ще до Першої світової війни до Канади прибуло близько 170 тисяч іммігрантів із Західної України. У канадських степах виникали поселення з дивними для американців назвами Київ, Львів, Нова Коломия, Теребовля, Мазепа, Петлюра. І тепер Канада займає друге місце у світі за чисельністю українців, які становлять 4 відсотки усього населення цієї країни. За офіційними даними 2006 року, в Канаді проживає понад 1 мільйон 200 тисяч українців.

До речі, один із канадських першопоселенців Василь Єлиняк прожив майже сто років (помер у 1956 році) і на власні очі бачив, як українці заселяли Канаду під час перших трьох хвиль еміграції, крок за кроком, долаючи тяжкі перепони, здобуваючи собі визнання.

Від себе не втечеш

Канада дотепер залишається однією з найбажаніших країн для потенційного емігранта з України. А покинути нашу державу, за підрахунками деяких соціологів, бажає кожен третій українець (такі дані, наприклад, наводять офіційні сайти приватних еміграційних служб). Прикметно, що представникам "останньої хвилі" українських емігрантів уже не йдеться про втечу від нужди чи політичних переслідувань, як їхнім попередникам. Для більшості теперішніх іммігрантів цей крок був просто вибором нового місця проживання, більш комфортного та стабільного, ніж будь-яке місце в Україні.

"Це був просто спокійний переїзд без політичної чи економічної мотивації, - розповідав репортерові "ГК" мешканець Торонто Микола Лялюк, родом із Болехова. - Власне в мене була внутрішня окрема мотивація: мені не подобалася та Україна, в котрій я жив. Проте, коли ми з дружиною переїжджали до Канади, то тримали в голові, що повернемося назад через декілька років, коли Україна, безсумнівно, стане частиною Європейського Союзу. Канаду обрали тому, що це була країна, куди на початку двотисячних років можна було офіційно і порівняно швидко переїхати".

Із п'яти варіантів імміграції до Канади найчастіше обирають процес незалежної імміграції, який не має таких обмежень, як сімейне спонсорство, клас бiженцiв, бiзнес-клас та провiнцiйнi програми. Щоб пройти цей процес, необхідно, заповнивши спеціальну анкету, набрати певну кількість балів, які нараховуються з врахуванням віку, освiти, професiї, професійного досвiду, знання англiйської або французької мови, а також наявності родичiв у Канадi. Це робиться з метою вибрати серед потенційних емігрантів тiльки тих осіб, якi вiдповiдають специфiчним iммiграцiйним вимогам канадського уряду.

"Заповнили анкети, сплатили усі мита за послуги канадському посольству і візи, прочекали два роки і все, - розповідав про свою еміграцію пан Микола. - До посередників ми не зверталися, оскільки моя дружина уже тоді вільно володіла англійською. У посольстві нам потрібно було показати, що у нас на рахунку в Канаді є певна сума грошей (4-5 тисяч канадських доларів на людину), тож ми зв'язалися через Інтернет із філією української кредитової спілки в Торонто, відкрили там рахунок".

Як зізнався мій співрозмовник, його першими враженням від Канади було запаморочення від довколишньої багатомовності та надзвичайно чистого і густого (після Києва) повітря, яке аж страшно було вдихати на повні груди. Вражала також довколишня чистота і дика природа у великому місті: білки, єноти, лисиці та койоти у парках і на вулицях. Здивували самі канадці, які не п'ють пиво на вулицях і практично не палять.

"Моя дружина не одразу звикла до цього культурного середовища, власне, ми були і дотепер є ментально більше американськими людьми, - розповідав Микола Лялюк. - За своєю натурою канадці доброзичливі, проте досить замкнуті та малоемоційні люди, мабуть, далася взнаки сувора природа й історична спадщина. Канадці ж дотепер номінально під королевою - так звані лоялісти - ті, що програли війну американцям. І це їхній вічний комплекс неповноцінності. Вони загалом терпіти не можуть американців десь так, як українці росіян чи англійці - французів. Сама ж канадська нація ділиться на англо-саксів та квебекуа - франкомовних. І це вже, як в Україні - Захід та Схід. Тобто в принципі довкола нас нічого не змінилося, ми переїхали в таку ж суспільно-політичну біполярну ситуацію, але набагато цивілізованішу".

