Необхідність обговорити на засіданні президії обласної ради стан матеріально-технічного забезпечення 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» зумовили результати поїздки голови обласної ради Василя Скрипничука в в цей військовий підрозділ, який нині стоїть на захисті східних рубежів України.

Побувавши на базі батальйону, на блокпостах, де цілодобово несуть чергування прикарпатські бійці, і поспілкувавшись з ними, він виніс чимало вражень — як позитивних, так і негативних.

Чільник обласної представницької влади розповів газеті "Галичина":
— Для мене все почалося з того, що на засідання ради оборони області прийшли матері, дружини, родичі бійців 5-го батальйону, який тепер дислокується поблизу м. Амвросіївки на Донеччині, і у нас відбулася досить нервова розмова. На тому емоційному пориві мені самому захотілося поїхати туди й подивитися на справи в батальйоні очима цивільної людини. Я відвідав усі «прикарпатські» блокпости — на кожному по 20-30 бійців охороняють важливі напрямки шляхів, був і на базі батальйону, де перебуває основна маса військових. Повертаючись назад, заночував на першому блокпості. Тож мав добру нагоду придивитися, як ведеться нашим солдатам на новому місці.

До речі, про побачене й почуте там поінформував у понеділок ввечері їхніх стривожених матерів, які виявили бажання зі мною зустрітись. Я б не хотів батальйонові, який нині безпосередньо виконує бойове завдання, воює з терористами, давати оцінку «добре» чи «погано», бо очевидно: на війні добре не буває. Я їздив на схід разом зі знімальною групою обласного ТБ «Галичина», і ви вже мали нагоду почути з телеекранів оцінку готовності підрозділу до воєнних дій самими його бійцями, бо, власне, ніхто їх спеціально не запрошував до телекамери, не просив говорити так чи інак. І, мабуть, найточніша оцінка прозвучала саме з їхніх уст.

За словами В. Скрипничука, спочатку, коли він із телевізійниками приїхав на позиції батальйону «Прикарпаття», блокпости були ще не підготовлені, а коли вони вирушали назад — уже кожний був порівняно облаштований: стояли бетонні блоки, було викопано бліндажі, покладено мішки з піском. Тобто за дві доби військовики зробили дуже багато.

Відзначив голова обласної ради і допомогу солдатам-прикарпатцям з боку тамтешнього населення, особливо священиків українських церков. Ті, скажімо, принесли кілька бензопил, які були потрібні бійцям батальйону. І гарячий борщ, «закрутки», воду привозять черговим на блокпости місцеві жителі.

— Та багато чого там і бракує, — сказав на засіданні президії облради В. Скрипничук. — Ось перелік необхідного, який склали мені не комбат, а самі бійці в ротах, на блокпостах. Не кажу, що цього всього в підрозділі нема, але його необхідно значно більше. Як-от тепловізорів (вартість такого приладу спостереження — 58-62 тис. грн.). Щоб не лише на базі батальйону, а й на кожному блокпості мали по одному тепловізору, а загалом — 6-8. Потрібні ще нічні приціли та біноклі, далекоміри, радіостанції, дизельні генератори, маскувальні сітки, сонячні зарядні пристрої для телефонів, акумуляторні батарейки, цвяхи, шурупи, шурупокрути, для блокпостів — намети і звичайні клейонки, щоб накривати їх від дощу, а також казани, сковороди, ножі й інше кухонне приладдя, змінний одяг і взуття, найкраще — нешиповані кросівки, бо в берцях, коли спека 35-40 градусів, не дуже походиш. і лопат, мішків теж не вистачає — це чомусь випустило з уваги командування батальйону, коли їхали в зону АТО.

В. Скрипничук звернувся до голів постійних комісій і депутатських фракцій, до присутніх на засіданні президії облради представників облдержадміністрації, громадських організацій, щоби протягом тижня зібрати й переказати на благодійний рахунок оборони Прикарпаття кошти на ще необхідні підрозділові технічні засоби, інструменти, амуніцію, закупити це все і терміново відправити нашим бійцям. Так, як оперативно спорядили туди завдяки благодійності меценатів та й самих родин військовослужбовців машину із 20-тонним аналогічним вантажем.

— Її ми зустріли, коли виїжджали з позицій 5-го батальйону. Та машина, до речі, привезла і два тепловізори. Саме завдяки цим приладам, як мені сьогодні стало відомо, — сказав В. Скрипничук, — прикарпатські хлопці вирахували і «зняли» снайпера з його точки. Інакше він «познімав» би наших.

Голова обласної ради повідомив, що домовляється про зустріч у Генштабі Міноборони в четвер для обговорення питань співдії 5-го батальйону із сусідніми військовими підрозділами. Пропонуватиме і певну невеличку його передислокацію.

