Серед товарів продовольчої групи, вартість яких у січні зросла, цукор подорожчав найбільше – майже на 20 відсотків. З’ясовуючи на початку лютого, які запаси цього продукту на Прикарпатті й чого можна чекати надалі з цінами на нього, «Галичина» довідалася, що ресурсів як таких немає. Втім, ніхто їх і не накопичує вже кілька років поспіль. І не лише на Івано-Франківщині, котра з зупинкою Городенківської цукроварні втратила статус бурякосійної, а й в інших регіонах, де зуміли зберегти промислове вирощування солодких коренів та їхню переробку. Не ті часи, пояснили нам, аби тримати на чорний день те, що за нинішнього безгрошів’я може давати реальний прибуток...

Звичайна спекуляція

Отож на ринках і в торговельних закладах Прикарпаття цукру власного виробництва майже немає. Продають «імпортний» – з буряків, вирощених на Тернопіллі, Львівщині та в інших регіонах. Залежно від попиту на продукт потрібні обсяги його завозять, як мовиться, своїм ходом ті, хто торгує вроздріб продовольчими товарами. А закуповують його в операторів цукрового ринку, що діють на територіях названих та інших областей. і саме вони –  підприємці-посередники – правлять бал у цій схемі. Торік, як ми довідалися, ті спритні ділки скупили вироблений в Україні цукор по п’ять-шість  грн./кг і тепер диктують ціни на нього.

Саме на совісті таких спекулянтів і січневе підвищення ціни на цукор, кажуть в Кабміні, оскільки економічних підстав для того стрибка не було. Монополісти ринку змовилися заздалегідь, стверджують урядовці. Через ажіотажний попит на цей товар, що виник стихійно (чи й був спровокований) у зв’язку з передвиборною лихоманкою, вони підняли відпускні ціни на гуртові закупівлі продукту й неабияк нажилися на тому. Посудіть самі. Собівартість цукру в поточному маркетинговому році не перевищує семи грн./кг. Тому роздрібна ціна на нього має сягати максимум 8,3 грн. за кілограм нефасованого продукту, тоді як у січні його продавали й по 12.

Нині, правда, «цукрові барони» вже поступово знижують гуртову вартість цукру, через що він і в роздрібній торгівлі подешевшав до дев’яти–десяти грн./кг. Спонукали їх до цього, очевидно, дії влади, яка взялася стримувати зростання цін за допомогою контрольних органів. Скажімо, 8 лютого в. о. голови Антимонопольного комітету України (АМКУ) Олександр МЕЛЬНИЧЕНКО повідомив про порушення справи за фактом антиконкурентних дій на ринку цукру, які спричинили зростання цін на цей товар. «Після завершення розслідування ми зможемо назвати конкретних винуватців», – пообіцяв він.
Крім того, перевіряють тих бізнесменів на «антиконкурентні дії» і службовці Держцінінспекції – теж з наміром штрафувати тих, хто нагрів на тому руки. А міністр економіки Богдан ДАНИЛИШИН заявив, що уряд домагатиметься притягнення й до карної відповідальності винних в необррунтованому підвищенні цін на цукор у січні.

Напевно, такі заходи мають резон. Адже ціну на цукор та на чимало інших продуктів споживання все-таки регулює держава. Принаймні де-юре. У всякому разі виробники цукру та посередники на його шляху до споживача мають задекларовувати у відповідних установах кожну обррунтовану зміну відпускної ціни на нього, якщо впродовж місяця та зросла більше, ніж на один відсоток. Але вони ігнорують чинне законодавство й уникають тієї процедури. Проте за кожним таким фактом згадувані інстанції мають право штрафувати порушників на суму подвійного розміру необррунтованої виручки. Щоправда, не завше до таких заходів завчасу вдаються. Про них згадують лише тоді, коли ціни істотно підстрибуютьѕ До речі, влітку 2005 року за штучне завищення вартості цукру АМКУ оштрафував деяких виробників і оптовиків на 17 млн. грн.