Як розповідає Микола Лялюк, канадський уряд виділяє досить багато коштів на адаптацію новоприбулих, але про соціальні допомоги та безплатні курси англійської треба довідуватись. В Торонто існує ціла канадсько-українська суспільна служба, яка фінансується державою. Можна також сподіватися допомоги й від діаспори. Але в цьому середовищі воліють спілкуватися зі своїм колом, яке формувалося кожною з чотирьох хвиль української еміграції. "Для себе я визначив такі типи канадців українського походження, - ділився своїми міркуваннями мій співрозмовник. - Англомовні, котрі тільки володіють прізвищами і не більше, знаючи, що в них є українська кров. Англомовні, котрі, проте, цікавляться Україною та знають її історію й культуру на рівні вареників. Двомовні, котрі активно беруть участь в канадсько-українських суспільно-політичних колах. Україномовні, котрі часто їздять в Україну і мають тісні стосунки з ріднею. Російсько-україномовні, які не беруть участі в справах діаспори і проживають у російських районах міста - в основному із Східної України. Дивно, але є ще канадці єврейського походження, чиї предки виїхали за різних історичних часів з українських міст, - вони також визнають свою причетність до України. Наразі в Канаді у колах діаспори відбувається зміна поколінь і з притоком нових іммігрантів буде формуватися новий тип - з ознаками усіх канадців українського походження".

За спостереженнями пана Миколи, зазвичай новоприбулі намагаються втриматися в Торонто, де простіше знайти просту роботу для виживання, підтримувати стосунки з українськими спілками та організаціями, відвідувати магазини з усіма українськими продуктами - рідними ковбасами та салом, сємочками та березовим соком в трилітрових банках. Кефіром, ряжанкою та готовими шашликами.

На відміну від Сполучених Штатів, канадська фінансова система вистояла під час кризи і захистила в важкі часи звичайних канадців. І тепер тут роботящому українцеві є де знайти роботу. Працюючи на будові, вони заробляють 4-5 тисяч доларів на місяць. Причому ціни на окремі продукти харчування в супермаркеті можна знайти нижчі, ніж в Україні. Проте мій співрозмовник стверджує, що їхав у Канаду не заради дешевих продуктів і високих зарплат.

"Помилково вважати, що якщо ти переїхав в іншу країну, то все зміниться і стане інакше, - вважає Микола Лялюк. - Досвід показує, що нічого не зміниться, поки ти не зміниш те, що ти привіз з собою в своїй голові. Звички, погляди, характер, смаки, переваги. Все досить зацементовано у голові кожного з нас і, відповідно, впливає на твоє подальше життя, де би ти не був. Побут в Канаді такий, яким ти його бачиш в своїй голові. Звик жити в місті у засміченому районі - будеш мати таке ж і в Канаді. Прагнеш жити в лісі безлюдному - будь ласка, живи. Тобто ми тут маємо величезний вибір щодо якості та характеру побуту. Ніхто нікого тут не силує, ні над ким не кепкує. Власне це і називається вільною країною".


Івано-Франківськ третій рік поспіль зайняв третє місце в рейтингу "55 кращих міст для життя в Україні"

16 Червня 2011, 9:46
http://i1.focus.ua/img/a/8/2/188428.jpg?1307608124      Підтвердженням високого статусу міста Івано-Франківська є зайняте третій рік поспіль третє місце в рейтингу «55 кращих міст для життя в Україні», який складається журналом «Фокус», після таких великих міст, як Одеса і Київ.

      Вже впродовж п’ятьох років існування рейтингу Івано-Франківськ ніколи не виходив за межі чільної п’ятірки.
      Краще місто обирали за тринадцятьма критеріями, зокрема, екологія, ціни на житло, рівень злочинності, інфраструктура, заробітні плати, рівень безробіття, культурна і туристична привабливість.
   


Хмарочос проблем

27 Травня 2011, 13:27
http://www.ivfrankivsk.if.ua/photo/photo/pasichna/big/4035.jpgЯк живуть мешканці висотної споруди, розповідає голова будинкового комітету Ганна СЕРЕДЮК.

Цей будинок різко виділяється з-поміж звичних у спальних районах Івано-Франківська дев’ятиповерхівок.
За адресою «вул. Набережна, 32» розташувався найвищий житловий будинок обласного центру, який налічує 14 поверхів. Але специфіка цієї багатоповерхівки не тільки в її висоті, а й у купі проблем, яку його мешканці намагаються розгребти же багато років, здебільшого самотужки.

