Завершується четверта хвиля мобілізації. На Коломийщині вона пройшла бурхливо. Були і жіночі бунти, і хвиля різноманітних чуток, і навіть «шпигунські» пристрасті. Та, попри це, поставлений Генштабом план практично вдалося виконати. Як кажуть представники влади і військкомату, зробили це і батогом, і пряником.

«Рука Кремля»

З перших днів мобілізація на Коломийщині зазнала потужної інформаційної атаки. Солдати на фронті голі і голодні; на заході масове ухилення від мобілізації; на Прикарпатті чоловіки цілими автобусами виїжджають на заробітки в Росію, щоб не воювати; без оголошення воєнного стану мобілізація незаконна; можна написати заяву про відмову від мобілізації та подати до суду; самі воєнкоми поробили шенгенські візи і чекають тільки зручного моменту, щоб виїхати з України і не йти в АТО, – ось приблизний «антимобілізаційний» інформаційний набір, який ширився Коломийщиною.

На додаток районом роз’їжджав вже заарештований журналіст Руслан Коцаба і закликав людей відмовлятися отримувати повістки та йти до армії. Все це разом дало свої результати. На початку лютого деякими селами прокотилися антимобілізаційні акції. Так, у Черемхові, коли до сільської ради прийшли повістки, місцеві жінки «взяли її штурмом» і категорично заявили: чоловіків не відпустять. Схожі акції відбулись і в Коршеві, Гвіздці, Старому Гвіздці, Семаківцях, Пилипах та Дебеславцях. У Старому Гвіздці мешканці навіть перекривали трасу. В усіх цих випадках у протестуючих мотивація була приблизно однакова. Воєнного стану, мовляв, нема, тож і мобілізація незаконна. На війну нехай воювати їдуть міліціонери, прокурори і СБУшники. Крім цього, часто звучали слова про те, що держава забуває про своїх військових і мобілізованих. Сім’ї загиблих і поранених, казали протестуючі, залишаються сам на сам зі своїми проблемами і без засобів до існування.

Такі-от інформаційні війни стали не єдиною проблемою для військкоматів. Виявилось, що впродовж попередніх років руйнувалися не тільки бойові військові частини, але й система обліку військовозобов’язаних і вся система мобілізації.

«Раніше для того щоб змінити місце прописки, спочатку потрібно було піти до військкомату, стати тут на облік і вже тільки після того можна було іти в паспортний стіл і там отримати нову прописку, – розповів військовий комісар Коломиї, підполковник Олег Пархоменко. – Декілька років тому необхідність іти до військкомату при зміні місця реєстрації була відмінена. Як наслідок, система військового обліку була зруйнована. Приходимо оповіщати когось із військовозобов’язаних, а за адресою, яка є у нас, він вже давно не живе».

Ще однією проблемою цієї хвилі мобілізації, за словами військкома, є постійна міграція військовозобов’язаних чоловіків. Майже 40% з них постійно кудись виїжджають з Коломиї, зокрема на заробітки.

 

Кожен шостий непридатний

Попри всі проблеми, Коломия і Коломийщина визначений план із мобілізації майже виконала, запевняє голова Коломийської РДА Любомир Глушков. За його словами, проблеми виникли на початковому етапі цієї хвилі мобілізації через брак інформації у населення та через дію зовнішніх чинників, спрямованих на зрив мобілізації.

«Щоб ці проблеми усунути, ми разом із міліцією, прокуратурою, СБУ та громадськими організаціями провели потужну інформаційно-роз’яснювальну роботу. Працювали з громадами Коломиї та сіл району, з родинами мобілізованих. Організовували зустрічі з військовослужбовцями, які повернулися із зони АТО, урочисто відправляли наших хлопців у навчальні центри тощо. Така робота дала свої результати. Думка мешканців краю змінилася, і практично нам повністю вдалося виконати визначений план», – каже Любомир Глушков.

А згідно з планом, Коломия та Коломийський район повинні відправити до війська 146 чоловіків різних військових спеціальностей. Коди спеціальностей (а це шість цифр) приходять з обласного військкомату. Ці коди вводяться у спеціальну програму, що видає всіх осіб із потрібними спеціальностями, які живуть на території міста та району. Ці люди й оповіщаються. Під час четвертої хвилі оповіщені були 2000 коломиян, медичну комісію пройшли 650. З них, як виявилося, кожен шостий непридатний за станом здоров’я. Взагалі, на кожних сто  військовозобов’язаних реально в армію готові йти п’ятеро-шестеро.

На час написання статті Коломийський військкомат виконав 80% плану, хоча, за словами Олега Пархоменка, ще буде дві відправки, тож план буде виконано майже на 100%. Із солдатами та сержантами проблем немає, а от офіцерів запасу не вдасться набрати стільки, скільки потрібно. Їх просто немає за місцем реєстрації.

Спочатку всіх мобілізованих, залежно від військової спеціальності, спрямовують у навчальні центри – Яворів, Десну, Рівне та Житомир. Ті, хто служив в армії, перебувають там 25 діб, а хто не служив, навчаються 40 діб. Після цього всіх розподілять вже у бойові частини. Там ще два тижні злагоджень, а тоді відправка у зону АТО.

Потрощити ворогів і повернутися живим

Про те, як у польових умовах живеться мобілізованим землякам, про що вони думають і чи готові їхати на війну, ми запитали мешканця одного із сіл Коломийщини. Його звати Роман, йому 40 років, вже майже місяць він перебуває у Немирові, що біля Яворова. Там навчальний центр для артилеристів.

Роман каже, що умови там добрі і переживати немає підстав. Одразу ж після приїзду всім видали нову зимову військову форму, термобілизну та утеплені канадські берці. Поселили у наметах по 25 осіб. У наметах дуже тепло, крім цього, кожному видали спальний мішок. Тож ніхто не мерзне. За словами чоловіка, годують мобілізованих дуже добре, а ще у навчальному центрі є магазин. У перший же день приїжджали представники Приватбанку для оформлення зарплатних карток. Хто має якісь кредити, написали заяви, їм обіцяли певні пільги щодо погашення.

Стосовно воєнної підготовки, вона триває до 12 годин на добу. Інструктори, які її проводять, мають бойовий досвід в АТО. Вони кажуть, розповідає Роман, що наше головне завдання – поїхати на Донбас, потрощити ворогів і повернутися живими. Паніки та занепадницьких настроїв серед мобілізованих, за його словами, немає. Звичайно, страх є і воювати ніхто не хоче, але всі розуміють, що це необхідно.

Галицький кореспондент