«Солодкий» дефіцит

Судячи з усього, покарають когось і за січневе підвищення ціни на цукор. Та чи стане від цього легше споживачам, котрі втратили на тому додаткові кошти, якими могли розпорядитися з більшою користю? Єдина втіха для них – в Україні таки існує дефіцит цукру. Торік вітчизняна цукрова галузь виробила тільки 1,3 млн. т цього продукту, тоді як обсяги його споживання сягають 2 – 2,2 млн. На думку президента Аграрної палати України (АПУ) Дмитра БЕРЕЗОВСЬКОГО, це сталося тому, що в державі немає політики стимулювання інтенсивного вирощування солодких коренів та їхньої ефективної переробки. Через фінансово-економічну кризу аграріям забракло обігового капіталу вже на сівбу цукрових буряків, а переробникам – для його закупівлі. Обов’язкової ж на такі випадки вагомої підтримки галузі з Держбюджету так і не надійшло. Скажімо, передбачені в Мінагрополітики дотації буряківникам було профінансовано з держскарбниці лише на  чверть.

Так і виник той вакуум у 700 – 900 тис. т, який тепер лише штрафними санкціями не ліквідувати. Цукрові ресурси, якими володіють нині оператори ринку, за підрахунками експертів, розтануть уже в квітні. Тому ймовірно, що в середині того місяця чи на початку травня ціна на цукор зросте до
15–20 грн./кг, переконані аграрні аналітики. Тож тим покупцям, котрі на стихійній хвилі закупили вдосталь цього продукту в січні, зроблені запаси стануть у пригоді. Однак великий стрибок ціни на цукор навесні можливий лише за умови, що доти в Україну так і не надійде обіцяний «солодкий» імпорт з Білорусі чи з інших держав...

Власне, навколо ймовірного завезення цього продукту вже склалася певна економічна інтрига. Річ у тім, що торік не лише в Україні не виробили потрібної кількості цукру. Посуха в індії та рясні дощі в Бразилії, кліматичні й економічні чинники в Таїланді, Китаї, Мексиці, в інших країнах, що належать до чільних виробників продукту, призвели до зниження обсягів світового цукрового валу. Цього року дефіцит його на планеті становитиме понад
12 млн. т, що на 43 відсотки більше, ніж очікували раніше. Як виглядає, годі й сподіватися в цій ситуації, що до України вдасться завезти достатньо цукру, щоби втримати ціну на нього на нинішньому рівні чи й домогтися її зниження. Коментуючи заяву Мінекономіки про можливу закупівлю через Аграрний фонд України (АФУ) 368 тис. т цукру, директор консалтингової компанії «ПроАгро» Микола ВЕРНИЦЬКИЙ так і запитує: «Де й почому АФУ збирається купувати такі великі обсяги цукру?». На це хотів би почути відповідь, як сам зізнався журналістам, і голова асоціації «Укрцукор» Микола ЯРЧУК. Однак в уряді мовчать.

Загальмоване думання

Правда, старший аналітик програми «Соціальна економіка» Міжнародного центру перспективних досліджень» Олександр ЖОЛУДЬ вважає, що в Мінекономіки розробили назагал прогресивний законопроект, який зокрема передбачає скорочення терміну дії квоти на ввезення цукру-сирцю, а також ряд інших умов, які стимулюватимуть його імпорт в Україну. «Набрання чинності цього нормативного акта мало би поліпшити ситуацію з цукром в країні – з завезенням хоча би 200–300 тис. т цукру-сирцю матимемо зниження його вартості до 9–9,5 грн./кг. Та це залежить від лобі українських цукровиробників, зацікавлених у високій ціні на нього», – зазначив експерт.
Нічого не відомо й про можливу інтервенцію цього товару на ринки України з Державного матеріального резерву, як до того вдавалися минулими роками, щоби стримати чи й знизити ціни. За інформацією, яку вдалося роздобути з джерел під грифом «не для преси», цукру там немає, бо його торік попросту не закупили. Це виглядає на правду з огляду хоча б на грудневі заяви про можливе банкрутство названої установи. З другого боку, якщо   в Україні таки зарезервували певну кількість цукру, то чому його не використали проти стрибка ціни на нього в січні?

Тим часом вартість цукру в світі, яка зростає ще з травня минулого року, 1 лютого досягла на Лондонській товарній біржі рекордної за останні три десятиліття позначки – $ 753,6/т. і стабілізувати її у другому півріччі 2010-го, як очікували, навряд чи вдасться, вважає, приміром, директор аналітичної агенції ААА Сергій НАЛИВКА.