Ціни: сьогодні і сто років тому

22 Квітня 2011, 12:33

Крамнички по вул. Сапіжинській (тепер – вул. Незалежності)

Згідно з "індексом борщу", мешканець Станиславова сто років тому міг за місячну зарплату зварити у вісім разів більше борщу, ніж сьогоднішній мешканець Івано-Франківська.

В Україні дорожчає все і стрімко. Харчі, вода, електрика, газ, бензин, одяг, ліки... Спробуйте назвати хоч якийсь продукт чи послугу, ціна якої не те що впала, а бодай втрималася на одному рівні протягом року. Ну, хіба предмети розкоші, які й так більшості населення недоступні.


Біля обласної клінічної лікарні заклали «Алею життя»

13 Квітня 2011, 8:42

http://lady.open.ua/img/users/1763/sakura_alley_wide.jpg«Алею життя» з 30 саджанців сакури, подарованих Івано-Франківщині міністром МНС України Віктором Балогою з його малої батьківщини, Закарпаття, посадили 12 квітня біля обласної клінічної лікарні в Івано-Франківську голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк, голова обласної ради Олександр Сич і директор департаменту авіації МНС України Євген Червоненко.


По кому б’ють подвійні стандарти затягнутого паска?

09 Березня 2011, 11:00

http://www.galychyna.if.ua/typo3temp/pics/904dee2521.jpgМайже всі ті неподобства, в яких донецькі раніше звинувачували Ющенка та уряд Тимошенко, повторюються і нині. Ніяких економічних чудес для виконання щедрих електоральних обіцянок «поліпшити життя вже сьогодні» нова «регіональна» влада придумати не змогла, тож вона звично полізла в чужі кишені — однак не тільки МВФ, а й народу. Внаслідок такої політики гонка цін і тарифів стала в Україні настільки звичною справою, аж складається враження, що люди вже й перестали звертати на це увагу. Однак їм все-таки доведеться здригнутися, бо тарифи знову боляче вдарять по них, і з 1 квітня буде ще більше не до сміху...


«Королі вулиць» заробляють на почутті жалю

18 Лютого 2011, 12:42
http://umdpl.info/files/photos/1241098996.jpg «Пане, пане, подайте пару копійок», – чуємо щодня жалісливе завивання, проходячи людними вулицями Івано-Франківська. Цьогорічна тепла зима стала справжнім благом для жебраків. Посилено працюють «ветерани вулиць», періодично з’являються і новачки. Що спонукає людей іти на вулицю з простягнутою рукою? Матеріальна скрута, скажете ви. Але коли одні, жебракуючи, намагаються заробити на ліки чи харчі, не маючи інших джерел надходження грошей, то існує й інша категорія бідняків, які отримують від такого заняття ще й неабиякий адреналін.

Бракує грошей на їжу

07 Лютого 2011, 12:32

Однієї зарплати уже не вистачає на те, щоб кожного дня готувати борщ та вареники для сім'ї середньостатистичних івано-франківців.

Щоб приблизно визначити добробут тієї чи іншої нації, у світі давно використовується так званий «індекс гамбургера». Дослідники вивчають, скільки таких булочок із сосикою, які продаються скрізь у світі, на одну середню зарплату можна придбати в тій чи іншій країні, і роблять висновок про рівень достатку громадян.


Життєве кредо мера Віктор Анушкевичус: Мої двері відчинені для всіх, хто прийде з конструктивними пропозиціями

20 Січня 2011, 15:24

Обрання вдруге Віктора Анушкевичуса міським головою Івано-Франківська переконує, що більшість жителів міста задоволені його роботою чи просто сприймають його. Мабуть, це закономірно, адже за період першої каденції мер виконав із 45 задекларованих передвиборчих обіцянок — 33, сім втілив у життя частково, а з п’ятьма, які йому не вдалося реалізувати у зв’язку з низкою суб’єктивних причин, обіцяє справитися під час теперішньої каденції. Нині ми запросили нового-старого міського голову Івано-Франківська В. Анушкевичуса до розмови.


