Нині є великий сенс сказати: тим, хто вже на пенсії, загалом поталанило. Бо їх не торкнеться ухвалений народними депутатами і підписаний Президентом України  В. Януковичем Закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що набув чинності з 1 жовтня.

Точніше, майже не торкнеться. Бо, як ще 8 вересня зазначив у коментарі «Галичині» голова фракції партії «Фронт змін» в обласній раді Володимир Шкварилюк, Верховна Рада, яка спочатку схвалила поправку Арсенія Яценюка, а згодом, переголосувавши, її скасувала, ухвалила закон у редакції, за якої вже й нинішні пенсіонери недоотримають по 334 грн. щомісячно до пенсій.

Та найбільші сюрпризи чекають тих українців, яким до заслуженого відпочинку ще належить дожити. Тисячам українок, зокрема, до пенсії треба буде допрацювати. Кому додатково шість місяців чи рік, а кому — і всі десять років замість п’яти. А багатьом співвітчизникам, зокрема й прикарпатцям, пенсія за новими правилами взагалі може не «світити». Люди похилого віку будуть приречені доживати на невелику державну соціальну допомогу. І ту їм почнуть виплачувати не відразу ж після досягнення пенсійного віку.

Домагаючись ухвалення «пенсійного» закону, його ідеолог С. Тігіпко не втомлювався нагадувати суспільству про основну «лякалку» — мовляв, біда держави в тому, що сьогодні вже практично кожному українцеві доводиться утримувати не лише себе і родину, а й пенсіонера.

Ситуація, якщо, не задумуючись сприймати цю «лякалку», й справді нібито катастрофічна. Та якщо поглянути тверезо, а ще — подумати з олівцем у руках, то нічого надзвичайного у ній, навіть попри справді складну демографічну ситуацію в Україні, немає. Фактично твердження урядовця про те, що кожний працюючий «тягне на плечах» одного пенсіонера, означає, що кожний з нас за роки праці має сам заробити собі на пенсію.

Що виходить, якщо порахувати, відштовхуючись від цієї простої і зрозумілої тези?

Як пояснюють фахівці Пенсійного фонду, за законом С. Тігіпка, людина заробляючи в середньому на місяць 2 000 гр., має право отримати 1 080 грн. пенсії. І це за умови, що легально відпрацює 40 років. Додамо, що, за словами директора департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України (ПФУ) Владислава Машкіна, з нарахованої зарплати орієнтовно 35 відсотків ми сплачуємо до Пенсійного фонду. Тобто нескладно підрахувати, що за чотири десятиліття праці українець перекаже на рахунок ПФУ 336 тис. грн. Суму цілком достатню, щоб після виходу на заслужений відпочинок фонд йому з його ж грошей платив пенсію впродовж ще майже 26 років. Та, як відомо, велика кількість українців до такої глибокої старості й не доживає.

Простий розрахунок свідчить про те, що, працюючи впродовж життя, кожний з нас спроможний заробити на власну пенсію. І нікому сторонньому нас на старості «тягнути» не потрібно.

Але цей приклад справді не пояснює появу хронічної багатомільярдної «дірки» у бюджеті ПФУ.

Після інтерв’ю В. Машкіна радіо «Свобода» на інтернет-форумі з’явилося резонне запитання: чому директор департаменту й словом не обмовився про головну проблему Пенсійного фонду — вісім мільйонів працездатних українців, які ніде офіційно не фігурують.

Мені нещодавно довелося розмовляти з Іваном Мосюком, сільським головою Старуні на Богородчанщині. На запитання про те, якою є найбільша проблема великої, майже тритисячної сільської громади, він не вагаючись відповів: «Наша біда — безробіття. З весни й аж майже до зими у селі залишаються одні жінки та діти. Всі чоловіки — на заробітках. Хто в Росії чи Польщі, а хто — в Києві чи десь на східній Україні».

Безробіття, через яке тисячі одних лишень прикарпатців вимушені були стати заробітчанами-нелегалами у чужих та навіть у власній країні, — одна з причин нинішніх хронічних фінансових проблем ПФУ. Створювати робочі місця, як відомо, — прямий і один із найперших обов’язків уряду в кожній державі.

Друга ключова проблема, яку ретельно обходять увагою урядовці, — мізерні зарплати на більшості українських підприємств. А відтак і малі відрахування до ПФ.

Якщо взяти дані Головного управління статистики в області про те, що середня зарплата в серпні на Прикарпатті становила 2 303 грн., то неважко вирахувати, що за рахунок кожного працівника з таким заробітком до ПФУ щомісяця надходило орієнтовно по 806 грн. Але, як відомо, середні заробітки фахівців, які працюють на місцевих підприємствах ПАТ «Укрнафта», в цей же час перевищували чотири тисячі гривень. А це вже 1,4 тис. грн. відрахувань до ПФУ з кожної такої зарплати.

Але й заробітки нафтовиків виглядають не такими аж великими порівняно з зарплатами, які цілком легально платить своїм робітникам і спеціалістам невелика приватна компанія з Богородчан, яка займається видобутком газу. Як зазначив її директор, виступаючи на українсько-канадському бізнес-форумі, що проходив на ТК «Буковель», середня місячна зарплата на підприємстві вже перевищила 12 тис. грн. Тобто внеску до ПФУ лише з однієї такої зарплати вистачило б, щоб виплатити пенсії щонайменше чотирьом пенсіонерам з Коломийщини, де середня місячна пенсія у січні—серпні становила всього 909 грн.

Мала компанія, яка працює на зношених, ще радянського виробництва бурових верстатах, забезпечує людям зарплату втроє вищу, ніж «Укрнафта». і з точки зору уряду та насамперед віце-прем’єр-міністра України С. Тігіпка, доцільно було б передусім поставити запитання перед менеджментом великої національної компанії, якою власне й є «Укрнафта»: чому вони платять своїм працівникам набагато менше, ніж інший вітчизняний добувник блакитного палива?
Піти шляхом створення робочих місць і умов, які б гарантували українцям гідні заробітки, а державі — достатні надходження до ПФУ, означало б перекинути нарешті місток до початку реальних економічних реформ, яких українці давно зачекалися. Проте уряд, а за ним, на жаль, і парламент, і Президент обрали найпростіший спосіб залатати «дірку» у Пенсійному фонді — врізати, де лишень це можливо, видатки на пенсійне забезпечення нових поколінь людей похилого віку і голосно назвати це реформою.

Про масштаби недоплат свідчать плани, оприлюднені В. Машкіним під час ефіру на радіо «Свобода». За його словами, якщо цього року у Пенсійному фонді бракує 17,8 млрд. грн., то вже у наступному році його дефіцит передбачається скоротити до 2,2 млрд., а в 2013-му бюджет ПФУ взагалі має стати бездефіцитним. Як відомо, у представленому прем’єр-міністром України М. Азаровим проекті Держбюджету на 2012 рік передбачається зростання зарплат українців. Проте порівняно незначне, а отже, і надходження до ПФУ за цей рахунок зростуть лишень на трохи. Тож можна припускати, що багатомільярдну суму дефіциту буде зменшено переважно за рахунок економії видатків на пенсійне забезпечення тих, хто має або мав би виходити на заслужений відпочинок.