– Максимальне підвищення ціни на цукор ще попереду, – розповів газеті «Галичина» телефоном Іван СТЕФАНИШИН, директор департаменту  аграрного розвитку ТзОВ «Шувар» зі Львова (найпопулярнішого на Західній Україні гуртового ринку сільгосппродукції). – Але воно можливе у травні–червні, коли з’явиться найбільша можливість заробити на торгівлі ним, адже зросте попит на нього – розпочнеться сезон консервації. Зрештою, якщо державне регулювання ситуації й далі відбуватиметься так мляво, як триває нині, то зростання вартості продукту можна буде очікувати вже у березні. Тут усе залежатиме від дій Кабміну. Аби покрити брак цукру, можна, зокрема, використати і квоту СОТ на 276 тис. т цукру (в тому числі з тростини), однак проти цього виступатимуть місцеві реалізатори продукції, адже ввезення того товару означатиме стабілізацію ціни на ньогоѕСловом, владі треба було раніше подумати про запаси цукру.

У тривалій перспективі

Отож недовиробництво цукру в Україні та «солодкий» дефіцит у світі призвели до підвищення ціни на нього на українському ринку у два з половиною раза ще впродовж 2009-го. Лише на тлі цього й могли статись у  січні, як формулюють в АКМУ, антиконкурентні дії з необррунтованими економічними чинниками подорожчання цукру. Інакше кажучи, спекуляцію застосували під політичну ситуаціюѕ Та хоч як, а, судячи з усього, то не останнє підвищення цін на цукор нинішнього року. Однак це не означає, що маємо знову створювати ажіотаж з попитом на нього, бо паніка лише зіграє на руку гуртовим гендлярам цим продуктом. Може, ліпше зостановитися на настійливих рекомендаціях лікарів-дієтологів про потребу для поліпшення здоров’я обмежити споживання «білої смерті», як називають вони той продукт? Адже, мабуть, недарма фахівці переконують, що пити чаї та каву ліпше без цукру, а потребу організму в ньому корисніше задовольняти через збільшення у своєму раціоні фруктів та ягід, ніж ковтаючи жменями солодощі.

Може, та порада й виглядає несерйозною, та, відверто кажучи, іншого виходу для широкого загалу українців наразі не видно. Адже, щоб не мати проблем із постачанням людей цукром, державній владі потрібно подбати про створення вітчизняної конкурентоспроможної цукрової галузі. Такої, що могла б не лише цілковито забезпечувати внутрішні потреби у продукті власного виробництва, а й мати необхідні для саморозвитку прибутки з його експорту. Та для цього потрібно 100 – 150 млн. доларових інвестицій, підрахували в АПУ.

Звісно, таких коштів у Держбюджеті немає, і ніхто їх нам не подарує й не дасть у кредит. Отже, цю можливість можна буде реалізувати, як кажуть фахівці, лише «у тривалій перспективі». А поки що АПУ порекомендувала Кабінетові Міністрів стимулювати вирощування солодких коренів із застосуванням спеціальних технологій для збільшення їхньої врожайності до 400 ц/га (до рівня рентабельності) й вище в тих регіонах, де найкраще зберегли базу галузі. А вже звідти поступово починати відроджувати буряківництво та виробництво цукру в Україні. Та чи прислухається до цих порад уряд?

 P. S.  Поки матеріал готувався до друку, надійшла інформація про подорожчання з лютого кондитерських виробів, що пов’язане, звісно, з січневим стрибком ціни на цукор. Тим часом в Мінагрополітиці підтвердили прогнози експертів аграрного ринку про ймовірне наступне весняно-літнє підвищеня вартості «солодкого» дефіциту. Проте переконують, що воно буде порівняно незначним – максимум до 15 грн./кг. Водночас там запевнили, що міністерство докладе зусиль, аби українські буряківники вирощували, починаючи вже з цього року, чимраз більше цукрових буряків. Запевняють зокрема, що на кожен гектар ланів, засіяних насінням солодких коренів уже навесні, в Україні виділятимуть по півтори тисячі гривень дотації з Держбюджету. Таким чином, прогнозують столичні чиновники, вже наприкінці вересня – у жовтні 2010-го, коли у продаж надійде цукор нового врожаю, вартість  продукту істотно впаде – можливо, й нижче нинішньої ціни на нього.