Розслідування кримінальних справ із минулих років подібне до лікування задавненої хвороби: так само потребує багато часу і зусиль. Співробітники підрозділу управління карного розшуку «Сова» УМВС УМВС України в Івано-Франківській області мусять ретельно вивчити проведені попередниками оперативно-розшукові заходи, проаналізувати їх, по можливості, виявити обставини, які потрібно додатково з’ясувати, розіслати запити. Нерідко праця відставних міліціонерів дає досить несподівані результати.

Погожого квітневого дня 2002 року мешканець села Нової Гути Тисменицького району поїхав велосипедом назбирати конвалії. З’їхавши з автотраси неподалік села Ценжева на ґрунтову дорогу, селянин опинився в лісі. За великою ямою зі сміттям він побачив на землі обгорілий труп чоловіка. З його спини ще вибивалися спалахи полум’я. Біля тіла була калюжа крові. Нею були забризкані й дерева. Переляканий чоловік повернувся на автотрасу, зупинив автомобіль і попросив викликати міліцію. Невдовзі він уже показував правоохоронцям місце жахливої знахідки.

Труп був дуже обгорілий, але експерт зумів відзняти відбиток одного пальця на руці. Дактилоскопічну карту перевірили по базі даних науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Івано-Франківській області, однак там такого відбитка не було зафіксовано. Працівники карного розшуку були певні, що загиблий уже не раз мав проблеми із законом, бо на його колінах збереглися контури татуювання – восьмикутні зірки. Тому розіслали електронну версію дактокарти по всіх обласних управліннях міліції України та колегам із країн СНД. Але позитивного результату це не дало. Тож розкриття вбивства невідомого чоловіка надовго «зависло».

Аж через шість років, коли постало питання повернутися до цієї кримінальної справи, працівники івано-франківської «Сови» знову розіслали запити за межі області. Цього разу їм посміхнулася удача. З науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВСУ у Львівській області надійшла відповідь, що відбиток пальця належав мешканцеві міста Дрогобича Сергієві Б., 1969 року народження. Очевидно, що в 2002 році хтось із львівських експертів, якому доручили перевірку, не зовсім сумлінно поставився до своєї роботи.

«Цей молодий чоловік був квартирним злодієм, «гастролював» по всій Україні, за що не раз відбував покарання у в’язниці, – розповів керівник прикарпатської «Сови» підполковник міліції у відставці Ігор Оперук. – У нього було прізвисько «Бек». Останні десять років свого життя цей кримінальник уживав наркотичні речовини.

Ми поїхали в Дрогобич, зустрілися з його рідними. Батьки «Бека» підтвердили, що після відбуття першого строку син повернувся з колонії з татуюванням на обох колінах у вигляді великої восьмикутної зірки. Напередодні зникнення до нього хтось приходив. Чоловіки про щось говорили, а біля опівночі Сергій вийшов з дому. Подружжя про зникнення сина не повідомляло в правоохоронні органи. Воно звикло до його частої тривалої відсутності, тож вважало, що непутящий син знову десь наробив біди й відбуває покарання чи переховується від міліції.

Значно більше інформації ми отримали від спілкування із сестрою «Бека». Вона повідомила, що якось зустріла в Дрогобичі місцевого жителя Богдана, з яким товаришував її брат. Розпитувала його, де Сергій? Богдан знизував плечима, мовляв, не відає. Але коли молода жінка сказала, що буде звертатися із заявою в міліцію, то настійливо переконував її цього не робити. Нібито він переконаний, що Сергій живий, тож у міліцію повідомляти не потрібно.

Інший друзяка «Бека», теж наркоман, нам повідомив, що напередодні зникнення розмовляв з ним. Сергій сказав, що має можливість придбати в Івано-Франківську за дешеву ціну макову соломку. Після цього бачив його разом із Богданом. Вони йшли до автомобіля «Москвич», яким за дорученням керував Богдан».

Однак допитати цього важливого свідка правоохоронцям не судилося. Богдан, який мав кілька судимостей і тривалий час уживав наркотики, помер у 2007 році. Так само не дожив до викриття інший підозрюваний у смерті «Бека» – мешканець Дрогобича Ігор, 1964 року народження. Цього чоловіка ще в 19-річному віці засудили до п’ятнадцяти років ув’язнення за низку злочинів – умисне вбивство, розбій і злісне хуліганство. Вийшовши на волю, за якийсь час знову опинився за гратами – цього разу за наркоманію. А після смерті Сергія, наприкінці 2002 року, був засуджений до довічного ув’язнення за інше вбивство. В колонії особливого режиму й помер.

Але працівникам «Сови» вдалося отримати свідчення молодшого брата підозрюваного – Володимира, який відбуває покарання за навмисне вбивство. Коли обидва брати перебували в слідчому ізоляторі, то Володимир дізнався, що старший брат товаришував із наркоманами Сергієм і Богданом. Більше того, Ігор розповів, за яких обставин загинув Сергій…

«У ході розслідування було встановлено, що в березні 2002 року «Бек» домовився, що придбає в Івано-Франківську макову соломку й підбив на цю поїздку своїх дружків, – продовжує Ігор Оперук. – У середині квітня ця трійця на автомобілі Богдана «Москвичі» (була інформація, що той виграв цю машину в карти), вирушили в Івано-Франківськ. Однак у «Бека» з покупкою соломки щось не склалося. Наркозалежні попутники почали вимагати, щоб він у будь-який спосіб дістав дурман. Упродовж дня чоловікові цього не вдалося зробити, тоді розлючені наркомани вирішили вбити, як вони вважали, обманщика.

Повертаючись уночі додому, з’їхали «Москвичем» у ліс, де металевим предметом і руками та ногами заподіяли дружкові несумісні з життям тяжкі тілесні ушкодження. Щоб приховати сліди злочину, вбивці облили тіло бензином і підпалили. Можна сказати, що за життя вони не понесли покарання за це вбивство, але злочин таки не став нерозкритим».

По закінченні розслідування зі слідчого управління УМВС до Тисменицького районного суду направили подання про закриття цієї кримінальної справи на підставі статті 6-ї пункту 8-го Кримінально-процесуального кодексу як щодо померлих.

Таким чином працівники підрозділу «Сова», до складу якого, крім уже згаданого Ігоря Оперука, входять досвідчені оперативники, відставні офіцери Михайло Гавкалюк і Василь Мислюк, цього року брали активну участь у розкритті трьох убивств минулих років. А загалом з червня 2005-го – часу створення цього відділення в структурі управління карного розшуку УМВС – «Сова» безпосередньо причетна до розкриття близько двох десятків убивств і фактів заподіяння громадянам тяжких тілесних ушкоджень зі смертельним наслідком.

А за встановлення істини, зокрема, у цій кримінальній події керівництво УМВС в області окрім працівників «Сови» заохотило преміями також офіцерів карного розшуку і слідства майорів міліції Андрія Бойка та Михайла Захарка, котрі виявили професіоналізм у проведення оперативно-розшукових заходів і розслідуванні навмисного вбивства 8-річної давнини.