Місяць тому Сергій Адамович звільнився з посади заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації і повернувся на попередню роботу – викладає у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника історико-правові дисципліни.

"Галицький кореспондент" поговорив з ним про роботу в органах влади, отриманий досвід та повернення до звичного життя.

– Пане Сергію, повертаєтеся у виш, як ваша однопартійка Ірина Фаріон, яка казала журналістам, що повертається у студентську аудиторію, як в «море молочне»?

Студенти були і є для мене великим позитивом. Це на відміну від роботи у владі. Чомусь несподіваним для мене було відчуття, що середня ланка не змінилася. От міністр освіти ніби й прогресивний, а на бюрократію це не впливає. Незламана середня ланка, що є наймасштабнішою, - це наша найбільша проблема. І це може означати зворотність революції. Бо назріла потреба поміняти всю систему, а не лише верхівку.

– А коли ви йшли на посаду, то думали, що одразу все поміняється?

Я розумів, що ця посада є непостійна, я керувався тим, що треба брати на себе відповідальність. В опозиції завжди легко, ти критикуєш – і все. Проте потрібно вміти робити і наступний крок.

Спершу я був теоретиком. Ставши депутатом, я потрапив у представницьку гілку влади, а посада в ОДА дала можливість працювати у виконавчій. Зараз на багато речей дивлюсь іншими очима. В мене змінився масштаб мислення, тепер я можу мислити категоріями області. Розумію, як область може розвиватися, і усвідомлюю, що виконавча гілка не так багато може робити, адже залежна від депутатського корпусу. От, наприклад, вирішили депутати, що треба почистити озеро в Тлумачі, – і на це йде кілька мільйонів гривень з бюджету. А от я не розумію, як можна в час війни такі речі оплачувати.

– Але ж ви, напевне, як депутат теж за це голосували.

Воно не йде окремим рішенням. Все це внесене у рішення про бюджет на 2014 рік. Уже потім відбувається пооб’єктний розподіл. І треба бути спеціалістом, щоб знати, куди йдуть гроші з екологічного податку…

– То, по-вашому, заступником голови ОДА бути несолодко?

Та не тільки заступником голови ОДА. Я помітив таке поняття, як гальмування законодавчої та представницької гілок влади. Всі оті структури, які існують багато років, дуже важко переламати. І немає сили, яка б могла це зробити! От як із цим Снятинським психоневрологічним інтернатом. Там керівника треба було під суд віддати, а не водити хороводи про те, який він класний.

Є саботаж на місцях різних структур, представницький склад яких не справляється. Ми мали проблему: є ліки, які купує держбюджет. На забезпечення гемодіалізу, для хворих на цукровий діабет, на вакцинацію тощо. Проте Міністерство охорони здоров’я не спромоглося провести тендери і купити ці ліки…

– Київ продовжує гальмувати, як і за Януковича?

Так! Київ елементарні речі не робив. Наприклад, колись я тисячу разів чув про те, що за Наталі Королевської будь-який вантаж розмитнювався аж в Києві. Були випадки, коли продуктова допомога псувалася на кордоні, тому що в Києві не збиралася комісія. В умовах війни це мали б спростити до мінімуму! Але за рік ми цього не домоглися.

Насправді у нас – соціально-популістський бюджет. Наприклад, існують інтернати в системі освіти, в системі соціальної політики, в системі охорони здоров’я, і ще є служба у справах дітей. Всі вони борються за цю дитину. Якщо провести нормальну ревізію, то половину цих закладів треба переформатувати. Якщо інтернат на 20 відсотків заповнений, то там можна зробити заклад для дітей-аутистів. Але на це потрібна політична воля.

Кумедний випадок розкажу про те, як працює Київ. Прийшов нам лист, що привезли 5 тисяч тонн мандаринів гуманітарної допомоги з Хорватії і стільки ж яблук! На всю країну! Але електронний (!) лист до нас йшов майже тиждень і надійшов за день до закінчення терміну. Ми провели нараду, вирішили, що нам треба 100 фур і де ми їх маємо взяти, телефонуємо в консульство, а нам кажуть: вибачайте, запізно зреагували! Тобто цей лист навмисно надіслали пізно, щоб область не прореагувала. Думаю, ті мандарини розійшлися по супермаркетах!

– За ці півроку вам пропонували хабарі?

Один раз принесли. Хотіли влаштувати доньку на краще місце роботи в «білому будинку». Це завжди у мене викликає відчуття бридкості. Я відправив цього чоловіка геть. Бо перед тим було десять дзвінків від поважних людей області. Питання стояло в тому, щоб її перемістити з однієї посади на іншу, воно було несуттєвим, і ми могли це зробити. Але для чого було накручувати десять людей? Завершилося все тим, що до мене подзвонила дуже поважна людина, яка сказала, що це близький родич. Так я й зрозумів, куди той конверт перекочував.

– То її все ж призначили?

Ні!

– Ви б хотіли ще повернутися на таку посаду?

Тільки зі своєю командою.

– Саме тому ваш кум Дойчик несподівано став керівником департаменту освіти і науки?

Коли я його пропонував, то найменше думав про те, що він мій кум. Зрештою, для мене це була подвійна відповідальність. Бо я розумів, що про це люди будуть знати. Проте вважаю, що він діяв революційно, робив те, чого не вистачало іншим. Але його звільнили ще швидше, ніж мене.

