А ти придбав уже пістоль? Саме таке запитання, зважаючи на останні заяви Гаранта й перефразовуючи відомі гасла «світлого» комуністичного минулого, можна поставити кожному мешканцю нашої держави.

     Відповідь проста: звичайно, що ні. Нам, галичанам, купувати нічого не потрібно. Якщо прийдеться, дістанемо зі схованок збрую, якою ще наші славні предки відстрілювали по лісах клятих москалів. Хай східняки скуповуються.

     Жартую  звичайно. І жодним чином не закликаю до нетерпимості чи ксенофобії. Тим не менше, не піддаючи сумніву унікальні розумові здібності Вітязя, вважаю, що шанованого усіма нами Президента або ненароком дезінформували, або просто здорово підставили. Мало того, що практично одразу усі силовики почали відхрещуватись, мовляв нічого не знають, так ще й виявилось, що найбільше зброю скуповують саме на сході. Бодай вже б на заході. А так…

     А так влада ще раз продемонструвала, що панічно боїться власного ж народу. Будучи від народу, вона тим не менше не для народу і тим паче не з народом. Навряд чи ще десь в світі знайдеться держава, влада якої, вперто заявляючи про свою демократичність, обставляла б по периметру свої «гнізда» високою огорожею, щодня її чинила лише заради того, щоб зайвий раз не поглянути в очі простолюдинам. І це лише половина реформ… Залишається хіба й справді застрелитися. Владі ж – посилювати власну охорону, все міцніше вибудовуючи поліційну державу.

     В таких умовах й існуєм.

     Власне, політичне життя на Прикарпатті  впродовж тижня значною мірою  обумовлювали різного роду мітинги, флеш-моби та акції протесту.

     Розпочалося все із першого листопада –  дати, яку кожен свідомий галичанин  зобов’язаний не лише знати, але й  належним чином пошановувати. Й надзвичайно  прикро, коли чи не найвизначніша для  Галичини подія зводиться до звичайнісінького віче тривалістю в годину. Так, на ньому були сказані розумні, правильні слова, піднято важливі й до болі рязучі проблеми. Однак організація… А відтак, одне з інтернет-видань цілком справедливо констатувало – «урочиста хода замість обіду». Коментарі мабуть зайві.

     В черговий раз не обійшлось без  партійних прапорів. Побачити не вдалося лише стяги Партії регіонів. Пригадується, під час одного з останніх аналогічних заходів їх партійна символіка майоріла на чолі колони. Відверто кажучи, не хочеться вірити, що для цієї політичної сили це не свято, а тому вважатимемо, що місцеве керівництво змінило стратегію, вирішило подати приклад іншим й тепер усі заходи за участю Партії регіонів відбуватимуться без уже всім остогидлих партійних шмат.

     Хоча, можливим є й інший варіант. Нещодавно  невідомі зловмисники побили вікна міського осередку Партії регіонів. Трафляється, до речі, такого роду неприємність вже не вперше. Цього разу, мабуть, віддячили за приїзд ще одного «проффесора», новітнього вікіпедійноого просвітника народного депутата Зубанова. А відтак, партійна амуніція могла бути використана й для господарських потреб.

     Не  спить на Прикарпатті й опозиція. Так, ще одну акцію протесту для галочки  зорганізували обласний Комітет захисту України спільно з чорнобильцями та підприємцями. На трьох учасники цього ефемерного дійства нарахували аж близько двох десятків «активних» протестуючих. При такій чисельності слова Степана Волковецького про те, що потрібно організувати новий майдан, на який вони виведуть вже не сотні тисяч, а мільйони людей, сприймалися в кращому випадку смішно.

     Слідом  за «Фронтом змін», який ось уже другий тиждень активно виступає «проти Януковича» й біля партійних наметів  яких, за словами самих партійних  функціонерів, просто таки неймовірні черги, власний флеш-моб зорганізувала і провела «Студентська Свобода». Щоправда із певною часовою затримкою, однак молоді активісти партії таки висловили щирі слова вдячності мешканцям Донбасу за Президента «ананаса». Чому саме «ананаса», а не прміром «кокоса», чи «баклажана» дізнатись не вдалося, але дякували  і за цензуру, і за високі ціни, безробіття, сфальшовану історію, українофобів при владі, за те покращення життя, яке сьогодні відчуває кожен з нас.

     Добре, що хоча б молодіжка «Нашої України» на завершення тижня підняла настрій. Схоже, в середовищі організації підростає новий потужний генератор ідей. Молодіжне крило партії в один прекрасний день вирішило почати бавитися в мафію. І не лише тихо бавитися, але й повідомити про забаву місцеві засоби масової інформації. Мовляв, це - така собі неординарна форма навчання. Ай справді…

     І насамкінець про приємне. В середу, 9 листопада 2011 року, - День української писемності та мови. Як відомо, це свято в Україні відзначають з 1997 року, як вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Зважаючи на реалії, дивно, що його ще не відмінили. Однак, навряд чи на державному рівні приділять належну увагу цій даті. Залишається сподіватися, що приклад покаже Галичина. Тільки, будьте ласкаві, без мітингів!

     Ігор  Дебенко, політолог