У серпні представники Спілки малого та середнього бізнесу “Альтернатива” та екологічного об’єднання “Зелений РУХ “Карпати” здійснили сплав по найбільшій ріці Західної України — Дністру, який був присвячений 20-річчю Незалежності України.

Від північних схилів Українських Карпат до сонячних берегів Чорного моря звивистою стрічкою у 1362 кілометри часом неквапно, а то і бурхливо несе свої води із заходу на південний схід друга за величиною ріка України — Дністер. Починається він із маленького струмочка на горі Розлуч, що біля села Середа Львівської області, на висоті 760 метрів над рівнем моря. Дорогою у Дністер впадає майже 400 великих і малих річок. На Одещині він вливає свої води у Дністровський лиман.
Учасники екологічно-краєзнавчої експедиції по мальовничому Дністровському каньйону передбачили необхідні для водного сплаву плавзасоби, обговорили маршрут, розбили графік проходження запланованого маршруту по днях, укомплектували групу відповідним спорядженням, путівниками, картами, лоцією річки Дністер.
Попередній склад експедиції був сформований із шести учасників, але із об’єктивних та суб’єктивних причин участь в експедиції взяли троє: Володимир Іваницький, Валерій Атаманчук та Михайло Довбенчук.
У перший день сплаву, 22 серпня, плавзасіб рятувальний пліт СП-10, чотиримісний човен фірми “Колібрі” та індивідуальне спорядження автомашиною були доставлені у село Нижнів Тлумацького району. О 17-й годині підготовлені плавзасоби були спущені на воду, ми завантажили спорядження на рятувальний пліт та човен і відшвартувались від берега.
Перед нашим поглядом пропливали мальовничі береги, круті схили з буйною зеленою рослинністю, дерева і зарослі підступали до самої води, сонце опустилось за обрій. На водний шлях швидко насувались сутінки, а тому місце першої ночівлі вибрати було дуже тяжко — через  відсутність рівної галявини. З кожною хвилиною насувалась ніч, що ускладнювало вибір місця для палатки, розкладання вогнища та пришвартування човнів. Але бувалі “морські вовки” у темноті відшукали відповідне місце для ночівлі на невеликому острові.
Далекі спалахи блискавки на небі та відлуння грому вказували на те, що ніч буде з дощем, який і справді розпочався о другій годині ночі, але вдало підібране спорядження витримало вітряно-дощове випробовування на відмінно.
Ранок розпочався з густого туману, видимість на поверхні Дністра була нульовою, тож ми змушені були зачекати. Рушили у водну мандрівку лише об 11-й годині.
Сонце піднімалось все вище і вище, на річці з кожною хвилиною ставало гарячіше, але близькість води давала нам можливість охолодитись. По горизонту вздовж берегів нас вітали чорні чаплі, а справа і зліва височіли зелені та кам’яні обривисті схили Дністровського каньйону, який простягнувся на 250 км від села Нижнів до устя лівого притоку річки Збруч.
У наступні дні ми пропливали біля населених пунктів Коропець, Вістря, Кутіще, Одаїв, Делева, Долина, Петрів, Монастерек, Підвербці. 
На околиці села Стигла можна помилуватись унікальним витвором природи — водоспадом “Дівочі сльози”, де ми поповнили запас кришталевої джерельної води.
Як вдалося з’ясувати, від села Лука колись починалось регулярне судноплавстство, а по ріці ходили невеликі катери, баржі. Нині у Луці починаються туристично-комерційні водні маршрути до Заліщиків та Хотинського замку.
Під час сплаву професійний рибалка Валерій Атаманчук частував нас смачною рибною юшкою та запеченою на вогні рибкою.
Дорогою ми навіть побачили поселення мормонів. На жаль, поспілкуватися не вдалося, оскільки ці віруючі тримаються осторонь.
Закінчився водний сплав біля села Назвисько.
Природа Дністровського каньйону — своєрідна, неповторна. Тут збереглися унікальні еталони природи, високі береги, вкриті рідкісною рослинністю. За багатством рослинного світу Дністровський каньйон перевершує Кременецькі гори і Подільські Товтри.
Таку красу, безумовно, треба зберегти. Як вдалося дослідити, для збереження і примноження багатств Дністровського каньйону південно-західного краю Західного Поділля, вивчення геологічної будови, продуктивності і закономірностей розвитку біогеоценозів та рекреаційних ресурсів, виховання бережливого ставлення до природи, виконком Тернопільської обласної Ради народних депутатів у листопаді 1977 року прийняв відповідне рішення про створення державного парку.
Було заплановано, що парк починатиметься від села Ямне Монастириського району і сягатиме гирла ріки Збруч біля села Окопи Борщівського району.
На базі лівобережної дністровської долини з прилеглими лісами, полями луками планувалось створити Дністровський державний природний парк загальною площею 36,8 тис. га, довжиною по Дністру — 215 км.
Система природокористування мала будуватись на основі глибокого вивчення окремих біогеоценозів й одночасного опрацювання шляхів їхнього раціонального використання — ось основні завдання, які мали стояти перед Дністровським державним природним парком.
Але Дністровський державний парк так і не був створений.
І вже 3 лютого 2010 року, з метою збереження природних та історико-культурних комплексів і об’єктів лісостепової зони, відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” Президент України Віктор Ющенко видає Указ №96/2010 “Про створення національного природного парку “Дністровський каньйон”.
По маршруту сплаву ніщо не вказувало, що ми перебуваємо на території природного національного парку. Були відсутні відповідні вказівники про межі та приналежність території до національного природного парку; біля населених пунктів люди створили несанкціоновані звалища сміття; триває несанкціонована розробка скальних порід, вибір піску і гравію з русла Дністра.
Безумовно, ми будемо досліджувати, чому так і не було створено Державного національного парку у 1977 році та як Указ Президента 2010 року про створення національного природного парку “Дністровський каньйон” виконує діючий Кабінет міністрів.

Вікна