Не новина, що вже теперішні дев’ятикласники навчатимуться в школі не звичні 11, а 12 років. Таку постанову прийняли ще 2001-го. Перехід на 12-річну освіту реформатори виправдовують і пояснюють передусім бажанням зменшити навантаження на учнів та поліпшити якість освіти. Також нововведення нібито дасть школярам можливість довше подумати про вибір майбутньої професії. Ще один аргумент — наближення до європейської освіти, яка теж є 12-річною, в багатьох країнах світу вона дещо довша. Наприклад, у Голландії діти просиджують за партами аж 14 років.

Відповіді на головні питання — чи впровадження 12-річної освіти в українських школах виправдане і чи перелічені  аргументи правдиві — шукали в Івано-Франківській ЗШ № 25. Вчителі, учні та батьки поділилися з кореспондентом «Галичини» своїми думками про це нововведення.

Третьокласники уже вчать атоми

Кажуть, що 12-й рік запровадили, щоб розвантажити навчальний процес у школі, розтягнувши в часі освоєння та вивчення дисциплін. Отож спробуємо спростувати або, навпаки, довести правдивість цього твердження.

«Все-таки десятирічна освіта була набагато кращою, доступнішою, дітей приймали до школи з семирічного віку, коли вони вже були готовими до неї», — розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Антоніна Гонтар, яка має великий досвід роботи — 30 років педагогічного стажу. І підтверджує сказане прикладом з уроку в третьому класі: «З природознавства у третьокласників є таке питання: як рухаються молекули в рідкому, твердому і газоподібному станах? Хіба дитина семи-восьмирічного віку може відповісти на це запитання? Діти мислять конкретно, вони повинні побачити, щоб зрозуміти. і чи варто так рано про це знати?!».

Вчителі, батьки та учні в один голос стверджують, що нова навчальна програма дуже складна. «Діти вивчають забагато матеріалу. Кожен вчитель вважає, що його предмет найважливіший і дає своє домашнє завдання. А у них бракує часу, щоб усе виконувати та ще й реалізовувати і розвивати свої таланти», — вважає А. Гонтар.

— Колись ми вчилися десять-одинадцять років і мали не менші знання, аніж тепер, — розповідає мати двох школярів та вчитель початкових класів Христина Бажан. — Тепер вчать усе. В програмі є багато зайвої інформації, важкої для дитячого сприйняття. На мою думку, якби справді спростили навчальну програму, то дванадцятого року не було б. Треба переглянути її. Мої хлопці часто скаржаться, що їм задають багато домашніх завдань. Але сідаємо і вчимо. Куди подітися? 

Про підручники, яких ніхто не бачив

Важливою у цьому реформуванні є матеріальна база, наявність підручників, складених за новою, як стверджують педагоги, дещо ускладненою програмою. Ті, які проходять цей експеримент першими, підручники одержують із затримкою. «Таку ж картину ми спостерігаємо впродовж дев’яти років з того часу, коли наші діти перейшли на цю систему освіти. Наші «першовідкривачі» постійно із запізненням отримують підручники», — констатує Антоніна Гонтар.

Варто зауважити, що підручників є багато і вони різні та діляться на рівні: стандартний, профільний, академічний. І, знову ж таки, їх замовляють, не бачачи, так би мовити, наосліп.

Антоніна Федорівна зізнається, що в школі ще не бачили посібників для десятого-одинадцятого класів. «Вчителі з острахом приходять до школи, тому що програма є, а підручників немає. Тому привчаємо учнів до самоосвіти». 

«Від початку вересня щотижня отримуємо по два-три підручники. Велика проблема в тому, що нема наступності авторів. Насторожує і їх складність, підручник з хімії за дев’ятий клас відповідає одинадцятому», — розповідає бібліотекар Ольга Кружинська.

За словами директора 25-ї школи Романа Дощака, нові підручники не відповідають вікові учнів, є наукового рівня, і апробацію пройшли лише деякі з них. «А найгірше те, що в грудні ще не було підручників з української літератури та інформатики», — каже він.

Ускладнює ситуацію і наявність у програмі нових предметів. Ось десятикласники повинні вивчати такий собі предмет — «технології». У школі зізнаються, що не знають, що він навчає і хто б міг його вести. Також, окрім алгебри та геометрії, в старших класах передбачено вивчення «математики» для учнів історичного профілю.

Бажання перехитрити систему

Батьки теперішніх дев’ятикласників уже замислились над тим, що краще віддати своїх дітей після дев’ятого класу в коледжі, технікуми, училища тощо, аби діти здобули освіту і паралельно — спеціальність. Думають, як перехитрити систему, адже в 2012 році не буде випускників, тож і абітурієнтів поменшає, що само собою збільшує шанси стати студентом омріяного ВНЗ і дає можливість зекономити рік. Тому шукають різноманітні способи закінчити школу вчасно — чи за допомогою вечірньої школи, чи екстернатної форми навчання.

«Батьки правильно зроблять, якщо після дев’ятого класу будуть забирати дітей. Я не знаю, скільки матиму десятих класів, на разі є чотири по 30 учнів. Дай Боже, щоб залишилось хоча б два. Найбільша проблема в тому, що діти проходять експеримент, роль якого не аналізував ніхто», — каже Роман Дощак.

