Звітний тиждень запам’ятався не лише найлютішими  за декілька останніх років морозами, але й чи не першою з часів незалежності масовою атакою блогерів на інформаційні портали режиму.

     Припинення  функціонування офіційних інтернет-сторінок Президента України, СБУ, МВС та Партії регіонів яскраво охарактеризувало ступінь інформаційної безпеки нашої держави.  Важко уявити, що сталося, якщо б ціллю хакерів стала приміром фінансова система країни?

     На  це та десятки інших запитань мала б дати відповідь СБУ. Саме в її організаційній структурі Президент ще рік тому створив департамент контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки, мотивуючи своє рішення потребою забезпечення ефективної протидії сучасним викликам і загрозам національної безпеки в інформаційній сфері.

     Протидіяти  не вдалося…

     До  такого масового, скоординованого спротиву влада виявилася не те, що неготовою  – повністю беззахисною.

     Офіційні  сайти органів державної влади, на підтримку яких щороку коштами платників податків спрямовуються десятки мільйонів гривень, рухнули без особливих надзусиль. Й перейшли на більш-менш нормальний режим роботи лише після того, як популярний портал ex.ua відновив свою роботу.

     Це  була перемога. Перемога з моральним обличчям. Адже навряд чи влада, в перших рядах якої осіли ті, хто знайомі з плагіатом не на словах, має будь-яке право розпочинати так звану боротьбу з піратством, не очистивши власні ряди.

     Режим засвідчив свою слабкість перед  організованим тиском суспільства.

     Більше  того, суспільство надало урок не лише владі, яка вже давно показала себе поганим учнем, але й опозиції, для якої спільна, скоординована  протидія режиму, й надалі залишається  міфом. 

     Втім, гаряче було не лише в інтернет-мережі…

     Незважаючи  на -27 за вікном, політичне життя на Прикарпатті розгорталося достатньо активно.

     Непотрібні  гуртожитки

     В черговий раз на справжню точку кипіння  перетворилася сесія міської  ради. Окрім нового витка протистояння тандему Чорноус-Стасюк із Віктором Анушкевичусом, депутатські посиденьки ознаменувалися ще кількома вагомими подіями.

     Першою  й головною з них стало прийняття «свободівською» більшістю рішення про передачу гуртожитків на обслуговування з ЄРЦ на КП «Дирекція замовника». 

     При цьому, думка самого очільника підприємства депутатський корпус особливо не цікавила. Невідомо чи й цікавила взагалі…

     Власне, рішення, що його прийняла міська рада, можна розцінювати по-різному. Й реляції стосовно того, що ЄРЦ просто «умив руки», переклавши відповідальність, мають під собою об’єктивні підстави.

     В той же час, мабуть мало хто піддасть сумніву той факт, що таке рішення є більш аніж правильним з політичної точки зору й у контексті стратегічних орієнтацій. ВО «Свобода», будучи головним ініціатором комунальної реформи й безпосереднім генератором ідеї створення ЄРЦ, як жодна інша політична сила зацікавлена у тому, щоб нове комунальне підприємство стало успішним. Для цього ж необхідно бути прибутковим. За протилежних обставин підприємство, на адресу якого й так лунає чимало критичних застережень, загрожує перетворитися на «домоклів меч» для усієї політичної сили. В контексті цього обслуговування гуртожитків – пряма загроза збитковості. Від загроз ж, як відомо, доцільно позбавлятися…

     Що  й було успішно зроблено у вівторок.

     ФК  «Прикарпаття»: пацієнт, що не може вмерти

     Ще  однією темою для дискусій стала  доля футбольного клубу «Прикарпаття».

     Вірогідність  того, що стартувати у весняній частині  футбольної першості місцевій команді  не вдасться, достатньо висока. Й допоки місцеві чиновники безуспішно намагаються запросити Олександра Шевченка на сесію міської ради, надсилаючи йому листи, директор ТзОВ «Скорзонера» у телефонному режимі повідомив редакцію одного із спеціалізованих видань, що інвестиційний проект під назвою ФК «Прикарпаття» практично приречений.

     Вкладати  кошти в клуб, поступатися яким не має наміру інший, просто безглуздо.

     За  неофіційною інформацією із минулорічного  складу в команді залишилося лише 4 виконавці. Якщо клуб й стартує, то про жодне підвищення у класі  мова йти не може. Команді, честь якої скоріш за все захищатимуть місцеві юнаки, доведеться вкотре боротися за виживання.

     Стосовно  ТзОВ «Скорзонера», то практично достовірно, що структура береться відроджувати футбол у Яремче. Тамтешній клуб знову під свою опіку взяв Микола Палійчук.

     Наразі  цей крок поєднувати із перспективою прийдешніх виборів дещо передчасно. Однак, якщо зв'язок існує, частина електорату колишньому голові ОДА гарантована.

     Жаль, цього ніяк не усвідомлять в Івано-Франківську…

     Родовід Ігоря Насалика

     Вже кілька тижнів поспіль значною активністю в інформаційному просторі відзначається й Ігор Насалик. Наразі стратегія очолюваної ним «Української партії» до болю проста. При першій ж нагоді Ігор Насалик намагається засвідчити, що «Українська партія» така ж опозиційна за своєю суттю, як і інші учасники КОДу. Більше того, маніпулюючи й послуговуючись політичною технологією самоактуалізації шляхом притягування до сильнішого й паразитування на ньому, політик невпинно висуває опозиції власні вимоги й критерії об’єднання.

     Не  меншою активністю відзначається калуський міський голова і на особистісному рівні. Якщо минулого вікенду Ігор Насалик приголомшив громадськість показовою демонстрацією власного помешкання у Калуші, потішивши журналістів пластиковим посудом, то вже цього тижня політик взявся обговорювати власний родовід, спростовуючи чутки про своє іудейське походження.

    «Іудейського коріння в мене немає. Якби я був іудеєм, то не приховував би, а пишався цим. Але я українець і пишаюся тим, що є українцем», – резюмував міський голова.

     Повернення  Юрія Романюка

     Минулого  тижня голову фракції ВО «Батьківщина»  в обласній раді за результатами соцопитування, проведеного одним із місцевих інтернет-видань, було визнано головним опозиціонером  на Прикарпатті. За гостротою пера, умінням викладати думки на папері, креативністю та емоційністю рівних Юрію Романюку в обласному політикумі й справді одиниці. Тож можете собі уявити, наскільки важко було галицькому виборцеві, збіднілому й звиклому до доброї порції перцю на адресу режиму, спостерігати за яскравими фоторепортажами політика протягом його новорічно-різдвяних вакацій за кордоном?!

     Підтверджувати  завойовану репутацію Юрій Романюк  взявся практично одразу після повернення. Так, лише за останні декілька днів особистий блог політика поповнився одразу двома інформаційними публікаціями – міркуваннями стосовно намагань уряду Азарова запровадити в країні єнакіївський час та про конституційну асамблею наперсточників. Заперечити Романюку в кожній – достатньо важко. Доволі вдало використавши інформаційні приводи загальнодержавного масштабу, політик повернув галицького виборця у вже звичну йому колію.