«Молодим усюди в нас дорога», «Старшим — повагу, молодим — дорогу» — ці відомі всім ще з радянських часів вислови поступово втрачають свою актуальність. Проблема робочого місця, яке б забезпечувало гідну оплату праці, стає основною серед молоді, яка опиняється на периферії життя через неспроможність знайти роботу.

В Україні понад 40% молодих людей віком до 35 років не мають роботи, в Івано-Франківську — близько 55%. Якщо вже в обласному центрі така тривожна статистика, то можна лишень здогадуватись, що робиться в районних центрах, а тим більше — у селах.

Працевлаштування молоді є великою проблемою і для окремих країн Європи. Зокрема, половина молодих іспанців не має роботи. Тамтешні експерти вже називають їх «втраченим поколінням». У нас же ситуація не краща, але ніхто не поспішає бити на сполох.

На малий бізнес — надії мало

В Івано-Франківську більшість великих промислових підприємств загинули ще в 90-х роках. Через це місцева влада робить ставку на розвиток малого та середнього бізнесу. Приміром, як пише газета "Галичина", у сфері малого підприємництва зайнято 42 тис. працівників, у той час як у промисловості — лише 6 тисяч. З екранів телевізорів часто доводиться чути заяви про те, що розвиток малого бізнесу врятує Україну. На жаль, через специфіку розвитку малого бізнесу в нашій державі у сфері зайнятості спостерігається низка негативних тенденцій. Не секрет, що приватник економить на всьому, зокрема і на оплаті праці своїх працівників. Через це набула поширення практика працевлаштування на півставки, причому характер та інтенсивність роботи часто відповідають повному навантаженню, але оплачують таку роботу лише частково. Непоодинокі факти, коли приватники не виплачують навіть мінімальної заробітної плати (нині це 1 147 гривень). Специфічним є і пошук працівників для роботи в малому бізнесі. Підприємець передусім залучає кадри з числа родичів, знайомих та друзів і лише в останню чергу звертає увагу на працівників, які представлені на ринку праці.

Замкнуте коло на ринку праці

У сфері зайнятості склалась парадоксальна ситуація, коли роботодавці шукають кваліфіковані кадри, а в той же час тисячі людей не можуть знайти роботи. Тобто поряд із безробіттям спостерігається дефіцит професійних знань та навичок. Виходить замкнуте коло: роботодавцям складно найняти працівників на відкриту вакансію, тоді як безробітним складно влаштуватись на роботу, адже на їхні знання та вміння існує низький попит. Такий стан речей пов’язаний із тим, що абітурієнти обирають зовсім не ті спеціальності, які мають попит на ринку праці. Як свідчать дані вступної кампанії 2013 року, в Івано-Франківську найпопулярнішими спеціальностями залишаються правознавство, менеджмент, туризм, економіка, фінанси, облік та аудит. Дещо менше охочих освоювати комп’ютерну та системну інженерію, екологію, маркетинг, нафтогазову справу та архітектуру. Найменш затребувані технічні спеціальності: будівництво та приладобудування. В той же час найбільш затребувані вакансії на ринку праці — це водії транспортних засобів та кухарі. Найважче знайти роботу спеціалістам туристичної галузі (20 осіб на місце), економістам (10 осіб на місце), юристам (5 осіб на місце). Тобто криза працевлаштування окремих спеціалістів вже існує і з кожним роком буде поглиблюватись, оскільки вищі навчальні заклади (ВНЗ) продовжують готувати фахівців цих напрямів. Система освіти та й самі випускники шкіл не хочуть реагувати на зміни попиту на ринку праці. Сучасні учні та студенти, обираючи професію, керуються критеріями престижності та рівня заробітної плати.

«Фабрики» безробітних

Нинішнього року ВНЗ Івано-Франківська випустили 8,5 тис. фахівців, з яких 216 опинилися на біржі праці, набувши статусу безробітного. На перший погляд, цифра не така страшна, але вона не враховує обсягів прихованого безробіття. Не таємниця, що чимало наших краян працюють в європейських країнах, підтримуючи фінансово своїх дітей. За таких обставин у молоді немає мотивації працювати на низькооплачуваній роботі, адже без досвіду претендувати на щось більше молодий фахівець не може. Зрештою, влаштуватись на будь-яку роботу без зв’язків та підтримки сьогодні фактично нереально. Освітні заклади не лише готують спеціалістів, які не матимуть місця на ринку праці, а й неправильно орієнтують молодь. Протягом усього навчання студентів переконують, що після закінчення вони матимуть перспективу працевлаштування на добрих фінансових умовах. Коли ж студент отримує на руки бажаний диплом, він усвідомлює, що можливостей застосувати здобуті знання фактично немає.

Пенсіонери забирають роботу в молоді

Говорячи про нинішню економічну модель, варто вдатись до порівняння з часами колишнього СРСР. За комуністичної системи працівників при досягненні ними відповідного віку примусово відправляли на пенсію. Натомість їхні робочі місця займали молоді спеціалісти. Таким чином, навантаження на ринку праці пропорційно розподілялось між представниками різних вікових груп. Своєю чергою, молодь також була зацікавлена працювати хоча б тому, що існувала кримінальна стаття за «дармоїдство», що полягало у «тривалому проживанні повнолітньої працездатної особи на нетрудові доходи з ухилянням від суспільно корисної праці». Звісно, з демократизацією суспільного ладу цю статтю в Кримінальному кодексі ліквідували, а пенсіонерам дозволили працювати і після виходу на пенсію. Головне управління статистики в івано-Франківській області інформує, що на кінець 2012 року на підприємствах та організаціях з кількістю понад 10 працівників їх було 229 тис. із загальної кількості 35 тис. працівників (15,3%) отримували допомогу у вигляді пенсій. З 2011 року частка працюючих пенсіонерів не змінилася. До речі, серед них переважають жінки — 64,8%. У територіальному аспекті найменше працюючих пенсіонерів у Верховинському районі (10%), найбільше — у Калуші (18,3%).

Ставка на старість

Мотивація пенсіонерів залишатись на роботі й одночасно отримувати зарплату і пенсію зрозуміла. Виживати на мінімальну пенсію (близько 900 гривень) справді непросто. Однак безробітна молодь взагалі позбавлена будь-яких доходів і змушена «сидіти на шиї» у своїх батьків. Тобто суспільство робить ставку не на молодь, якій необхідно заробляти, створювати сім’ї і народжувати дітей, а на пенсіонерів. Така політика рано чи пізно призведе до колапсу, адже населення України стрімко старіє, народжуваність падає, кількість працівників, які платять відрахування у Пенсійний фонд, майже зрівнялася з кількістю пенсіонерів.

Надії на поліпшення економічної ситуації в країні небагато, проте можливості перерозподілити ринок праці на користь молоді у держави є. Для цього потрібно внести зміни у низку законодавчих актів. Але основні політичні сили країни не наважаться це зробити. Причина проста — результат на виборах значною мірою забезпечується голосами пенсіонерів, які є найнадійнішим електоратом.