Періодичні підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги завжди дратують пересічних громадян. А тим більше тоді, коли нам прямо в очі брешуть: мовляв, «нова квартплата — зміна суті, а не цифри». Таке повідомлення я прочитала в одній з івано-франківських газет. і вже хотіла цьому повірити, як мою увагу привернула власне зміна суті новації щодо вивезення твердих побутових відходів — відтепер тариф на цю послугу знову обчислюватимуть з розрахунку на один квадратний метр. Зробила підрахунок і мало не зомліла від несподіваного результату: замість 6,41 грн. (а я самотня у «двокімнатці» розміром 45 кв. м) доведеться платити понад 15 гривень. Оце так «соціальна справедливість», яку тільки на словах відстоюють депутати Івано-Франківської міської ради!

Погоджуюся, що в такому разі виграють багатодітні родини, більшість з яких матеріально на межі виживання. Але в Івано-Франківську їх не так уже й багато, і для них можна встановити тариф індивідуально, тобто пільговий, який, до речі, передбачений останніми змінами до чинного законодавства. А самотній власник помешкання програє ще й тому, що включення до квартплати послуги з вивезення ТПВ позбавляє його права на 25-відсоткову знижку плати, передбачену Законом України «Про дітей війни та їх соціальний захист». На інші компослуги така знижка поширюється, а на квартплату для них — ні.
Переконана, що більшість із 60 депутатів міськради та виконкомівські чиновники, приймаючи непопулярне рішення, передусім думали про себе. Їхні сім’ї переважно повноцінні (не менше трьох—п’яти осіб), і, зрозуміло, поосібна плата за означену послугу надто вже для них накладна в грошовому виразі. Спрацював, так би мовити, сімейно-корпоративний інтерес. Але знову ж таки — де справедливість: той, хто найменше смітить (я ж самотня), хто з мінімальною пенсією, має платити стільки ж, скільки працездатний, грошовитий сім’янин, який проживає з дружиною та дітьми і смітить утроє—вп’ятеро більше, ніж я, на аналогічному метражі житлоплощі?

Я не проти платити за доброякісно виконану послугу навіть 15 гривень. Але якщо мій сусід, у квартирі якого аж шестеро осіб, платитиме бодай удвоє більше. і ще одне «але» — найголовніше: якщо на контейнерному майданчику на вулиці І. Борковського (правда, це закуток і тому, може, часто захламлений), а тим більше на обох майданчиках, розташованих на Вірменській вулиці в самому центрі «європейського» міста побачу справді європейську санітарну чистоту!
Чому так ультимативно? А ви посудіть самі: до червня 2010 року я платила за вивезення сміття 4,42 гривні. Ось уже майже півтора року плачу на дві гривні більше — а де результат? Щоб не бути голослівною, подивіться на фото, яке зроблено на тій же Вірменській вул. кілька днів тому.

Факти, як мовиться, вперта річ. Тим-то й не віриться мені, що сміттєперевізники сумлінніше відроблятимуть мої, як і сотень інших самотніх пенсіонерів, 15 чи 12 гривень, якщо вони проживають у дво- чи однокімнатній квартирі. Буду щаслива, якщо через деякий час мене переконають у протилежному.

газета "Галичина"