На базі Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника відбулася чергова ХIII Міжнародна конференція з фізики і технології тонких плівок та наносистем. Науковці з 13 країн світу подали на конференцію 528 доповідей.

Про її роботу та напрацювання ми попросили розповісти голову оргкомітету професора Дмитра Фреїка.

- Це, напевно, чи не єдина представницька наукова конференція такого високого рівня, яка відзначається завидною стабільністю і вже третій десяток років проходить на Прикарпатті...

— За всі наукові напрями не знаю. Скажу тільки, що наша цьогорічна конференція зібрала понад 200 науковців, серед яких близько 50 докторів наук, у тому числі академіки та членкори НАН України, Академії наук вищої школи України, зарубіжних академій наук, 76 кандидатів наук, значна кількість молодих вчених з числа аспірантів та студентів. Зарубіжні вчені представляли Австрію, Азербайджан, Білорусь, Ізраїль, Молдову, Німеччину, Польщу, Росію, США, Туреччину, Угорщину та Чехію, а нашу державу — науковці восьми інститутів НАН та 29 університетів. В цьому велика заслуга і нашого ректора Богдана Остафійчука та його наукової школи. Звісно, як галичанину мені приємна також впізнаваність Прикарпаття в науковому світі.

- Який формат роботи мала конференція?

— У роботі конференції було представлено пленарні, секційні та стендові доповіді за відповідними тематиками з теоретичних, технологічних і прикладних проблем та досліджень. Її учасники отримали матеріали доповідей у двох томах українською та англійською мовами. До речі, це дає змогу не тільки виступити зі своїми новими ідеями та напрацюваннями, а й взяти активну і предметну участь в обговоренні нових досягнень колег. Було також заслухано результати науково-технічних досліджень у рамках державних науково-технічних програм МОН України, Держінформнауки та грантових проектів Державного фонду фундаментальних досліджень України. і, звісно, ми не забули ознайомити наших шановних гостей з Карпатами, традиціями і звичаями нашого краю та його славною історією.

- Професор Максим Стріха залишився задоволений роботою конференції. А ви?

— Результати проведеної конференції підтвердили актуальність її головних напрямів. Сьогодні всім зрозуміло, що створення нових технологій, матеріалів і приладів, як, до речі, й модернізація нинішніх засобів виробництва, часто лежить на стику різних наук, об’єднаних спільними дослідженнями науковців. Ухвалою конференції відзначено розвиток саме таких наукових колективів фізиків, хіміків, технологів і розробників приладових структур з різних інституцій України та зарубіжних країн, про що свідчить велика кількість спільних доповідей і наукових публікацій. І під цим оглядом я вважаю, що конференція виступає вагомим об’єднувальним фактором для вчених різних наукових шкіл України та закордону, які займаються проблемами фізики і технології тонких плівок, нанотехнологіями, наноматеріалами і квантово-розмірними структурами та проблематикою їх прикладних аспектів. Такий представницький форум  дає ще й змогу ясніше побачити сучасні напрями в нашій сфері діяльності, що лягло в основу десяти тез рекомендаційного характеру стосовно подальших розробок та досліджень. Наприклад, від розробки наукових основ прогнозування нових електронних явищ у структурах пониженої розмірності до експериментальних досліджень плівок фулеренів і нанотрубок та їх практичного використання в сенсориці, сонячних елементах і медицині.

- Що ви хотіли б особливо відзначити?

— Передусім — високий рівень доповідей, особливо М. Стріхи, В. Литовченка, І. Миронюка, О. Стронського, В. Бойчука, О. Коваленка, О. Кікінеші, Д. Корбутяка, М. Дмитрука,  О. Литвин, Г. Малашкевича, І. Фодчука, Л. Матвеєвої, Ю. Сеті, Т. Шварцла, Я. Буджака, І. Проценка, О. Уськова та ін. У них вчені розглянули надзвичайно широкий спектр важливих наукових проблем, що стосуються фізичних аспектів матеріалознавства, приладобудування та новітніх технологій. А це майбутнє нашої держави.

- Чи може таке велике коло провідних вчених впливати, наприклад, на присудження Державної премії?

