Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю із заступником голови — керівником апарату облдержадміністрації Романом Струтинським, у якому він розповідає про реалізацію адміністративної реформи, можливі скорочення в структурі обласної та районних держадміністрацій Прикарпаття, низьку зарплату державних службовців, об’єднання сільських рад, свою багаторічну політичну активність у лавах УНП, власну родину і т. ін.

 - Як працівника адміністративної структури хочемо зразу ж запитати про одне досить болісне для певної частини прикарпатців питання: про адміністративну реформу? Чи не станеться так, що її буде зведено лише до скорочення штату?

— Адміністративна реформа, яку започаткував Президент України Віктор Янукович, реалізується на практиці. Наразі завершується її перший етап. Вийшов закон про центральні органи влади, який передбачає не тільки скорочення, а й зміну структури влади. Як відомо, вдвоє зменшено кількість міністерств України, а відповідно — і число чиновників. Уже менше приходить до нас листів, на які потрібно давати відписки, замість того, щоб побувати на виробництві, зустрітися в районах з людьми, мати час для організації якихось перевірок, надання практичної допомоги тощо. Проведено скорочення більш як наполовину. Кабінет Міністрів задекларував скорочення на 50 %, а фактично скоротили на 60. Адміністрацію Президента з приходом В. Януковича скоротили на 20%, нині скорочують ще на 15%. Причому структурні підрозділи змінили не лише назву, а й функції та діяльність.

- Чи відомо вам, коли розпочнеться адміністративна реформа в регіонах, і чи будуть значні скорочення в структурі обласних і районних адміністрацій?

— Невдовзі розпочнеться другий етап адміністративної реформи на рівні регіонів. Ми внесли свої пропозиції щодо структури обласної та районних держадміністрацій, територіальних підрозділів міністерств і відомств. Ми запропонували ліквідувати окремі структури, деякі об’єднати, а що стосується територіальних підрозділів, то одні підпорядкувати ОДА, а іншим зробити подвійне підпорядкування, бо вони практично випадали з нашого поля зору, прямо не підпорядковуючись нам, хоча однакові завдання на території області виконували разом з нами. Скажімо, управління земельних ресурсів, екологічної безпеки виконують завдання разом із виконавчою владою, а підпорядковуються безпосередньо Києву. Призначали керівників, інколи навіть не погоджуючи з керівництвом обласної і районних адміністрацій, що було очевидно неправильно. Недавно вийшов 542-й указ Президента України В. Януковича, яким заборонено без погодження з головами ОДА призначати керівників територіальних підрозділів.

Під час недавньої наради в Адміністрації Президента нас поінформували, що на рівні райдержадміністрацій скорочень не планується, за винятком територіальних підрозділів, міністерств і відомств. Окремі територіальні підрозділи перейдуть, можливо, у підпорядкування райдержадміністрацій. Схоже, буде скорочено кількість заступників голів РДА. Нині у нас лише в двох районах — Коломийському і Надвірнянському, які мають понад 100 тисяч населення, є по чотири заступники, а у всіх інших — по три. На нараді в Адміністрації Президента нас поінформували, що буде по два заступники.

Що стосується обласного рівня, то тут планується невелике скорочення, зменшиться кількість заступників голів ОДА. У нас було шість заступників, але ігор Зварич перейшов на постійну роботу у Верховну Раду, і ми не заповнювали цю вакансію. А у великих східних областях є й по сім-вісім заступників. Є кілька варіантів пропозицій комісії, яка працює над реалізацією адмінреформи щодо скорочення числа заступників. Один із них передбачає не менше чотирьох заступників, інший — три. Ще існує точка зору, що повинно бути лише два заступники, тобто перший заступник і заступник-керівник апарату, а решта — керівники департаментів, у підпорядкуванні яких будуть управління і відділи. Керівників департаментів пропонують прирівняти за статусом і зарплатою до заступників, хоча, звісно, це буде нижча посада. істотних скорочень в облдержадміністраціях не планують, а якщо вони і відбудуться, то не більше як на 10-15%. Щоправда, територіальні підрозділи скоротять, мабуть, на 20-30%. Їхніх керівників призначатиме голова ОДА, а не Київ, деякі з них матимуть подвійне підпорядкування.