– Важко було працювати, коли ви не є командою і вас штучно ліплять один до одного?

Для мене це було досить складно. Тим більше, що я не мав досвіду такої роботи. Було відчуття, що немає іншого виходу, як швидко вчитися. У Вишиванюка була достатньо фахова команда, тому ОДА може працювати певний час без керівництва, все буде їхати по напрацьованих рейках. Я не хотів робити різких рухів, щоб не нашкодити.

– Коли ви робили прес-конференцію в Івано-Франківську, то обіцяли, що всі «свободівці» підуть з виконавчої влади. Якби не це рішення партії, то ви б лишилися?

Було зрозуміло, що новий голова ОДА буде міняти всіх. Але, думаю, в тому форматі, в якому він працює, я б і не зміг працювати. Я б не зміг тиждень займатися тільки приїздом Марини Порошенко. І не вмію робити безглузді речі, бо мене це нервує! В Україні війна і біда! А вони займаються популізмом.

– Що маєте на увазі?

Якась жінка написала президентові, що не має можливості дитині купити необхідне. То заступник голови ОДА поїхав до неї в Галич, переодягнувся в Діда Мороза і подарував подарунок. В цей момент всі думають: «цар» не знав, що в нас десята частина таких жінок в країні… Я би таким безглуздям не зміг займатися! Бо це відверта показуха!

– Багато говорять про те, що Гончарук сам не приймає ніяких рішень, а керує областю його батько. У вас такого враження не було?

Так, батько присутній, попри те, що мені його не представляли і я не знаю, як він виглядає. В мене був такий випадок: прийшов до мене керівник апарату Руслан Панасюк і каже, що на Калущині є конфлікт між церквою та школою (до речі, «Галицький кореспондент» про це писав) і треба його вирішити. Ставить мені папери. Я відповідаю, що навряд чи вирішу, бо історія тягнеться з 2002 року. Він каже: це сказав Гончарук. І що з того, заперечую, ми сьогодні не помиримо сільського голову і директора школи. Він тоді наполягає: ти зовсім не зрозумів, це сказав старший Гончарук!

Кумедні вони люди. Мають досвід бізнесу, але його не можна переносити на адміністрування.

– Це ви про що?

Не можна експлуатувати людей в неробочий час, навіть якщо вони дозволяють собі це робити на своїх фірмах. Я чітко знав, що секретарка повинна працювати до 17.15, а якщо я сиджу до 21.00 – то це моя особиста проблема! А в них зовсім інше ставлення. У них новий феодалізм, вони можуть мати людей ні за що, і мені це дуже не подобається.

Коли вони прийшли, то один з них почав водія примушувати викидати сміття з хати, інший – мити приватну машину, третій – надумав звільнити прибиральницю, бо йому не подобалося, як вона прибирає в кабінеті! Для мене це взагалі були речі несуттєві, я на це не мав часу. Натомість у них все поважно, за принципом: це все моє і воно буде рухатись так, як я захочу. Бізнесмени, які зараз при владі, мислять категоріями буржуа ХVІІІ століття. Вони дивляться в шафу, бачать в ній речі, але не бачать, що за шафою!

– Ви працювали при двох головах ОДА - Андрієві Троценку та Олегові Гончаруку. Чим вони відрізняються?

Троценко все брав на себе, ніс відповідальність за всіх, як хрест. Хоча можна було всіх «вистроїти» і всім роздати відповідальність. Правда, тоді й не було силовиків, які б могли це робити. А Гончарук, навпаки, може будь-кого з чиновників на нараді помножити на нуль. Навіть якщо чиновник не винен. Так не можна! І я би не хотів працювати в такій команді.

Одна із секретарок в ОДА сказала: «Якщо Вишиванюк був егоцентричний, то цей просто егоїстичний!» Тобто цей ще більше сконцентрований на собі.

– Чому не всі «свободівці» пішли з посад? Ви ж обіцяли виключати з партії, якщо не підуть в опозицію…

Голови РДА всі пішли.

– Я зараз не про них, а про тих, хто в столиці і має серйозні посади.

Є такі, у кого контракт підписаний на п’ять років…

– Для чого тоді декларувати і не робити?

Не знаю, відповідати за всіх не можу. Головне, що я своє зробив.

– Продовжуєте займатися громадською роботою?

Був такий Галицький історико-політологічний центр. Він займався науковими конференціями, соцопитуванням і аналітикою. Зараз ми робимо його ребрендинг у «Поступовий гурт франківців». Його ідея така: кожен з тих, хто буде входити в організацію, допомагає реалізувати іншому його інноваційну цікаву ідею. Всі разом один одному допомагають.

Починаємо з круглих столів, де опрацьовуємо якусь проблему. Наразі у нас немає такого аналітичного середовища. Ми вже провели такий круглий стіл, де йшлося про дітей-аутистів. Покликали людей зі Львова, які там зробили експериментальну школу, напрацювали пропозиції і через депутатський запит дали завдання владі це робити. Наступний захід ми будемо робити стосовно теплової енергетики на твердопаливних котлах. Також буде захід, присвячений Івано-Франківську як студентському місту. Ще є задум видавати книжки з авторством галичанина та східняка. Перша має бути Жадана й Прохаська. А далі буде видно, що з того буде…