Концерт фортепіанної музики в «Пасажі Гартенберрів» іванофранківцям подарував молодий російський піаніст Лука Затравкін. Для місцевих поціновувачів музичного мистецтва він виконав відомі класичні композиції Рахманінова, Чайковського, Моцарта, Бетховена, Шопена та інших.

Луці Затравкіну лише 20 років, проте він уже встиг перемогти у 16 міжнародних конкурсах. Свою першу нагороду в музичному світі виборов у шість років, здобувши другу премію на юнацькому конкурсі в Німеччині. Постать Затравкіна відома загалу не лише його численними музичними здобутками, а й родинними зв’язками, адже він є сином відомого епатажного художника Нікаса Сафронова. На прес-конференції перед виступом піаніст розповів журналістам про свою особливу культурну  місію: «Я проти концертів у філармонії, концертів для еліти, концертів у фракахѕ Я проти гри для себе. Треба працювати для глядача і для Бога». Відповідно його одяг цілком відповідав цій концепції — костюм і футболка червоного кольору, що не є притаманним для академічних виконавців.  

Концертна програма молодого піаніста складалася з двох відділень. Гру майстра доповнював відеоряд та міні-світлове шоу. Вслухаючись у кожну ноту, що народжувалася з-під пальців Луки, легко було абстрагуватися від світу, суєти буднів та справ, щоби потрапити у стихію краси. Це відчуття доповнював інтер’єр закладу, котрий якнайкраще гармоніює з класичною музикою.
Певний дисонанс викликала так звана перерва між грою музиканта, яку ініціатори дійства вирішили заповнити конкурсами, котрі більше пасували б до корпоративу чи весілля, а не до такої імпрези. Приз за участь у розіграші теж вразив абсурдністю — це був коркотяг. Проте були й інші нюанси. Зокрема вартість  квитка, котра становила 150 грн. І була для багатьох недосяжною. Хоча здається, що нашому містові бракує саме таких камерних та академічних вечорів, можливо, і за меншу ціну.

Говорити про гру Луки людині, яка не є професійним музикознавцем, важко, проте можна, адже музика або проймає, або ні. Мене особисто пройняла. Хоча, звісно, були відвідувачі, котрі не дуже розуміли, куди саме прийшли і що тут роблять, тому для них концерт тривав нестерпну вічність. Намагаючись оцінити гру Луки, процитую відомого актора івана Охлобистіна: «Я фанат Луки. Чому? Тому, що я фанат музики. Рахманінов складний автор, він дуже конструктивний, і якщо не вловити пастель, то це нудота. Для того, щоб грати Рахманінова, треба Рахманіновим жити. І це, можливо, рідкісний виняток із правил, коли людина вміє грати Рахманінова». І справді, музичні твори саме цього композитора з-поміж інших Лука зіграв найкраще, якось найбільш гармонійно.       

газета "Галичина"