На другому етапі адміністративно-територіальної реформи пропонують деякі зміни в органах місцевого самоврядування. Схоже, буде об’єднання малих сільських рад, тобто їхнє укрупнення. На території нашої області діє 477 сільських рад, з яких вісім є самодостатніми, тобто працюють в умовах самофінансування. Укрупнюватимуть сільські ради з тим, щоб був людський, матеріальний і фінансовий ресурс на їх територіях, щоб вони могли розвивати малий і середній бізнес, залучати інвестиції і, як кажуть, виходити в люди. Як відомо, нещодавно Президент України В. Янукович, перебуваючи в Одесі, сказав ще й про об’єднання районів. Звичайно, у східних і південних областях є нечисленні райони, які мають 14, 16, 18 тисяч населення, і їх потрібно укрупнювати. Тут же скоротиться і немалий чиновницький апарат. Якщо дивитися з позиції Прикарпаття, то у нас практично неможливо об’єднувати райони, бо вони багаточисленні, компактно розташовані. А, скажімо, гірські райони взагалі не бажано укрупнювати з огляду на чималу територію і велику відірваність. У нас найменший Верховинський район має майже 30 тисяч населення, а решта мають 40, 50, 90, і два райони, як ми вже говорили, понад 100 тисяч. Ми не будемо подавати пропозиції щодо об’єднання районів, а тільки щодо укрупнення сільських рад. Бо, як недавно сказав міністр юстиції
О. Лавринович, проводити адміністративну реформу потрібно оперативно, швидко, а з адміністративно-територіальною треба спішити повільно, щоб не наламати дров.

- Ви, як розумію, загалом позитивно оцінюєте адміністративно-територіальну реформу як державно важливий крок...

— Усі реформи, в тому числі й адміністративно-територіальну, потрібно було розпочати вже давно. Ви ж знаєте, що від 91-го року всі президенти й уряди тільки говорили, що потрібні реформи. Ми ж хочемо в Європу, тому і в економічному, і в фінансовому, і в соціальному, і в законодавчому плані маємо прирівнятися до тих країн, які вже працюють в Євросоюзі. Отож комусь потрібно було розпочати реформи. Саме чинний Президент і уряд взяли на себе цю важку ношу і величезну відповідальність здійснювати державне реформування. В принципі я позитивно оцінюю реформи, зокрема й адміністративно-територіальну.

- Пане Романе, ви маєте реноме чи не найдосвідченішого апаратника в нашій області. А що означає нині бути простим державним службовцем? Бо подейкують, що зарплата рядового чиновника тепер значно нижча від зарплати прибиральниці на фірмі?

— Бути нині державним службовцем справді непросто, бо Президент і уряд ставлять дуже високі вимоги. В Україні розпочалися реформи, які, як і в будь-якій іншій країні, впроваджуються непросто. А у зв’язку із світовою фінансово-економічною кризою втілювати їх у життя ще складніше. Крім цього, будьмо відверті, чинній владі дісталася нелегка спадщина від попередників із врахуванням як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів.

Отож вимоги Президента й уряду до керівництва обласних і районних адміністрацій надзвичайно високі. Але, незважаючи на складнощі фінансово-економічного характеру, торік ми здали 244 об’єкти соціально-культурного і виробничого призначення, а за перший квартал цього року — 58 об’єктів. Ми зуміли вирівняти ситуацію в промисловості, завершивши рік з плюсом, а за перший квартал, слава Богу, маємо 28,2% з плюсом і до зведеного бюджету дали додатково 538 млн. грн. Тобто хочу сказати, що спостерігається очевидне поліпшення в економіці країни й області, тому це неодмінно приведе і до покращення становища держслужбовців.

Сьогодні наші рядові працівники справді мають дуже низьку зарплату. Скажімо, провідний спеціаліст, головний спеціаліст, консультант залежно від стажу роботи і рангу отримують на руки від 950 до 1200 грн. Це, звісно, замала платня.

На останній нараді в Адміністрації Президента ми порушили питання про поліпшення фінансування держслужбовців і отримали відповідь, що на останньому засіданні Ради регіонів Президент України дав доручення прем’єр-міністрові, аби в травні під час уточнення Держбюджету забезпечити повне фінансування обласних і районних держадміністрацій.