Життя на прожитковий мінімум вимагає максимальних фантазії, терпіння і сили духу

13 Грудня 2010, 12:43

http://ridnaua.org/wp-content/uploads/2010/11/groshi2.jpgЕксперимент “Життя за прожи-тковий мінімум”, який проводив Національний форум профспілок України, став резонансним у суспільстві, однак, не дістав відгуку від представників влади. Проект завершився ще на початку листопада. А у грудні розмір прожиткового мінімуму зріс на 15 гривень і становить 923 гривні. Однак, і ці кошти не виручили б учасників проекту. Переможниця проекту, жителька Івано-Франківська Ганна Покотило, протрималася місяць тільки завдяки власній ощадливості та винахідливості, повідомляє ТРК “Україна”.


Експеримент провалився: добровольці не змогли прожити місяць на прожитковий мінімум

01 Листопада 2010, 11:36

http://novynar.img.com.ua/img/forall/a/1398/76.jpgСпроба прожити місяць на 907 гривень - саме стільки становить прожитковий мінімум - провалилася.

Експеримент організував Національний форум профспілок України (НФПУ).

Як повідомляє ТСН, за 29 гривень і 25 копійок на день жоден з п'яти учасників випробування місяці не прожив.

"Іван Луна вилетів з експерименту за 4 дні до кінця, у нього закінчилися гроші. Така ж історія у Ганни Покотило. З купленої на прожитковий мінімум їжі залишилася тільки картопля. На ній протягнути не змогла - заклала свої 20 гривень", - йдеться в повідомленні .



Співпраця рятувальників та Церкви задля збереження людського життя

01 Листопада 2010, 8:23

Незважаючи на постійні звернення Головного управління МНС до  мешканців області щодо необхідності дотримання громадянами правил безпеки життєдіяльності, кількість трагічних випадків на Прикарпатті  і далі зростає. Щоб  привернути  увагу людей до даної проблеми, рятувальники  заручаються і  підтримкою Церкви.  Зважаючи на ситуацію, що склалася в області з пожежами, надзвичайними ситуаціями, травмуванням та загибеллю людей на них Головним управлінням МНС в області ініційовано прийняття разом з представниками релігійних конфесій області спільного Звернення до   мешканців Івано-Франківщини щодо дотримання громадянами правил безпеки життєдіяльності, особливо  в осінньо-зимовий пожежонебезпечний період.


Кроки до «писанкового» Прикарпаття За півроку в області відкрили близько 200 соціально значущих об’єктів

28 Жовтня 2010, 15:00

Попри незавидне фінансове становище в державі, на Прикарпатті останніми місяцями спостерігається доволі позитивна динаміка із введенням у дію нових об’єктів соціально-економічного й культурного призначення та з реконструкцією чинних — приміщень шкіл, ФАПів, клубів тощо, які того потребували. Принаймні узагальнена статистика засвідчує, що в травні—жовтні 2010 року на Івано-Франківщині здали в експлуатацію 186 новозбудованих та оновлених чи то газопроводів, мостів, доріг, будівель, чи й інших об’єктів, вельми важливих для життєдіяльності територіальних громад міст і сіл нашої області. І переважна більшість із них — це ті, які споруджували та реконструювали під безпосереднім контролем чи й під егідою облдержадміністрації, яку очолив у березні Михайло Вишиванюк.


“Життя на прожитковий мінімум” — не життя

25 Жовтня 2010, 11:00

http://www.vikna.if.ua/images/uploads/n26-5.jpg1 жовтня Національний форум профспілок України розпочав соціальний експеримент “Життя на прожитковий мінімум”, у якому беруть участь п’ятеро людей із різних регіонів України та різних соціальних груп: Іван Місяць — охоронець з Вишгорода, Ганна Покотило — вчитель із с. Вовчинця під Івано-Франківськом, Сергій Чижов — профспілковий лідер із Запоріжжя, Леонід Алпатов — студент із Луганська та Євгенія Суярко — журналіст із Сум.

За умовами експерименту, учасники протягом місяця живуть на суму, офіційно визнану як прожитковий мінімум в Україні (з жовтня 2010 року — 907 грн. — Авт.). Прес-служба НФПУ на сайті http://www.nfpu.org.ua постійно веде хроніку експерименту, ретельно фіксуючи у щоденниках учасників їхні витрати та думки.