Бойовий дух прикарпатських бійців В. Скрипничук охарактеризував так:
— Як людина невійськова я відчув у розмовах певну настороженість людей — не так на блокпостах, як на базі батальйону, яка вже потрапляла під обстріли і там бійці відчували реальну загрозу смерті (у ті дві ночі й день, що я був у підрозділі, теж стріляли, але десь далі, не в наш бік). У підрозділі є декілька людей, котрі психологічно менше підготовлені. А про яку морально-психологічну підготовку двох військовослужбовців, до того ж офіцерів, котрі, як ви вже, мабуть, знаєте, дезертирували з батальйону, може йти мова? Проте здебільшого я не чув від співрозмовників жодних нарікань на свою долю: вони готові виконувати поставлені перед батальйоном бойові завдання. Я бажав їм, і вони, звісно, самі собі цього бажали й усі разом ми проситимемо Бога, аби оберігав їх Всевишній і всі повернулися додому живі й неушкоджені.

Облвійськком полковник ігор Павлюк роз’яснив, що 5-й батальйон повністю стоїть на забезпеченні по лінії Міноборони з усіх видів постачання — паливно-мастильних матеріалів, продовольства, озброєння та боєприпасів. Найближчим часом буде підсилено бронетехніку підрозділу. Доставлені з івано-Франківська дві БРДМ уже стоять на блокпостах. У міністерстві пообіцяли надати батальйонові десяток БТРів для заміни автобусів, на яких привезли на схід бійців із Прикарпаття. і. Павлюк привернув увагу благодійників і до тих наших краян, які воюють на сході держави в складі інших військових формувань — ще в березні ц. р. облвійськкомат направив їх у 95-ту окрему аеромобільну бригаду, 51-шу бригаду, 24-ту механізовану бригаду, 80-ту окрему аеромобільну бригаду:
— До речі, ці солдати вже чотири місяці з честю й гідністю виконують свій святий обов’язок щодо захисту України, а їхні батьки, матері, дружини не пікетують облдержадміністрацію. Ми ж зробили кураж на 5-му батальйоніѕ А він, образно кажучи, створювався із нічого, в березні цей підрозділ ще навіть не було введено у штат Міноборони. Тим часом на адресу військових не перестають лунати докори щодо кепського його формування й підготовкиѕ Міркуваннями щодо вирішення питань матеріально-технічного постачання батальйону «Прикарпаття», і не тільки, поділилися перший заступник голови ОДА, депутат обласної ради Володимир Семко, заступники голови обласної ради Олександр Левицький та Остап Дзеса, депутати Юрій Романюк, Василь Попович, Манолій Піцуряк, Ігор Олійник, Тарас Парфан, Іван Данів, Михайло Негрич, Юрій Бабій та інші.

Президія обласної ради звернулася до депутатів обласної ради та рад усіх рівнів області з тим, щоб кожен із них зробив свій вагомий благодійний внесок до Фонду оборони Прикарпаття. Їхній приклад мають наслідувати всі посадовці з великими зарплатами, яких немало в області, підприємці з високими доходами. Це дасть змогу придбати достатню кількість технічних засобів та спорядження і значно підсилити батальйон «Прикарпаття», надати предметну допомогу нашим краянам і в складі інших формувань, котрі нині мужньо захищають територіальну цілісність і незалежність України на її східних рубежах.

За чотири кілометри від російського кордону...

Голова обласної ради Василь Скрипничук та знімальна група, очолювана генеральним директором ОТБ «Галичина», депутатом обласної ради Ольгою Бабій, днями побували на самому сході України, за чотири кілометри від російського кордону, аби на власні очі побачити, як облаштувались там бійці 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». Мали приїхати одночасно з «КамАЗом», який віз багатотонний вантаж — передані нашими краянами підрозділові технічні засоби і спорядження. Але в дорозі потужна автівка вийшла з ладу і довелося перевантажувати те все у фуру, котра спеціально виїхала з Івано-Франківська. Голова облради і телевізійники зазначають, що «знайти» прикарпатських бійців їм вдалося тільки завдяки представникам івано-франківської «Самооборони» Михайлові Бойчуку та Олексієві Драпаку, які стали для них проводирями. Адже на Донеччині терористи познімали на дорогах усі вказівники.

А коли прибули в розташування батальйону, то найперше запитували його бійців:
— Чи маєте каски, бронежилети?

