Ви звернули увагу, як працює московитська пропаганда, як вона використовує на свою користь цілком, здавалося б на перший погляд, протилежні за змістом, але однакові за неадекватністю, висловлювання українських громадян (чи як їх там?).

Беззаперечним лідером підкидання поживного матеріалу для московитської пропаганди є «об’єктивний» «журналіст» (саме так – обидва слова в лапках) з Івано-Франківська, який дивним чином свого часу отримав акредитацію в терористів (інших українських журналістів, як ви пам’ятаєте, тереористи просто брали в полон). Його фразу про, начебто, громадянську війну на Донбасі не процитували певно лише російські порно сайти. Та й то не факт. Воно й не дивно – він же вважає співвітчизниками тих хто вбиває наших військових й накриває артилерією житлові квартали Маріуполя. І саме тому відмовляється від мобілізації. Його ім’я та прізвище я не називаю принципово, щоб не явився.

А слідом за ним просто розкішний матеріал для моспропагандону дав радник Президента Порошенка, власник титулу «головний волонтер України» Юрій Бірюков. Він вже не вперше проголошує неадекванті думки, але до цього вони були такі, на котрі, з огляду на волонтерську діяльність, можна було й закрити очі. Хоча неприємний осад все ж залишався.

Бірюков (не називаю його паном, бо, при патологічній ненависті цього чоловіка до західних українців, він це сприйме, як особисту образу) звинуватив мешканців Західної України мало не в дезертирстві.

Більше того, він, як цинічний бухгалтер, почав підраховувати з яких областей на війні загинуло більше українців. Для нього людські життя перетворилися в звичайні костяшки на рахівниці, чи, швидше (з огляду на сучасні технології), на банальні цифрові дані. Він не побачив за кожною йогоцифрою живих людей, вдів, сиріт. Він просто рахував, палаючи ненавистю до Західної України.

Що може нарадити Президенту людина, яка ненавидить частину України. Підозрюю, що Бірюков за Україну без Росії, але повністю російськомовну й без українців. Щоб йому було комфортно без цих «западенців».

Зрозумівши, що дочасно скинув овечу шкуру, Бірюков свій пост поспішно видалив. Але слово (особливо в Інтернеті) не горобець.

Тут Сергій Притула вимагає від Бірюкова публічного вибачення. Повірте – цього не буде. А якщо буде, то на кшталт – мене не правильно зрозуміли.

А що толку? Моспропагандон вже запрацював на повну. Напевно приємно бути добривом (що там являється найкращим природним добривом?) для московитської пропаганди.

Володимир Мулик, Анонс-контракт