Відбувся Муніципальний форум сталого розвитку

25 Жовтня 2010, 9:44

http://msdp.undp.org.ua/data/news/114_t1_big.jpg        20 жовтня 2010р. відбувся черговий Муніципальний форум сталого розвитку з питань покращення якості життя мешканців м.Івано-Франківська шляхом спільного впровадження місцевих ініціатив сталого розвитку.
        Відкрив форум міський голова п.В.Анушкевичус, який привітав учасників та підвів підсумки реалізації програм соціально-економічного розвитку міста у 2006-2010рр.
      


Велосипедам — зелену вулицю

19 Жовтня 2010, 13:39
Велосипедний рух в Україні як засіб транспорту, рекреації й альтернатива засиллю бензиново-дизельних авто має стати жвавішим. Про це йшла мова на дводенній міжнародній конференції «Велофорум-2010», що відбулася в івано-Франківську. В ній взяли участь представники муніципалітетів, громадських організацій, ініціативних груп, комерційних фірм з України, Польщі, Словаччини та інших країн Центрально-Східної Європи. Форум розглянув шляхи поширення в нашій країні найкращих європейських практик у сфері розвитку велокультури. Конференція стала можливою за фінансової підтримки посольства США в Україні, яке визнало переможцем проект «Педалювання місцевих змін», що його подала на розгляд міжнародних експертів громадська організація «Центр соціальних та ділових ініціатив» з Яремча.

Дослідження: Вперше за 100 років тривалість життя українців збільшилася

05 Жовтня 2010, 15:38

http://novynar.img.com.ua/img/forall/a/1357/95.jpgКолишній міністр охорони здоров'я України Микола Поліщук заявив, що в період з 2007 року по 1 січня 2009 року медики спостерігали збільшення тривалості життя українців на 1,3 року.

За словами екс-міністра, таке збільшення тривалості життя українців спостерігається вперше з 1906 року.

Також Поліщук додав, що з 2006 року було проведено глобальне дослідження серед 600 тисяч мешканців України.


До самостійного життя готують випускників інтернатів

13 Вересня 2010, 11:26

http://www.tver-obraz.ucoz.ru/saitij_school/foto_Internat.jpgМережею центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Івано-Франківської області у вересні поточного року відновлено роботу в інтернатних закладах щодо підготовки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – учнів старших та випускних класів, до самостійного життя.

Навчання дітей зазначеної категорії здійснюється за «Програмою ЦСССДМ із соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа учнів старших та випускних класів інтернатних закладів, шкіл соціальної реабілітації та осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», затвердженою наказом Держсоцслужби від 04.06.2010 № 31.


ЛЕДАРІ ДО СТАРОСТІ НЕ ДОЖИВАЮТЬ

13 Серпня 2010, 14:42

Що таке бути щасливим? Мудреці визначили цей стан ще кілька тисячоліть тому. Щасливий той, хто здоровий і живе довго, цікавиться всім, що його оточує, вміє уникати обставин, які передчасно додають людині років.

Старість починається тоді, коли жоден із нас цього ще не здатний усвідомити. Адже розпад білків, порушення мембран клітин і загибель частини з них виникають уже на зародкових етапах розвитку організму.

Та для нас важливе інше — не допустити, щоби внаслідок байдужого ставлення до себе порушувалась нормальна регуляція внутрішніх органів, виникали захворювання, які передчасно роблять нас людьми похилого віку.

Ви звернули увагу: під час знайомства лікар неодмінно поцікавиться, скільки вам років. Не формальна цікавість спонукає його до цього. Оцінюючи стан здоров’я, медику важливо з’ясувати, наскільки ваш календарний вік відповідає вікові біологічному. В чому тут секрет?


«Тьотя з помиями»

29 Липня 2010, 15:52

Кажуть, що безвихідних ситуацій не буває. Але ця жінка вже не один рік перебуває в морально-психологічному стані безвиході, і їй самій — одинокій, «обдарованій» у свої 60 літ цілим букетом недуг, з мізерною пенсією — виходу з критичної життєвої ситуації не знайти. Лише від здатних зрозуміти оту людську безвихідь і простягнути їй руку для порятунку, від наділених почуттям справжнього милосердя може розраховувати Ольга Голубченко на допомогу. А поки що численні звертання жінки до посадовців вищого і нижчого рангу залишаються безрезультатними: мовляв, ми не винні, що у вас так склалося життя, вам зостається лише одне — чекати, поки підійде ваша черга...