Шкільна наука для матусь і татусів

Плюс ще один рік у школі додає педагогам справжнього головного болю, адже старшокласники — це вже повнолітні учні, а комусь у
12-му буде вже й 19, а може, й більше. Вчителі з острахом очікують, як вестимуть уроки для повнолітніх та справлятимуться з норовом дорослих школярів. Вони вже жартують про облаштування дитячої кімнати в школі, адже розуміють, що в 19 літ школярі можуть створювати свої сім’ї. Адже в Україні наразі не заведено пізно виходити заміж, як, скажімо, в Європі.

Директор школи переконаний, що у 18 років лише здобути середню освіту — абсурдно, адже в цьому віці хлопці повинні йти в армію, а дівчата можуть захотіти вийти заміж. «Якщо у ВНЗ одружуються, то це сприймається нормально, а якщо у стінах школи, тоѕ» А чи готове суспільство до такого розвитку подій?

А й справді, таке реформування призведе до збільшення татусів і матусь шкільного віку. Тому запитую відверто: чи готові самі педагоги та навіть батьки до одружених учнів та школярок при надії?

«Дуже важко морально усвідомити, що учениці в школі можуть стати матерями. Материнство — дуже прекрасна пора, і хочеться, щоб діти були до неї готовими, щоб не думали, що їм ще треба закінчувати школу, отримувати атестат тощо. Особисто я не готова до того, що діти в шкільному віці народжують дітей», — каже Антоніна Гонтар.

Дівчатка розвиваються психологічно швидше, для них 12 років забагато, — переконана в цьому вчитель початкових класів Христина Бажан.
«Наші діти в сексуальних питаннях є дуже добре поінформованими, може, навіть більше, ніж ми. Тому в дванадцятому класі ми можемо бачити вагітних школярок і ще «дитячих» татусів. Школа і так дітям надоїла, а то ще дванадцять класів придумали», — переконана мати двох дітей Ольга Климович.

Ще один рік за шкільною партою — це хороший задум і дає позитивні наслідки, так вважає шкільний психолог Квітослава Куновська.

«Дванадцятий клас дарує дітям ще один рік для роздумів, і це плюс. Не всі діти в сімнадцять-вісімнадцять років є сформованими, багато з них ще не визначилися зі своїми професійними бажаннями. Є такі, що вже можуть виходити зі школи, а є й інші, яким і дванадцять років не зашкодить».

Довга наука — їхнє майбутнє

А що думають ті, над ким експериментують, — школярі. Запитали саме тих дев’ятикласників, які планують продовжувати навчання в школі і на власному досвіді переконаються, що таке дванадцятий клас.    

«Я пішла до школи в сім років, тому закінчу її запізно — в дев’ятнадцять. і вчитися стало важче, бо до восьмого класу була відмінницею, а тепер уже ні. Вважаю, що доцільно вивчати ті дисципліни, які будуть потрібні у ВНЗ, а не всі підряд. Через ці реформування у старших класах багатьом буде не до школи», — переконана Юля Масик.

Любомир Гураль вважає 11-річну освіту кращою: «Хто в дев’ятнадцять років захоче вчитися?! Крім навчання щось інше буде в голову лізти, а як потім незалежне тестування складати?».

У тому, що 12 років шкільної науки забагато, переконана й ще одна учениця — Ірина Гринишин: «Ті, хто хоче збудувати кар’єру, зможуть створити сім’ю не швидше двадцяти п’яти років.  Проблема полягає в тому, що багато дітей пішли до школи не в шість, а в сім років».

Європа ще далеко

Попри всі аргументи реформаторів, ідея переходу на 12-річну систему освіти не сподобалася ні школярам, ні їхнім батькам, ні навіть педагогам. Шкільний день не розвантажений, а навпаки, сумнівним є й наближення таким чином до європейської освіти.  Адже відбувається воно не за змістом, а лише за кількістю років, проведених у школі.  

Не думаю, що наблизитися до європейської системи освіти можна лише за умови додавання одного навчального року. Насамперед треба переглянути всю систему освіти в Україні. А це тривалий, поступовий і обррунтований процес, який не може тривати два-три роки.

А що таке український ідеал освітнього процесу, знає заступник директора Антоніна Гонтар. ідеальною Антоніна Федорівна вважає звичну для українців модель освітнього процесу, «повернення до десятирічки». Щоб базова освіта була обов’язковою і закінчувалася у восьмому класі. Дев’ятий-десятий класи — профільне навчання.

Директор школи Роман Дощак категоричний: «Я особисто волів би, щоб міністерство прийняло силове рішення і повернулося до звичної одинадцятирічки».

Ми навели аргументи вчителів, батьків та учнів. На жаль, позитивних відгуків практично не почули. Мої співрозмовники вірять, що ще не пізно щось змінити на краще. На мою думку, передусім треба подумати про учнів, які у цьому реформуванні є звичайнісінькими «піддослідними кроликами».

Видається, що ініціаторів новації, за великим рахунком, не цікавить, чим обернуться ці ігри у 12-річку для них. Втім, безумовно, головне — не в кількості шкільних років, а в якості знань, про яку ще можна посперечатися.