Вступна кампанія триває, тисячі абітурієнтів штурмують омріяні ВНЗ країни, здебільшого «просяться» одразу й на кілька абсолютно різних спеціальностей. Адже ще з упевненістю не можуть сказати, ким хочуть бути за фахом, та й бояться проравити навіть найменший шанс потрапити на студентську лаву.

Чесно кажучи, обрати майбутню професію не так і легко, хоча кожна людина має своє покликання, дар до виконання певної роботи, тож головне — не помилитись у виборі. Єдиної правильної поради в цій ситуації, звісно, не існує. Та все ж ми вирішили з’ясувати усі складові, котрі потрібно взяти до уваги, перш ніж подавати документи у ВНЗ, а також виокремити найперспективніші професії, фахівці з яких будуть мати попит на ринку праці через кілька років.

Місцевий вибір

Як показує досвід, зазвичай майбутню спеціальність українці обирають за такими критеріями: за порадами батьків, втілюючи в життя їхні нереалізовані мрії або продовжуючи династію, керуються легкістю та можливістю вступу на той чи інший факультет того чи іншого ВНЗ, вступають навіть за компанію і, звісно, за власним бажанням. У розмові з директором івано-Франківського обласного молодіжного центру праці Лесею Аронець намагаємося з’ясувати універсальну формулу правильного вибору майбутнього фаху, а також визначити, яких саме спеціалістів потребує ринок праці краю.

- Чи існує універсальна формула правильного вибору майбутньої професії? Які основні критерії вибору?

— Професія має бути потрібною на ринку праці, і не лише сьогодні, а й через, скажімо, п’ять років. Ми всі орієнтуємося на нинішній день, а економіка, безумовно, дуже швидко змінює плани, і через п’ять років ми вже маємо картину, що у нас дуже багато економістів, фахівців у сфері туризму, бухгалтерів, а, скажімо, робітничих професій — навпаки.

Насамперед, якщо немає родинного продовження, династії професії, має бути покликання до тієї професії, яку ти обираєш, і, безумовно, ця професія повинна бути потрібною в суспільстві. Це основна формула.

Існує так звана «Карта інтересів», вона складається з 174 питань. Вже з дев’ятого-десятого класів можна протестувати учнів і знати, які в них нахили до того чи іншого профілю. На жаль, в Україні «Картою інтересів» не дуже користуються. В Японії, навпаки, перед тим, як віддати дитину в школу, в п’ять-шість років уже тестують та визначають напрям її майбутньої професії.
Тестування при виборі професії можна застосовувати вже у сьомому-восьмому класах. А у нас звикли — спочатку отримати диплом, а потім думати, куди йти на роботу. Хоча всі провідні ВНЗ Європи — і дуже приємно, що вже й в Україні: в Києві, Запоріжжі, Луцьку, на жаль, такого поки що не має в жодному ВНЗ Івано-Франківська, — є клуби кар’єри або центри працевлаштування. Тут студенти мають можливість уже з третього курсу спробувати себе в обраній спеціальності, придивитися до своєї професії і краще пізнати її.

- Все ж таки, як правильно підходити до вибору професії, щоби після закінчення університету не шукати довго-нудно роботу?

— Це потрібно робити ще зі шкільної лави — проходити тести, дивитися, які є нахили, бажання, і, безумовно, важливу роль повинні відігравати батьки, котрі мають прислухатися до бажань дитини, підказати їй, враховуючи її нахили. Наприклад, якщо дитина прекрасно малює і в неї є бажання вступати на архітектуру, а батьки «пхають» у медицину, бо там є знайомі, то в кінцевому підсумку, з одного боку, маємо скалічену душу, з другого — поганого спеціаліста в цій справі.

- Якщо говорити про ринок праці області, яких спеціальностей він потребує, а яких уже є перебір?

— Є потреба висококваліфікованих робітників. Вони нині більше оплачувані, проте не настільки, можливо, престижні й популярні. Варто зауважити, що нині робітнича професія — це не та сама професія, яка була, наприклад, 20 років тому. Тут працюють і з точними інструментами, і з програмним управлінням тощо. Але у нас вважають, що робітнича професія — це куфайка і брудні руки. Це не так.

Також потрібно висококваліфікованих бухгалтерів, юристів тощо. Часто до нас стають на облік випускники ВНЗ, котрі під час заповнення анкети кажуть, що зарплата півтори тисячі їм не цікава: «Краще я буду лежати на канапі, батьки й так нагодують, ніж за півтори тисячі «ішачити» на роботі». Коли ми питаємо, що ж можуть для вищої зарплати запропонувати, то вони мотивують це тим, що у них є диплом. Вважають, що диплом — це ознака того, що їм мають платити великі гроші. Проте це не так. Кожен випускник ВНЗ має диплом, але не кожен вміє правильно повестися на ринку праці.

Я не володію точною інформацією, але скажу таке: якщо у нас є трошки більше 60 туристичних агенцій, а кожного року випускають понад 300 випускників у галузі туризму, то, напевне, це перенасичення ринку. У нас як данину моді в усіх навчальних закладах відкривають одні й ті ж  спеціальності і не думають про те, що через п’ять років діти мають десь працевлаштуватися.

- Які професії, на вашу думку, є найперспективнішими, а які вже відходять у минуле?

— Згідно зі статистикою, щороку майже 100 професій відходить у минуле. Які розвиваються? Ті, які пов’язані з інформаційно-комунікативними технологіями. Тепер можна не виходячи з дому отримувати гроші, працюючи в інтернеті.
Тож можу порадити абітурієнтам: слухайте своє серце. Напевно, цей рік єдиний, коли кількість випускників і кількість вакантних місць у ВНЗ є співзвучними, тобто майже кожен випускник, який пройшов тестування, може бути абітурієнтом, головне, щоби не помилитися й обрати ту професію, яка дійсно є покликанням душі.