І чули такі відповіді:
— Ці засоби індивідуального захисту є майже у всіх, для решти довезуть найближчими днями. Маємо і запас продуктів, налагоджено харчування бійців. Звісно, умови тут — як на війні. Та які б не були, Україну ми будемо захищати до кінця — для цього сюди і приїхали. Передавайте привіт нашим батькам, нехай за нас не переживають — усе буде добре.

— У першу чергу необхідно ще привезти бронежилети. Потрібні нам і прилади спостереження, особливо тепловізори. Ми на блокпосту вдень ще щось бачимо, маємо сякі-такі біноклі, виготовлені ще в радянські часи, а от уночіѕ Ми не можемо конкурувати з тими оптичними приладами, що мають диверсанти. Броні у нас нема. Риємо окопи вручну — бруствер врятує життя. — Ми, хлопці з івано-Франківщини, приїхали допомогти нашим братам зі сходу, українським військам витіснити звідси терористів — цих негідників, усю цю нечисть, яку спонсорує Росія. Місцеве населення нас зустріло привітно. Люди допомагають усім чим можуть. Привозять на блокпости харчі, воду, з якою проблем у нас нема — налагоджено її постачання. Ми цим приємно вражені. Спілкуючись із людьми, відчуваємо їхню підтримку, відчуваємо, що потрібні ми тут, на цій українській землі.

Ніхто не змушував Олександра, Володимира, інших солдатів та офіцерів батальйону підходити до мікрофона телевізійників — лише за власним бажанням говорили вони те, що думали, що відчували в ту хвилину.

Онук депутата обласної ради Дмитра Захарука Андрій, щоправда, не на телекамеру, висловився буквально так:

— Як на мене, то нині чоловіча робота — не з бабами забавлятися. Адже хто, як не ми, має захистити рідну Україну, проти якої ворог веде неоголошену війну?! Такі бійці, а їх більшість у батальйоні, виконують свою роботу чесно, без скарг і паніки. Тож держава і всі ми повинні максимальною мірою полегшити їхній ратний труд. Ось який коментар дав ОТБ «Галичина» в розташуванні 5-го батальйону голова обласної ради Василь Скрипничук:

— Тут я побачив, що нині більше допомагають військовому підрозділу люди, ніж держава. Це для мене стає очевидним і водночас дивним, тож я запропоную депутатам обласної ради поставити перед державою питання про необхідність належного й достатнього забезпечення наших солдатів, які беруть участь у війні. Я дуже подивований і тим фактом, що вони не мають наразі статусу учасника антитерористичної операції. Це не сприяє тому, щоб вони були більш забезпечені нині і в майбутньому, щоб мали доплату як учасники АТО. Є чимало питань, які ще потрібно вирішити. Тож домовляємося з нашими військовими, з усіма небайдужими людьми, аби оперативно зібрати й узагальнити пропозиції, що ще необхідно для батальйону, і через Раду оборони області, ОДА, обласну раду, яка готова ухвалити відповідні рішення, терміново забезпечити всім цим наших героїв — учасників АТО.

Коли у батальйон приїхали голова облради і знімальна група, тут була тиша, якщо не зважати на звуки віддалених пострілів. Але за кілька днів перед тим базу батальйону обстрілювали. Тож, на відміну від бійців, чиї слова ми навели вище, були й такі, хто під час зустрічі з головою облради нарікав на непосильність для нього тягаря військової служби. Так, цей тягар витримують не всі. Голова облради вважає, що рішення щодо кожного з таких військовослужбовців має виходити з поданого ним особистого рапорту відповідного змісту: — Після того, що я побачив тут на власні очі, вдома керуватимусь іншими підходами до розв’язання проблем батальйону. А люди в цьому підрозділі мені загалом дуже сподобались. Їхні матері, дружини, діти хвилюються за них, і всі ми проситимемо Бога, щоби для наших бійців, наших героїв усе закінчилось благополучно, як і для всієї нашої держави.

До ранку В. Скрипничук і телевізійники ночували на блокпосту просто неба. Бійці чергують цілодобово — перевіряють транспорт, що рухається трасою. Вони представляються водіям як військовослужбовці Збройних сил України. Якщо в автомобілі немає нічого забороненого чи підозрілого, бажають водієві щасливої дороги. Вдень машини проїжджають особливо часто — чимало мирного населення Донбасу залишає зону АТО. Коли голова облради і знімальна група вже вирушали назад до івано-Франківська, то, кажуть, в їхніх вухах ще довго лунали слова наших бійців:

— Усім на Прикарпатті — привіт! Тримайтеся, а ми тут тримаємось. Не переживайте за нас.

— Вітання всій Західній Україні, яка на нас покладає великі надії. Гадаю, ми їх виправдаємо, оберігаючи кордони нашої Батьківщини, захищаючи Україну від московського вторгнення. Усе буде добре!