Сумно, страшно. І серце не усміхається. Душа рветься, кричить, плаче. Сумно за крайній Схід України, де люди дезорієнтовані, перелякані, вся влада у руках п'яної, озброєної новітньою російською зброєю гопоти, наркоманів та люмпенів, керованих грушниками з Росії. Сумно за наші війська, яким вся Україна скидається останніми і такими незайвими грошима, а ті гроші десь зникають, розкрадені пузатими полковниками та генералами. А як і не зникають, то у вигляді важкого озброєння передаються терористам, які регочучи роз'їжджають по дорогах на залишених зрадниками БТРах та БМП. 

Там вже порядкують чечени та осетини (знайте ворога), які прийшли за грошима, жінками та рабами. Клекочуть щось своє та позирають хазяйськими очима навкруги, а наші горді чоловіки, принизливо та улесливо як цуцики, крутять перед ними задом. Батько Махно знав, що робити з зайдами-кавказцями Дикої дивізії, які чинили звірства в українських селах. Він їх у полон не брав, а натомість обливав одразу керосином і пускав у Степ бігати. Вони його дуже, дуже поважали. На жаль немає там у нас Батька, пішов у Вічність народний герой і поки що не повертається. 

Зрада, схоже, оселилась десь на самій Горі, у Києві, де Кожум'яка гуляв. Ось така війна по-українськи.  Але це не головне, бо там на Сході дніпровські євреї виявились кращими українцями і знають, що робити. Я їм вірю, через те що ведуть вони себе правильно.     

А ось тепер про те, за що страшно. Як ? Як сталось так, що ми нездатні ні на що ?

Адже те, що твориться на Сході є результатом відсутності державного інстинкту на Заході і в Центрі. Невже, питаю себе, невже ми не можемо породити еліту ? Наш мозок, нашу свідомість єдиного організму та, головне, українську незламну Волю ?

Спіймали одеських зрадників-мєнтів. І що ? Де вони, може не знаєте ? Сидять, чекають народного суду ?  Суд їх відпустив ! Комусь може здатись, що якийсь там один суддя взяв собі грошей і ось таке собі учудив. Так от я Вам, читачі, компетентно скажу - це не просто хабар, це прямі наслідки “відновлення довіри до судової системи”. Вже багато говорилось, що треба проводити жорстку, ба! - жорстоку, безжальну, тотальну люстрацію суддів. Де вона ?!

А вона, щоб знали, вже пройшла у вигляді сумнозвісного закону “Про відновлення довіри до судової системи”. Навіть цей беззубий закон приймали довго та натужно. Так тужились наші депутати, що пустили злого духа в штани і залишилось після цього тільке зіпсуте повітря в сесійному залі Верховної Ради. А сморід пішов по всій Україні. Виявляється, що довіра відновлюється зміною керівників судів. Змінили ? Ага ! Мрійники думали, що обрання суддями собі керівників якось само по собі... - ну як завжди. Чекали, що хвиля прийде і змиє. Від чого хвиля ? Від зіпсутого повітря ? Ну хвиля смороду і прийшла, а коли пішла, то майже скрізь ті самі, а бруду та пОгані стало ще більше, бо нагору повилазило те, що було сховане. Але навіть не це недобре, погано те, що навіть  неправильна, корумпована керованість судами зникла.

Вона пішла і прийшов беспрєдєл. З'явились якісь люстратори з автоматичною зброєю, якісь гопники-активісти, невдахи та пройдисвіти з масними очицями та мокрими долонями, жирні хряки “самооборонівці”, “праві сектори” й відверті рагулі. І пішло-поїхало. “Відпускали” гріхи (це називалось пройшли люстрацію), приходили в суди і ставили голів-хабарників “на гоп” (мабуть просто відбирали нечесні гроші на чесну справу),  крутили навкруги очима-нишпорками, хто тут ще недолюстрований і де що не так лежить. Пошук йде до сих пір і я думаю собі, а може й мені той... когось пролюструвати, бо гроші кінчаються. Така громадськість, така народна люстрація. Нічого дивного, що Україна валиться.

І ще скажу неприємне, раз вже пішла така відверта розмова. У наших судах вже нічого не виправиш.