Можу, хочу, треба

Недавно натрапила на цікаве порівняння професії зі шлюбом. Насправді, нічого дивного у цьому немає, адже професію та одруження порівнюють через основні складові, за якими й варто робити вибір, — кохання і розрахунок. У випадку вибору спеціальності під «коханням» варто розуміти власні уподобання і талант, який у кожного свій. Щодо розрахунків на холодну голову, то фахівці радять, перш ніж обирати певну професію, оцінити потенціал галузі в перспективі на кілька років, регіон, у якому доведеться працювати, та фінансові можливості сім’ї, адже вступити на «бюджет» зможе не кожен.

Експерти з вибору фаху навіть визначили універсальну формулу, за якою і варто його обирати: це співвідношення можливостей, бажань і потреб. А якщо коротко, то трьох слів — «можу», «хочу», «треба». Щоб вільно обирати фах, треба дотриматися принаймні трьох умов: бути поінформованим про різні професії, знати свої індивідуальні особливості й риси, вміти їх зіставити з тими вимогами, які має певна спеціальність.

В Івано-Франківському міському центрі зайнятості наголошують, що необррунтований, спонтанний вибір професії може призвести в майбутньому до гірких розчарувань. «Щоби уникнути помилок, необхідно зважити всі «за» і «проти», робити вибір свідомо, брати до уваги поради батьків, учителів, які мають досвід і практику. Випускники рік у рік обирають одні і ті ж професії — юристів, економістів, психологів, фінансистів тощо. Проблеми випускників пов’язані з труднощами вибору першої професії, навчального закладу та низьким рівнем готовності до самовизначення і самореалізації», — наголошує начальник відділу активної підтримки безробітних міського центру зайнятості Леся Василик.

Перспективна спеціальність

Через кожні десять років зникає п’ять тисяч професій і стільки ж з’являється нових. Час не стоїть на місці, світ змінюється швидше, аніж ми встигаємо це зауважити, тому потреби у фахівцях теж змінюються, як і вимоги до них. Журнал «Forbes» визначив найкращі професії наступного десятиліття. Серед них: «універсальні» солдати, що борються з тероризмом, геронтологи, експерти у сфері альтернативної енергетики, журналісти-агрегатори, тобто блогери і компілятори, спеціалісти з важкодобувних запасів нафти, селекціонери, урбаністи, фахівці, котрі вирішуватимуть потенційні міжрасові та міжрелігійні конфлікти тощо. Саме за цими спеціальностями якнайкраще можна простежити напрями розвитку сучасного світу і його потреби. Тому під час вибору професії аналіз розвитку суспільства є більш ніж бажаним.

Проаналізувавши різноманітні аналітичні розрахунки про те, які ж професії будуть затребуваними через п’ять років, пропоную короткий огляд тих спеціальностей, фахівці з яких, на думку аналітиків, згодом будуть на вагу золота.

Поки що професія програміста є найбільш затребуваною в Україні, такою залишиться і через п’ять років, прогнозують експерти. Переваги працівників іТ-сфери  — висока зарплатня та можливість самому вибирати місце роботи, навіть диктувати свої умови, звісно ж, якщо ти комп’ютерний геній. Саме ця спеціальність найкраще демонструє, що диплом і робота можуть не збігатися. Адже найчастіше програмістами в нашій країні працюють інші дипломовані спеціалісти — фізики, математики, радіотехніки, біологи чи навіть філософи. Віктор в ІТ-сфері працює вже вісім років, хоча в його дипломі чітко записано спеціальність — «фізик». Каже, що саме ця сфера є найкращою для реалізації набутих в університеті знань. «Багато алгоритмів, які використовуються у програмах, базуються на фізичних принципах. Базова фізична освіта дає розуміння основних принципів роботи комп’ютера і полегшує взаємодію з ним», — зазначив він.

Світле майбутнє прогнозують не дуже популярній та модній тепер такій професії, як аграрії. На думку експертів, сільське господарство попри все буде розвиватися, тому потреба у фахівцях з аграрного господарства теж зростатиме.

До списку затребуваних фахівців потрапили і юристи. Проте з ними не все так однозначно. Бум на юристів помалу падає, хоча щороку ВНЗ України випускають чимало спеціалістів із записом у дипломі «юрист». Втім, грамотні юристи потрібні всім і всюди, з цим і виникають проблеми, адже значна частина таких спеціалістів обрала цю професію як данину моді, за порадами родини і з точки зору престижу. Тим паче, що готувати їх почали і непрофільні ВНЗ. Через «перевиробництво» цієї спеціальності на них попит низький. Недосвідченому молодому спеціалістові буде складно знайти роботу за фахом, «зелене світло ввімкнули» лише для асів юриспруденції.

Також прогнозують стабільне майбутнє енергетикам — фахівцям у сфері альтернативної «зеленої» енергетики, медичним працівникам, архітекторам, менеджерам з якості й екології, експертам з оцінки ризиків і навіть фізикам та хімікам.

Обираючи професію, насамперед не варто думати лише про отримання диплома, адже цей «папірчик» нічого не вирішує і не гарантує блискучої кар’єри чи стовідсотково правильного вибору фаху. Життя довге і непередбачуване, тож змінювати свій вибір ніколи не пізно, головне — не боятися помилятись і вміти прислухатися до своїх душі та розуму.    

Галичина