Так уже повелося, що свій день народження місто Долина неодмінно закосичує яскравою й незабутньою святковою першиною — долиняни вміють і себе потішити, і гостей радістю обдарувати. і якщо відзначення 1032-х роковин «вільного королівського міста» ми образно назвали «медовим днем», то тільки через скромність. Правильніше було б назвати «медовим тижнем» — урочистості в місті почалися ще до 20-річчя незалежності України, а їх вершиною, чи логічним завершенням, стало відзначення дня міста на свято Успіння Пресвятої Богородиці. Стрижнем урочистостей був фестиваль пасічників — свято карпатського меду — та бойківських ремесел. Але день був медовим не лише від того, що в кожному куточку міста веселилися люди, а головно від сердець його творців — долинян, благословленних напутнім словом отця Зореслава.

Бджоли на майдані

Центр міста, зокрема його головний майдан — проспект Незалежності — і прилеглі вулички, на якийсь час стали справжнім вуликом: пасічники з різних областей привезли в Долину плоди бджолярства, а майстри та майстрині — взірці давніх і сучасних бойківських ремесел. і власне навколо цього людського вулика і творилося всіма барвами свято міста.

— Упродовж шести років, з часу як я став міським головою Долини, — каже Володимир Гаразд, — ми постійно шукаємо той формат святкування, який би зробив ці урочистості яскравими і самобутніми. Тож щороку сценарій змінювався — у напрямі збереження і популяризації наших бойківських традицій, звичаїв, культурних цінностей. А свято бойківського меду і ремесел ми започаткували ще три роки тому, коли змінили не лише сценарій святкування дня міста, але й час його проведення. Бо до того долиняни день міста традиційно відзначали у вересні — в часі професійного свята нафтовиків та газопереробників. Але вересень — не найоптимальніший час для міських урочистостей, значна частина яких провадиться просто неба — на площах та вулицях Долини. Окрім цього, більшість студентів і учнів через початок навчального року не могли активно долучитися до творення свята рідного міста, якому минуло вже 1032 роки. Хоч офіційно заснування Долини досі ще датують ХV століттям, та чернечий літопис давнього монастиря на горі Знесіння, за підтвердженнями польських науковців, однозначно засвідчує сиву давнину заснування нашого міста. Думаю, що незабаром внесуть офіційні зміни і у метрику Долини.

...Для того, щоб проілюструвати всю серйозність свята бойківського меду, наведу тільки такий промовистий факт. До складу професійного журі фестивалю-конкурсу були залучені: Сергій Шмуля — заступник голови «Братства бджолярів України», Анатолій Ворона — редактор журналу «Бджолярський круг» з міста Києва, Микола Осташевський — головний редактор львівського журналу «Український пасічник», Віктор Пилипенко — старший науковий співробітник інституту бджільництва ім. Прокоповича та ін.

Веретено крутиться, гопка булькає...

Закономірно, що святковим спектром бойківських ремесел — давніх і сучасних — опікувався краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів міста Долини. Бо саме музейні засіки «Бойківщини» наразі зберігають і різнобарв’я давніх бойківських ремесел, і взірці сучасного ремісництва.

Майстри і майстрині з задоволенням демонстрували як техніку стругання драниць, давнього прядіння чи приготування народних страв (гопка — страва з картоплі і муки), так і методику сучасного соломкоплетіння, бісероплетіння, ковальства та гончарства, виготовлення ляльок-мотанок, взірці малярства і декоративно-прикладного мистецтва тощо. До речі, інструменти були не виставковими, а діючими. Наприклад, стільцеві для стругання драниць майстра Федора Керничишина приблизно 120 років, а його дружина Ганна показувала ази давнього прядіння на візку, якому не менше 200 років і т. д.

Вело-квест, фрі-файт і чорногірські козаки...

День свого міста активно творила і молодь. У змаганнях з вело-квесту взяли участь команди з Долини, Болехова, Стрия, Львова, Івано-Франківська і Бурштина. Кожна з команд велосипедистів невпинно гарцювала містом — шукала приховані спеціальні коди, щоб першою скласти ключове слово. Тобто розгадати загадку. Не менші враження справили також і показові турніри з фрі-файту та боксу. Не забудуть долиняни і довжелезні оселедці, широченні шаровари та український патріотичний гарт козаків і козачок з Ворохти і т. д.

Ловися, рибко...

Останнім часом міський парк Долини виразно преобразився і, як колись, стає затишним, цікавим і привабливим для відпочинку. А озеро робить його неповторним. Тож змагання за Кубок Долини з риболовлі зібрало на озері понад два десятки заповзятих рибалок з усього Прикарпаття. Приблизно дев’ять годин вони, розділені по секторах, змагалися за найкращий улов. Та найрадіснішими миттєвостями, на наш погляд, були ті, коли після ретельного зважування рибальських трофеїв — окунців і плотвичок знову відпускали у рідну озерну стихію. До речі, такі змагання рибалок у Долині планують організовувати не лише у день міста.

Всяк — на свій смак

Сценарій дня міста передбачав, що його перебіг буде до смаку і дітям, і молоді, і дорослим. Тож організатори наситили свято і шаховим турніром за Кубок мера, і дитячим ігровим дійством «Казковий Діснейленд», веселою історією для дорослих і дітей «Пригоди Соломона» Рівненського драмтеатру та сучасною виставою «Час ще є» Долинського народного театру, потужним концертом, вогняним шоу, тематичними дискотеками та ін.

Якщо додати, що того ж дня в селі Лолині відбувалося ювілейне свято Франкової лірики з нагоди 155-х роковин від дня народження поета, а одна з місцевих церков Долини відзначала своє перше десятиліття, то, без сумніву, день міста Долини у християнському святі Успіння Пресвятої Богородиці був і днем Долинщини. Тож у повному керівному складі з днем народження долинян вітали керівництво і міста, і Долинського району.

Галичина