Лукавлять автори відповідей Ользі Григорівні, бо йдеться про загальну чергу тих, хто перебуває на квартирному обліку в Івано-Франківському міськвиконкомі. А О. Голубченко в цьому довжелезному списку значиться під номером 6 853, який лише створює ілюзію щодо можливості поліпшення житлових умов пенсіонерки до кінця її життя.


Жива хата

05 Липня 2010, 15:51

Станіслав Вінценз, автор знаменитої епопеї «На високій полонині», був незвичайним і дивним письменником. Він був поляком, але його першою мовою була гуцульська, якою, зрештою, Вінценз думав, пишучи книгу про Гуцульщину, перекладаючи свої думки на польську. Він був філософом і культурологом, але половину свого життя прожив у наших горах - у Криворівні і Бистреці, серед наших людей. Карпатський космос був його космосом, на який, однак, він міг подивитися з точки зору всесвітньої історії.

Дивною і небаченою є і його книжка. Історії, спостереження, міфи і сюжети переплітаються в ній, утворюючи барвистий клубок, яким лише і може бути справжнє життя.

На осінь цього року заплановане видання повної версії «На високій полонині» Станіслава Вінценза в українському перекладі Тараса Прохаська.


Вчені: На супутнику Юпітера могли б жити близько трьох мільйонів живих організмів

31 Травня 2010, 11:23

http://novynar.img.com.ua/img/forall/a/1174/41.jpgНа супутнику Юпітера - Європі, води настільки збагачені киснем, що могли б забезпечити існування мільйонів тонн риби.

Такий висновок зробили планетологи з Університету штату Арізона. З цього відкриття випливає можливість існування примітивного життя, схожого на земне.

Європа, супутник, що нагадує за розмірами Місяць, повністю вкрита океаном, який ховається під крижаною оболонкою товщиною у кілька кілометрів. Глибина океану складає близько 160 км.


Паперові літачки студентських думок

19 Травня 2010, 13:55

Здавалося, про що ж можуть думати студенти під час пар: звісно, про навчання і лише про нього. Проте це не завжди так. Як писав Василь Симоненко: «Можна прострелити мозок, думки ж не вбить». Та попробуй-но викинути їх з голови, якщо вони набагато важливіші за монотонну лекцію навіть найулюбленішого та найцікавішого викладача. А в мудрих голівках студентів рояться різноманітні думки — від основних законів квантової механіки до хитрощів моделювання паперових літачків. Мені стало цікаво: а все-таки про що вони мислять та мріють під час лекцій? Отож запрошую у мандрівку заплутаними, серйозними та не дуже студентськими думками.


Життєва дорога – від афганської війни до пожежно-рятувальної служби

12 Лютого 2010, 15:56

Кожна країна в своїй історії має дати, забувати про які не дозволяє історична пам’ять, бо саме вони є свідченнями мужності і героїзму її народу, досвідом, який по-новому сприймається кожним новим поколінням, уроком, з якого потрібно зробити належні і правильні висновки. Саме такою датою є 15 лютого, коли щорічно у відповідності до Указу Президента в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Особливе місце у цьому відзначенні займають учасники бойових дій в Афганістані, котрі сповна виконали свій інтернаціональний обов’язок –  надання допомоги дружньому народові, з честю та гідністю пронісши через жах війни звання воїна-інтернаціоналіста.


Врятував життя на свято

23 Грудня 2009, 10:41
20 грудня – у день професійного свята міліціонерів, близько восьмої години ранку в Івано-Франківську працівник кінологічної служби УМВС в області Роман Кульбанський поспішав на роботу, коли обіч дороги помітив лежачого на снігу чоловіка, а навколо нього скупчення бездомних собак. Ветеран міліції упізнав бідолаху.

Від чого помирають люди

31 Серпня 2009, 9:52
Людське життя є коротким. А інколи, воно ще й обривається через певні зовнішні причини.  Протягом січня-червня 2009 року в Івано-Франківській області від зовнішніх причин у побуті померли 417 осіб. З них: 11 пішоходів, що потерпіли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 30 пасажирів легкових авто загинули внаслідок ДТП, 13 померли від інших транспортних нещасних випадків. 29 людей загинули внаслідок падіння, 39 – втопились, 24 - задихнулись без повітря, 29 - загинули під час пожежі

Сторінки: