У місті Коломиї відкрили пам’ятник Івану Франку. Урочиста подія відбулася у день відзначення 156-річчя з дня народження видатного українського письменника, поета, громадського діяча, філософа.

Як зазначалося, з часу виникнення ідеї про спорудження монументу Каменяру у Коломиї до її втілення у життя минуло 9 років. Кошти на пам’ятник збирали усією громадою. Долучилися обласна, місцева влада, меценати.

Над монументом працювали коломийський скульптор Василь Андрушко, професор Львівської національної академії мистецтв Василь Гурмак, архітектор Олег Пріль.

За словами Василя Андрушка, робота була цікава і водночас складна, адже потрібно було втілити у камені цілісну композицію. Іван Франко, немов би піднімаючись сходами з віків у сьогодення, рухається назустріч людям, і зі своїм вдумливим поглядом звертається до перехожих:«Нам пора для України жить!», закликає працювати на Україну, як робив це він усе своє життя.

Пам’ятник освятили владика Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Микола Сімкайло та Єпископ Коломийсько-Косівський УПЦ КП Іоан Бойчук.

Представники громадськості та влади поклали вінки до монументу.

Довідково

Дослідники творчого шляху Великого Каменяра стверджують, що Іван Франко десять разів відвідував Коломию. Перше його знайомство з цим «мальовничим містечком над Прутом» відбулося 1 березня 1880 року.
А вже через три дні по дорозі до Нижнього Березова, в Яблунові, Івана Франка та його товаришів за підозрою у соціалістичній пропаганді заарештували австрійські жандарми і заточили в коломийській ратуші, де розміщалася магістратська тюрма. У в’язниці він пробув три місяці.
Саме в Коломиї Каменяр написав „Гімн" („Вічний революціонер"), покладений на музику Миколою Лисенком, „На суді", „Вій, вітре, горою над сею тюрмою", „Всюди нівечиться правда", „Товаришам із тюрми" та інші вірші із циклу „Думи пролетарія".
У 1912-му Іван Франко у Народному домі (тепер приміщення ощадної каси) читав коломиянам свою безсмертну поему „Мойсей". У Коломиї були вперше надруковані його твори „З вершин і низин", „Захар Беркут", „Перехресні стежки".

http://paralleli.if.ua/ 

Фото: Оксана Островська