Час від часу чуємо, як на Прикарпатті відкривають майданчики зі штучним покриттям для міні-фуболу. Та в зимовий час відкриті поля стають непридатними для любителів. То ж як справи в обласному центрі з критими спортзалами? Чи мають можливість пересічні іванофранківці побігати з м’ячем в теплому місці з дахом над головою?
Як розповів «Репортеру» голова івано-франківського спорткомітету Віталій Матешко спортзалів у місті є багато. В кожній школі чи дитячому садку. Прикарпатський університет, університет нафти і газу та Коледж фізвиховання мають по декілька спортивних споруд. Мають свої спортзали і профтехучилища. Натомість комерційні виші обласного центру своїми спортивними базами похизуватися не можуть. Вони орендують чужі приміщення. У місті ще діють 15 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, та навіть не кожна з них має свій спортзал.
Натомість Івано-Франківськ має лише дві спортивні бази, які належать громаді міста. Перший об’єкт — міський стадіон «Рух». Ще один — КП «Муніципальний фізкультурно-оздоровчий центр» по вул. Симоненка, 13. Тут є спортивний та тренажерний зали, майданчики із синтетичним та акриловим покриттям, тенісні корти. Поруч розташована споруда фізкультурно-оздоровчого комплексу №2, та вона не введена в експлуатацію.
Побігати можна у спортзалі Муніципального центру дозвілля по вул. Набережній. Але весь цей комплекс належить управлінню культури. Тому часто гроші, які виділяються на будівлю, витрачаються, перш за все, на актові зали і нечасто доходять до спортзалу.
За такої ситуації стають у пригоді школи. Багато івано-франківських тренерів займаються тут зі своїми вихованцями. Звісно, просторих роздягалень, комфортних душових тут немає. Доводиться перебиватися.
«Якщо говорити про ремон-ти, то частково косметично вони проводяться у різних спорудах. Звичайно, багато з них потребують капітального ремонту. Спорт у світі розвивається дуже бурхливо, і нам бракує сучасних залів з відповідними пристосуваннями. Ми постійно акцентуємо на цьому увагу», — каже Віталій Матешко. За його словами, існує Програма ремонту і реконструкції спортив-них споруд на період 2007-2011 роки. Тут закладено дуже багато заходів, та вони не виконуються у повному обсязі через невиконання міського бюджету.
Кожного року на спортзали міста виділяються різні суми коштів. Цього року ФОК отримав 130 тисяч гривень, стадіон «Рух» — 30 тисяч, і ще планується виділити 50 тисяч. Ці кошти переважно йдуть на оплату за теплоносії, електроенергію.
В Івано-Франківську є спортив-ні споруди, які належать підприємствам. До прикладу, «Електрон» по вул. Бандери. Це дочірнє підприємство ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» і єдиний великий спортзал, який діє у центрі міста. Єдиний, бо спорткомплекс «Олімп», що розташований неподалік, все ще порожніє.
«Електрону» вдається утримувати себе самому, а ще трохи допомагає завод. «Найбільша наша проблема — погана система опалення, — каже директор «Електрону» Зіновій Бойчук. — Споруда велика, а енергозбереження майже немає. Тому на тепло витрачаємо дуже великі кошти».
Резинове покриття, яке лежить з самого початку діяльності спортзалу, вже давно потребує заміни. Та перестелити майже 1000 м2 підлоги — надто дороге задоволення для «Електрону». Спортзал, побудований у 1996 році, живе за рахунок абонентської плати людей, які тут займаються. Її підвищення тільки відштовхне відвідувачів, тому все, що можна собі дозволити, — поточні витрати.
Очевидно, що для 250-тисячного міста замало великих спортзалів, які можна порахувати на пальцях однієї руки. За 18 років незалежності, крім Льодової арени, в Івано-Франківську не побудовано жодного спортивного комплексу чи бодай спортзалу. Задуми на майбутнє є, та перспективи туманні. В Івано-Франківську планують побудувати 50-метровий басейн по вул. Симоненка, сучасний ігровий зал на 1300 посадкових місць на базі ФОКу №2. Будувати його запропонують інвесторам. Та згадаймо, скільки висить у повітрі ще один спортивний інвестпроект — стадіон «Рух»...