Керівництво ОДА, до речі, також отримує вдвоє менші зарплати від тих, які б повинні бути. Але річ навіть не завжди в матеріальному заохоченні. Люди, які пропрацювали багато років у структурах влади, є патріотами державної служби, вони хочуть у команді, яку знову очолив М. Вишиванюк, прикластися до розвою краю й держави.

- На останніх місцевих виборах ви балотувалися до обласної ради від україноцентричної УНП і стали депутатом. Нині ви одночасно й представник виконавчої влади, де помітна присутність далекої від ідеології УНП Партії регіонів. Як вам вдається справлятися з таким ідеологічним дисонансом?

- І Президент України В. Янукович, і голова ОДА М. Вишиванюк не раз наголошували, що не варто заглядати, хто до якої церкви ходить і хто який партійний квиток носить, основне — залучити до органів влади професіоналів, які вміють і хочуть працювати в нинішніх умовах.

Я не бігав по партіях. із 1993 року належав до однієї партії — УНП. А півтора року тому мене не перереєстрували, про що я випадково дізнався через півроку. Отож півтора року я вже позапартійний. Пропозицією балотуватися від УНП в одномандатному виборчому окрузі я скористався і виграв вибори. Проте виборці, як показала практика, не надавали особливого значення партійній приналежності.

- Із врахуванням того, що вас не повідомили про перереєстрацію в УНП, чи це можна вважати таким собі «дипломатичним» виключенням із її лав?

— Можна і так сказати. Можливо, я тоді не був при владі і став нецікавим для обласного і міського керівництва УНП...

- Чи не відчуваєте нині з огляду на антиукраїнські настрої у владі, хоча б в образі Табачника, коли здобутки в освіті перекреслено, в медіа-просторі панує тотальна русифікація і т. п., тривоги за все українське?

— Не відчуваю тривоги, бо знаю, що Віктор Янукович є українським Президентом. Крім цього, він не раз уже попереджав Д. Табачника за українофобські висловлювання та окремі дії в галузі освіти. На засіданні уряду, як відомо, Табачник отримав сувору догану. Звичайно, що змальовувати галичан як неграмотних, немитих і неголених вуйків — це некоректно. Про це я б в очі Табачнику сказав. Адже потрібно працювати на об’єднання України, на чому завжди наголошує Президент, а дії Табачника нерідко призводять до недружніх стосунків між українськими сходом і заходом. Я гадаю, що коли це й далі триватиме в такому ж дусі, то цього міністра буде звільнено з посади.
А русифікація у медіа-просторі мене не лякає, бо час працює на Україну в усьому — і в економічній, і в соціальній, і в гуманітарній сферах.

- Нашим читачам буде цікаво дізнатися про вас як людину, про вашу родину, дітей та внуків...

— Я женився тільки один раз (сміється. — Авт.). З дружиною Поліною ми прожили разом 40 років і виховали двох дітей — сина Руслана і дочку Тетяну. Дружина працювала вчителькою української мови і літератури в ЗШ №4, нині на пенсії. Дочка викладає англійську мову в іФНТУНГу, а син — суддя Тисменицького суду.

Також маємо трьох онуків. Синова дочка Марта навчається на першому курсі Юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника. Ще одна внучка, Діана, ходить до п’ятого класу СШ №5. Вона зайняла перше місце на шкільному, потім міському, а відтак обласному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика, а нещодавно стала лауреатом цього ж конкурсу на всеукраїнському рівні, чим я дуже пишаюся. Наш маленький онук Йосип, якого мій син назвав на честь мого батька, бо дуже любив свого дідуся, ще ходить у дитячий садок.

- Чи маєте взаєморозуміння зі своїми дітьми, які, мабуть, більш по-сучасному дивляться на світ?

— Дітей ми виховали скромними, добрими і порядними людьми. Вони ніколи і ніде не вихвалялися, ким працює їхній батько, бо добре усвідомлювали, що досягнути чогось у житті потрібно самостійно.

Ми з дружиною часто спілкуємося зі своїми дітьми, особливо з дочкою Тетяною, яка проживає разом із нами. А син доволі часто приїжджає до нас. Мені в душі приємно, що вдалося виховати таких дітей, якими можна гордитися.