Майже всі ті неподобства, в яких донецькі раніше звинувачували Ющенка та уряд Тимошенко, повторюються і нині. Ніяких економічних чудес для виконання щедрих електоральних обіцянок «поліпшити життя вже сьогодні» нова «регіональна» влада придумати не змогла, тож вона звично полізла в чужі кишені — однак не тільки МВФ, а й народу. Внаслідок такої політики гонка цін і тарифів стала в Україні настільки звичною справою, аж складається враження, що люди вже й перестали звертати на це увагу. Однак їм все-таки доведеться здригнутися, бо тарифи знову боляче вдарять по них, і з 1 квітня буде ще більше не до сміху...

Транш потребує комунального пресування

Днями одне з відомих видань поширило інформацію, яку, як виглядає, влада приховувала понад два тижні, і стосується це, звичайно, людських гаманців. Отож уряд України і МВФ домовилися, що ціни на газ для населення в 2011 році буде підвищено на 30% (замість 50%, як планувалося раніше), а саме підвищення відбуватиметься в два етапи: на 20% — до 15 квітня і ще на 10% — з 1 липня ц. р. Крім того, цього року уряд зобов’язується підвищити тарифи на комунальні послуги загалом на 62% в два етапи по 26% — до 15 квітня і з 1 жовтня. Це випливає з положень проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику (МЕФП), погодженого українською стороною та місією МВФ за результатами її роботи в Києві з 1 по 14 лютого.

Отож «затягування паска», в неминучості чого так нині переконує влада, відбувається за повною програмою. Подорожчання комунальних послуг йде у парі з новим Податковим кодексом, здобутком якого наразі є лише масовий відплив приватних підприємців з легальної економіки, та наступною пенсійною реформою, яку, мабуть, таки запустять до кінця березня, щоб отримати черговий транш від МВФ і проїсти позичені гроші. Чи ще видно польський хвіст?

Нині українська влада переконує, що почала радикальні реформи. Але її дії наштовхнулися на тотальну недовіру народу, що пізніше матиме свої конкретні економічні і політичні наслідки.

Звичайно, радикальні реформи в Україні потрібні були вже тоді, коли це починала й Польща. Але українська влада виявилася глибоко бездарною й ніякою, зате злодійкуватою, в Україні не виявилося свого Бальцеровича, отож у підсумку два десятиліття в економічному сенсі українці фактично «просвистали» і відстали від поляків так, що вже й не бачать їхнього останнього вагонаѕ Мудрість, вищу моральність і професійність влади підтверджують нинішні успіхи Польщі, а невдачі України є свідченням передусім брехні, злодійства і совдепівщини, в яких погрузла наша влада.

Власні апетити — то святе!

А може, українці безпідставно не довіряють своїй владі? Щоб об’єктивно відповісти на це запитання, досить подивитися, як їхня влада затягує пасок на собі. Ось цього тижня пропрезидентська більшість у Верховній Раді не підтримала скасування привілеїв у пенсійному законодавстві. У повному складі проти законопроекту, запропонованого опозицією, не голосували «регіонали», комуністи і депутати з Блоку Литвина, щоб основна маса народу й далі отримувала якусь неповну тисячу гривень пенсії, а «вибрані» — і в десятки разів більше.

До речі, за інформацією від голови Пенсійного фонду України Б. Зайчука, 107 тисяч колишніх держслужбовців в середньому отримують пенсію в розмірі п’ять-шість тис. грн., приблизно трьом тисячам із них держава виплачує понад десять тис. грн., є й такі, що мають і понад 20 тисяч. За даними журналу «Корреспондент», близько однієї тисячі колишніх нардепів отримують приблизно 15 тис. грн. Влада божиться, що в жодному разі не можна посягати на ці позахмарні пенсії, бо Конституція цього не дозволяє, однак обрізувати виплати «чорнобильцям» ніщо не стоїть на заваді.

Затягувати паски закликає українців і гарант, однак себе не має на увазі. До придбаного гелікоптера, яким він затьмарив президентів і дуже заможних держав, додався ще й ремонт державної резиденції «Синьогора» в Карпатах, який для бюджету загалом коштуватиме 33 млн. грн. Причому без проведення відкритого тендеру на виконання робіт, на сумнівній підставі начебто через стихію. За даними «Української правди», перед Новим роком до приїзду В. Януковича всередині резиденції в Гуті переробили все: зірвали паркет, поламали перегородки, залишили лише зовнішню коробку. Мабуть, щоб не пахло й духом Ющенка, який любив тут відпочивати. Навіть попересаджували ялинки. із «Синьогори» вивезли 600 тонн будівельного сміття. У 2009 році, коли президент В. Ющенко запросив до своєї резиденції журналістів, «Синьогора» перебувала у зразковому стані.

Ще одним тестом для правителів стане прийняття закону про боротьбу з корупцією, який запропонував В. Янукович. Але в президентському законопроекті чомусь не виявилося вимоги до високопосадових чиновників і депутатів декларувати видатки — власні та своїх рідних. Адже відомо, які у нас до смішного бідні президенти, прем’єри, прокурори, судді і т. д., і в той же час в яких розкішних машинах вони роз’їжджають і віллах живуть. Звичайно ж, ніякої боротьби з корупцією в Україні не буде доти, поки посадовці всіх рівнів не будуть зобов’язані, крім доходів, декларувати й свої видатки.

Отож влада своїми діями нині примножує серед громадян глибоке невдоволення та радикалізацію настроїв. Наразі українці, за даними «The Wall Street Journal», на доволі високому 22-му місці в світі за «революційністю». Словом, реформаторам, які й далі закладають у суспільне життя норми подвійних стандартів і моралі, є над чим подумати... І особливо не розраховувати на успішність реформ без народної довіри.