Найбільші загрози для трудових колективів відступили і навіть з’явилася надія на нові перспективи — такий, якщо говорити коротко, підсумок зробили делегати звітно-виборної конференції обласної організації профспілки працівників нафтової і газової промисловості, що відбулася в Івано-Франківську. Втім, проблем ще залишається чимало.

Найважчими для підприємств галузі, як зазначив у своїй доповіді голова обласної ради профспілки Святослав Остап’юк, аналізуючи діяльність 25 профспілкових організацій за п’ятирічний період, видалися власне два останні роки. Наприкінці 2008 року під загрозою скорочення опинилася значна частина кваліфікованих працівників Прикарпатського УБР. Тоді, як відомо, обласна рада галузевої профспілки та профспілковий комітет управління бурових робіт зробили все можливе, аби не допустити реалізації цих намірів керівництва ВАТ «Укрнафта». Хоча на той час було вже підготовлено накази про наступне скорочення обсягів буріння в Івано-Франківській і Львівській областях. До речі, на звернення галузевої профспілки відгукнулися й обласна рада та облдержадміністрація, і народні депутати України, які допомагали відстояти право висококваліфікованих бурильників на працю. Також обласній раді галузевої профспілки вдалося майже на два роки загальмувати процес вивільнення працівників відділу робітничого постачання УМГ «Прикарпаттрансгаз».

У час кризи частина роботодавців галузі робила спроби використати об’єктивні фінансові труднощі як ширму для погіршення умов праці найманих працівників та її оплати. Зокрема на межі 2008-2009 років правління ВАТ «Укрнафта» вирішило перевести колективи структурних підрозділів на чотириденний режим роботи. Але цей намір керівництва акціонерного товариства викликав потужний спротив профспілкових організацій. Зокрема, профком НГДУ «Долинанафтогаз» у відповідь на незаконні дії адміністрації щодо скорочення робочого часу нафтовиків підготував своє звернення до прокуратури. Зрештою, принципова позиція профспілкового активу змусила правління ВАТ «Укрнафта» відмовитися від цих намірів.

Сьогодні, як зазначалося на конференції, вже не стоїть питання скорочення працівників Прикарпатського УБР — одного з провідних підприємств такого профілю в Україні. Більше того, з’явилася надія на певні перспективи спочатку для бурильників, а відтак і для нафтогазодобувників. Вони пов’язані з тим, що нарешті начебто практично вирішено питання стосовно видачі спеціального дозволу на промислову розробку Микуличинського родовища.

Однак збереження робочих місць і забезпечення роботою понад 17 тисяч працівників нафтової і газової промисловості Прикарпаття — це, образно кажучи, лише один бік медалі. А є, на чому наголошували профспілкові активісти, ще й другий її бік. Це оплата праці. Наприклад, рівень заробітної плати в структурних підрозділах ВАТ «Укрнафта» залишається на третину нижчим, ніж у державних компаніях — «Газвидобування», «Укртранснафта», «Укртрансгаз». Таким чином складається парадоксальна ситуація: бурильники і нафтогазодобувники, котрі, стоячи на самому початку виробничого ланцюжка, забезпечують роботою своїх колег, які транспортують нафту і газ, заробляють значно менше, ніж вони. На переконання делегатів конференції, профспілкові комітети в цьому разі повинні настійніше відстоювати інтереси трудівників.

Профспілкові активісти загострили увагу також на неприйнятних, як на їх переконання, випадках, коли до колективних договорів вносили зміни, що ущемлювали права спілчан. Наприклад, всупереч положенням галузевої угоди в 2009 році з колективного договору адміністрації і трудового колективу ДК «Укртрансгаз» було виключено пункт про збільшення вихідної допомоги ветеранам праці, котрі вивільнялися з виробництва. І хоча вже цього року його повернули назад у колдоговір, ті трудівники, котрі пішли на заслужений відпочинок торік, звісно, отримали значно менші компенсації за ті, що були гарантовані їм галузевою угодою.

Серйозне занепокоєння у делегатів конференції викликало і те, що правління ВАТ «Укрнафта» повністю ігнорує положення, яке визначає, що закривати або продавати соціальні об’єкти можна лише зі згоди профспілкових комітетів. Та, незважаючи на опір профкому Долинського газопереробного заводу, за рішенням керівництва акціонерної компанії було продано у приватну власність лікувальний пансіонат «Гуцулка». Водночас за останні п’ять років закрили санаторії-профілакторії «Бистриця», «Плай» та «Нафтовик».

Водночас із закриттям об’єктів, котрі колись служили нафтовикам і газовикам базою для реабілітації і відпочинку, роками не оновлюються основні фонди виробничих підрозділів, значно більшої уваги потребує атестація робочих місць та поліпшення умов праці трудівників.

І доповідач, і учасники профспілкової дискусії ррунтовно аналізували та критично оцінювали роботу своєї профспілки. Делегати зійшлися на необхідності істотного поліпшення профспілкової роботи. Пропозиції вони виклали у постанові, яку прийняли на конференції та яку реалізовуватиме новообрана обласна рада профспілки працівників нафтової і газової промисловості. А її головою знову обрано Святослава Остап’юка — одного з найдосвідченіших і найавторитетніших профспілкових лідерів краю.