— Безпосередньо — ні, для цього існують відповідні люди у відповідних структурах. Але конференція підтримує практику висунення найкращих науково-технічних робіт на здобуття Державних премій України в галузі науки і техніки, зокрема роботу авторського колективу у складі І. Лепіха, Ю. Гордієнко, С. Дзядевича, А. Дружиніна, А. Євтуха, С. Ленкоа, В. Мельника, В. Проценко, В. Романова «Мікроелектронні датчики нового покоління для інтелектуальних систем».

- Конференція обмежилася виключно науковою проблематикою?

— Не зовсім. Конференція закликала Верховну Раду України розглянути і прийняти відповідні зміни до Закону «Про науку і науково-технічну діяльність» та ухвалити в другому читанні Закон «Про наукові парки», що зможе суттєво активізувати інноваційну діяльність провідних українських ВНЗ.

Втім, для заохочення припливу в науку позабюджетних коштів доцільне створення дієвих стимулів для інноваційної діяльності — без належних фінансових вливань годі сподіватися на визначні наукові здобутки. Науковці конференції також зазначили, що для активізації наукової діяльності необхідне скасування чи принаймі спрощення тендерних процедур для конкурсних науково-технічних проектів та закупівлі наукового обладнання, передусім унікального.

- Ми обговорили також подальшу інтеграцію України в міжнародні наукові програми та набуття нею статусу асоційованого члена Рамкових програм ЄС.
Чи було приділено належну увагу молодим вченим на такому представницькому науковому форумі?

— Значну частину учасників конференції становили саме молоді дослідники — 35%. Це, безперечно, добре свідчення щодо зростання інтересу серед молоді до природничих наук. До речі, наш оргкомітет відзначив грамотами за найкращі доповіді десять молодих учених, і я хочу їх згадати: В. Брус, А. Гарбачова, Б. Дзундза, А. Євтушенко, Н. Лях-Кагуй,  В. Ляховецький, О. Павленко, Т. Серденко, С. Тягульський, І. Юрчишин.

Наш науковий форум у цьому контексті передбачив у програмі наступної XIV Міжнародної конференції додаткову секцію щодо розробки інноваційних методик із викладання нових навчальних дисциплін. Ми також попросили Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України і Державний фонд фундаментальних досліджень України продовжувати підтримку науково-навчальних центрів і запропонували ввести в практику діяльності ННЦ курси лекцій провідних вчених для студентів та аспірантів вищих начальних закладів.

Тут варто відзначити ще один важливий момент. Оскільки наукові журнали є однією з головних складових наукової літератури, а в суспільстві давно ведуться розмови про імпакт-фактор, ми звернутися до Міносвіти з пропозицією про фінансову підтримку журналу «Фізика і хімія твердого тіла» для видання його англомовного варіанту. Бо коли наукові дослідження не буде представлено у відповідному форматі в науковому світі — все так і залишиться на рівні балачок. До речі, це також стало б черговим правильним кроком у поверненні науці суспільного авторитету.

І в цьому плані всі зійшлися на думці, що науковцям також необхідно сьогодні активно займатись популяризацією вітчизняної науки у ЗМІ.

- А чи звертали увагу науковці на пошук юних талантів?

— У нашому контексті перший сегмент освіти — це спецшколи, гімназії, ліцеї в обласному та в окремих районних центрах. Відповідно в цих профільних закладах існує відбір дітей, а базовий предмет вивчають за посиленою програмою, на яку виділяється більша кількість годин. Другий рівень — обласні та всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін. Очевидно, що обидва напрями потрібно розвивати, і тоді не буде проблеми пошуку, а відбуватиметься приплив талановитої молоді у ВНЗ. З другого боку, користуючись нагодою, я хочу згадати також про підвищення рівня освіти в галузі фізико-математичних та природничих дисциплін. Звісно, в обласному центрі обдарованим дітям легше віднайти відповідну спеціалізовану школу чи гімназію. А як бути сільським дітям з гірських районів — чим вони гірші від міщан? І в цьому плані мені особливо приємно, що науковці конференції підтримали ініціативу Верховинської ЗШ I-III ст. про створення на її базі гімназійних класів природничого, екологічного, математичного спрямування. Я передбачаю, що їх очікують складні формальності та відповідні витрати, адже потрібно буде створити належні комп’ютерні класи та науково-технічну бібліотеку і придбати обладнання . А ще — нові дисципліни, нові методики. Однак я вірю, що за сприяння обласної влади та обласного управління освіти, районного керівництва спільними зусиллями можна реалізувати ідею створення у Верховині гімназії природничо-математичного спрямування.