Нагадаємо, зачіпкою до попереднї публікації було пікетування активістів обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал» та молодіжної Рефентури КУН із закликами: «Геть з музею!» Пікетувальники вимагали звільнити Руслана Коцабу із займаної ним посади, мотивуючи прохання тим, що він не науковий працівник і очолювати музей не має права.

    Здавалось би, покричали, кісточки перемили один одному, місцева преса активно обсмакувала заяви та відмовки кожної з сторін конфлікту. Попіарились і досить. Натомість справа лише загострилася.

    Кореспонденту Івано-Франківського оглядача стало  відомо, що на члена товариства «Меморіал», яка особисто прокоментувала незгоду із призначенням на керівну посаду пана Коцабу, було вчинено тиск. 

    Пусти цапа в капусту

    Варто чи не варто наголошувати про те, що вельмишанований рибінспектор не інакше, як старі маразматики заслужених меморіалівців, не називає. Востаннє він вирішив настрахати стару та немічну жінку. Жодної заяви чи невдоволення офіційно, натомість у приватній розмові щедрість виражальних засобів Руслана Коцаби зашкалює. Ганебні вислови, погрози та шантаж торкнулись Омеляна Левицького, Марії Турчин та Розалії Шевчук.

    Члену Меморіалу Марії Турчин Коцаба дорікнув тим, що вона займається не своєю справою, а коментар в газету прокоментував як «бабське» інтерв’ю.

    «Він  каже, що доктор наук. То якщо він доктор наук лісівництва чи сільського господарства, а в нашій державі є чимало проблем і в одній, і другій галузі, тож нехай працює на благо там», – попри всілякі оказії пані Марія Турчин непохитна.

    Коцаба  телефонував до незгідних з його призначенням членів правління та проводив з ними «мирні» бесіди.

    «Як ви сміли проти мене голосувати»? – безпардонно запитує Руслан Коцаба історика Омеляна Левицького у телефонній розмові.

    Омелян Левицький дивується, чому Руслан Коцаба так вперто добивається власного призначення на посаду очільника музею. Тим більше, що в музеї постійно ведуть дослідницьку та наукову роботу. А він, не маючи відповідного фаху, не може цього робити. Історик каже, що минули ті часи, коли міліціонери ставали священиками, а непрофесіонали займали високі пости. Треба призначати спеціалістів, а не тих, хто комусь подобається або просять за когось.

    Вперше  питання про затвердження Руслана Коцаби на посаді директора музею Визвольних змагань постало ще 24 липня цього року. Отримавши відмову, він заявив, що знімає своє запит як несвоєчасний.

    16 вересня засідання правління Меморіалу проводили знову. Головним питанням порядку денного було висунення кандидатури, самим Коцабою, на посаду директора музею. Відтак члени правління товариства прийняли два рішення: проголосували про висловлення недовіри виконуючому обов’язки директора музею (за – 6, проти – 1). На вакантну посаду меморіалівці запропонували Ярослава Коретчука: за – 6 присутніх, проти – 0, утримались – 1.

    Бачачи, що його справа безнадійна, Руслан Коцаба заявив, що проти нього задіяний політичний сценарій. Переконує, що буде вчитись важкій щоденні праці в музеї, але на іншу посаду не погоджується.  

    Мовчання  не золото, а привід для судового позову

    Справа мала продовження на минулій сесії облради. Голова КУН в Івано-Франківській області Богдан Карлович Борович на обласну сесію виніс депутатський запит. «Причиною запиту є незаконне протиправне рішення начальника управління культури обласної державної адміністрації п. В. Федорака про призначення на посаду директора музею Визвольних змагань Прикарпатського краю людину, яка згідно установчих документів, не була затверджена на цю посаду засновниками даного музею...», – йдеться в документі. Нагадаємо, що засновниками музею є обласне історико-просвітницьке товариство «Меморіал» і лише члени правління можуть вибирати керівника закладу.

    Богдан  Борович з трибуни зачитав результати голосування за 24 липня 2009 року. Наголосив, що більшість голосів висловили недовіру кандидатурі Руслана Коцаби. Попри те 10 серпня 2009 року начальник управління культури ОДА своїм розпорядженням призначив екс-рибінспектора на посаду в. о. директора музею.

    16 вересня на наступному засіданні  членів Меморіалу в.о. повторно винесли недовіру. Відтак від імені правління обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал» пан Борович вимагає від керівництва області забезпечити дотримання чинного законодавства в призначенні директора управління культури ОДА.

    «Справа дійшла вже до абсурду, – говорить член правління товариства Роман Салига. – Коцаба йде до свої мети по трупах».

    На часі пан Салига радиться з юристами і залишати дискусійне питання не збирається. Товариство має на меті відновити остаточно законні права і вже виробили план дій.

    Нагадаємо, упродовж десятка років Івано-Франківське обласне товариство «Меморіал» продовжує активну роботу на Прикарпатті. Його члени проводять розкопки поховань жертв репресій комуністичного режиму, створюють книги пам’яті в районах та містах, збирають експонати для Івано-Франківського музею визвольних змагань, ведуть просвітницьку роботу в школах. Одним з напрямків роботи товариства стало активне збирання свідчень злочинів комуністичного режиму на Галичині.