Після ґрунтовного спілкування з водіями, працівниками станцій техобслуговування та знайомими представниками офіційних дилерів вимальовується сумна картина – клієнтів доволі часто «розводять».

Візьмемо за приклад так зване технічне обслуговування (далі – ТО) після 2 тис. км пробігу із заміною мастила й фільтра в офіційного дилера. Воно не є обов’язковим, однак його нерідко нав’язують клієнтові.

Дилери твердять, що мастила обов’язково треба купувати у них, інакше – відмова у гарантії двигуна. Насправді це не так. Можна прийти і зі своїм мастилом, пред’явити сертифікат відповідності, а в разі несправностей – нехай самі роблять експертизу та з’ясовують, що двигун погано працює саме через мастило.

Також краще перед заїздом до офіційного дилера на ТО робити відмітки на фільтрі – аби після проведення робіт пересвідчитись у заміні.

До речі, працівники сервісів особливо охочі до «махлювання», якщо приїздить дівчина чи літній солідний дядько. Такі клієнти зазвичай довіряють сервісу, де прозорі стіни та повсюди відеокамери.

Насправді на «офіційних» майже ніколи не міняють гальмівну рідину, яку регламентовано оновлювати на 60-90 тис. км. Просто доливають трохи нової для візуального ефекту. А на складах багато неврахованої, списаної рідини, яку потім продають торговцям.

Приклад другий – «командна гра». Клієнт вельми уважний і прискіпливо споглядає за роботою механіка через прозоре скло чи монітор. Механік (а він працює у своєрідній спілці з майстром та з іншими членами «команди») запрошує клієнта в ремзону для показу деталі, яка, на його думку, скоро вийде з ладу, та пропонує скористатися нагодою замінити запчастину – бо ж авто вже на підйомнику. Клієнт поспішає до менеджера по запчастинах діз­натись про наявність тої деталі. Звичайно ж, місце менеджера від ремзони далеко, а отже можливості споглядати за роботою майстрів уже не буде. Менеджер перепитує VIN-код, уточнює, пропонує варіанти, просить почекати, зв’язується з ремзоною – тягне час. А механік натомість нібито вже щось поміняв чи провів інші роботи.

Прикладом халатного обслуговування може слугувати недавній досвід. Офіційний дилер робив гарантійну заміну коробки передач. Мало того, що ремонт автомобіля необґрунтовано затягнули на три тижні (згідно з законом про права споживачів, максимальний термін виконання гарантійного ремонту – 14 днів), так ще й, повертаючи авто власнику, механіки радісно повідомили: «Не баріться повернутись, у вас течуть обидва сальники півосей з коробки!». На запитання: «Чому не повідомили – не замінили?» власник – молода жінка, яка не розбирається у тонкощах автосервісу й не лазить під машину – отримала відповідь: «Не було вказівки»…

Загалом основні методи обману:

шахрайство при заміні мастил та інших технічних рідин;

обман при встановленні деталі, найпопулярніше – заміна доброї на нову;

безпідставне затягування ремонту при оплаті нормо-годин. Навіть, якщо з клієнтом обговорені роботи, які необхідно виконати, кінцевий рахунок може бути збільшений через «неочікувані» складнощі. Мовляв, їх подолання вимагало значно більше часу, тож його необхідно оплатити;

завищення необхідного обсягу робіт. Недобросовісні механіки можуть «намалювати» проблему серйознішою.

Водії діляться на тих, кого обманюють в автосервісах і кого обманути не так просто. Якщо знаєте про можливі пастки, то літери «ТО» для вас справді стануть технічним обслуговуванням, а не технічним обманом.

Сергій Підгайний, Репортер