Однак, тиждень, що розпочинався із обідньої акції протесту, завершився більш, аніж полюбовно. Схоже, окремі керівники даремно заметушилися, перелякавшись можливого громадського  обурення, внаслідок чого десятки додаткових одиниць органів правопорядку разом із загоном беркутівців, які з самого ранку понеділка посилено чергували перед головним адмінбудинком області, були змушені стомлені нудьгою повертатися в первинні місця своєї дислокації.

     Власне, провалилася не понеділкова акція протесту супроти політичних репресій та зміни запобіжного заходу щодо Юлії Тимошенко – провалився увесь рух спротиву цьому на Прикарпатті. Й щоб не казали, однак впевнений, що в середовищі «білосердечних» сценарій із можливим арештом її лідера у тій чи іншій мірі розглядався. Не даремно ж завчасно записали звернення Юлії Тимошенко у зв’язку із зміною запобіжного заходу? Не просто ж так спікери цієї політичної сили готували підґрунтя, на весь світ заявляючи, що влада готова до арешту? Чи це було звичайнісіньке словоблудство з розрахунку на миттєвий синдром прозріння одурманеної влади?

     В будь-якому випадку до спротиву та послідовного відстоювання свого лідера «Батьківщина» виявилася неготовою.

     Чи  розрахунок робився на те, що на хвилі обурення суспільство підніметься на новий Майдан? Питання лише за кого?

     Саме  тому вважаю безпідставними заклики тих політиків, які б’ючись в істериці об власний маразм, закликають до Майдану. Не закликайте до того, чия цінність та значення вже й так сплюндроване. Заплямоване в тому числі й вами.

     Незважаючи  на зростання протесних настроїв, об’єднавчих чинників для Майдану сьогодні не вистачає. Однак, вони є й влада сама робить все для того, щоб вони викристалізовувалися.

     Втім, зрозуміло, що Майдан якщо й може відбутися, то цього разу суспільство об’єднається лише заради чогось, заради ідеї, однак жодною мірою не заради когось.

     За  рівнем довіри Юлія Тимошенко сьогодні знаходиться лише на четвертому місці. І це на Прикарпатті… Коментарі, мабуть, зайві…

     Масам хоча й потрібен хліб та видовища, але  вони далеко не сліпі... Тим паче, коли хліба не вистачає, про те, щоб до хліба, мова взагалі не йде, а видовища вже остогидли.

     Місцевий  ж політикум лише й зайнятий, що їх продукуванням.

     То  міський голова Віктор Анушкевичус, керуючись слухами, виявив ініціативу продемонструвати громаді, який він палкий патріот й борець із комуністичною символікою, що ледь не закрив ні в чому невинний паб.

     То  обласний осередок «Громадянської позиції» закликав шляхом участі в мирних акціях протесту висловити недовіру Президенту та Верховній Раді України. Закликав й сховав до кращих часів партійні стяги… Діяльність цієї політичної сили наразі завершується щотижневими «інформаційними хвилями» від Анатолія Гриценка, під якими підписується місцевий лідер партії.

     Втім, найбільше здивувала за тиждень  «Наша Україна». Фракція цієї політичної сили в Івано-Франківській обласній раді оприлюднила напередодні заяву, в якій висловила свій рішучий намір відстояти завоювання демократії, закликала усі опозиційні сили до єдності та координації дій, зголосилася зробити все, щоб не допустити повернення України у статус колонії. Однак, заява знаменна зовсім іншим. «Наша Україна» висловилася на підтримку Юлії Тимошенко, а самі партійці в той час, коли їх лідер Віктор Ющенко продовжує болісно «переживати» за Тимошенко, хоча й без офіційної партійної символіки, однак взяли участь у понеділковій акції протесту. Водночас, непримітним оком помітно, що текст заяви писався нашвидкуруч. Стверджуючи, що комуністи поряд з Партією Регіонів є основою правлячого режиму, автори тексту заяви або  продовжують жити стереотипами й прагненням боротися з уже «мертвим», або демонструють абсолютне нерозуміння сучасного політичного процесу в країні.

     Не  обійшлося без оказій і на колегії  ОДА. Власне, колегія й так переважно сприймається, як видовище одного актора, якому усі решту під загрозою звільнення намагаються догодити. Цього разу чиновницьку аудиторію веселив Ігор Насалик. Калуський міський голова не лише в черговий раз покепкував над Віктором Анушкевичусом, висловився з ініціативою провести в Калуші ряд культурно-мистецьких заходів, але й сам став об’єктом кепкування.

       Одне з місцевих видань у зв’язку цим в матеріалі «Насалик-стайл» написало краще не придумаєщ: «Минулого року влітку після однієї з прес-конференцій Михайла Вишиванюка ми усі дізналися, що у приміщенні ОДА можна зустріти «попандопуло в шортах, майці і з ланцом на шиї». Тоді у державній установі запровадили дрес-код і перші кілька місяців слідкували за ним. Пройшли дні, тижні, місяці і знову настало літо. Сьогодні на колегії ОДА по організації святкування Дня Незалежності "попандопуло" ми не зустріли, але мер Калуша неординарністю свого вбрання все ж відзначитися зміг і колоритно вирізнявся у першому ряді залу засідань...».

     З видовища очевидно повертався й суддя  господарського суду Івано-Франківської області. Керуючи власним автомобілем, не впоравшись з керуванням, він спричинив жахливе ДТП у Івано-Франківську, внаслідок чого було травмовано двох співробітників КП "Водоекотехпром", один з яких помер. За фактом дорожньо-транспортної пригоди прокуратурою області порушено кримінальну справу. Однак, прикриваючись суддівським імунітетом, винуватець перебуває на волі.

     Втім, до Генерального прокурора України з проханням порушити кримінальну справу щодо Юрія Грици звернувся позафракційний народний депутат Володимир Пилипенко. А де були і чому мовчали в цей час народні депутати України, що представляють у парламенті Прикарпаття? 

     Ігор  Дебенко